пʼятниця, 8 лютого 2019 р.

Команда «MunkachBand» дослідила історію володарів замку Паланок - Династію Ракоці


Піднімаючись в замок, зліва від в'їзних воріт Середнього замку, ми побачили напис на триповерховій будівлі - «Rakozci TER» (площа Ракоці) - вказує на те, що колись господарями Мукачівського замку була династія Ракоці.

Як розповів нам екскурсовод, вони володіли замком з 1633 по 1711. У цей час Мукачеве входить в Трансільванське князівство і навіть на деякий час разом із замком стає його центром управління. За цей період чотири покоління Ракоці змінили один одного:
Першими в замку з'явилися Дьердь І Ракоці і його дружина Жужанна Лоратнфі. Трансільванія завжди ворогувала з Австрійською імперією, і поки чоловік проводить час в битвах з австрійцями, його дружина Жужана Лорантфі зміцнює фортецю - добудовує Середній і Нижній замок. Саме тоді фортеця набуває сучасного вигляду. Це був 1657рік.
Друга сім'я - їх син Дьордь II Ракоці вів переговори з Богданом Хмельницьким і королем Швеції Карлом Х про війну з Польщею. Його мета була корона Польщі. Це дорого йому коштувало - поки він воював у Польщі польський коронний маршал Єжи Любомирський за сприяння папи римського (Ракоці були протестантами - отже ворогами Папи), грабував і знищував землі Закарпаття. Дьєрдь II Ракоці був одружений на Софії Баторі - внучці Іштвана Баторі, який побудував напівкруглий бастіон Верхнього замку в Мукачівській фортеці. 
Третя родина - Ференц І Ракоці разом з Батьком і Дядею продовжував боротися проти австрійців. Одружився з Ілонею Зріні. У 1676 році після поразки в черговий битві йому з дружиною вдалося відкупиться від страти. Від отриманих ран Ференц І Ракоці на 31 році життя помирає, залишивши І. Зріні з п'ятимісячним сином і чотирирічною донькою Юліаною. У влади залишилися дві жінки І. Зріні та свекруха Софія Баторі. Скрізь йдуть війни за владу і території. Через два роки замок осаджує трансільванський воєвода Імре Теккелі, який організував з окремих загонів куруців (повстанців) ціле військо. За чотири дні облоги так і не зміг опанувати замком, і змушений був відступити. Там, де безсила зброя, допомогла любов. Імре Теккелі давно хотів одружитись з Ілонею Зріні, але цьому перешкоджав австрійський королівський двір. За підтримки Франції та Туреччини Імре Теккелі досяг значних успіхів у боротьбі з австрійським пануванням. Імператор Леопольд I укладає з ним перемир'я і дає згоду на шлюб з Ілоною Зріні. Пишне весілля відбулося 15 червня 1682р. у Мукачівському замку і тривало 8 днів.
Нареченому було 25 років, нареченій 39.
Навесні 1685р. великий візир Кара Мустафа з 230-тисячною армією виступив проти австрійського імператора Леопольда І і обложив Відень. Його союзником був Імре Теккелі, який зі своїм військом зупинився під Братиславою. Разом вони зазнали катастрофічної поразки від об'єднаних військ Австрії та Польщі. Це був початок вигнання турецьких загарбників з Центральної Європи. Австрійські війська успішно просувалися вперед. Прийшла черга і Закарпаття. Тут знаходилася Ілона Зріні з 16-річної дочкою Юліаною та десятирічним сином Ференцем II Ракоці. Два роки обороняла вона замок з надією, що чоловік допоможе, але Імре Теккелі перебував у Туреччині під арештом - його воїни переходили на бік австрійців і султан більше не довіряв йому.
Чотири генерала на чолі австрійських військ по черзі пробували взяти замок, в якому знаходилося близько 3х тисяч озброєних людей. Один з генералів - Енеас Капрара, запропонував І. Зріні здатися. Однак вона відмовилась і на знак продовження боротьби наказала вивісити на кожному куті замку червоні прапори, що символізують боротьбу до останнього подиху (на противагу білим прапорам - знаку капітуляції).
На сторінках історичних джерел, ми дізнались, що на початку 1688 року Мукачівський замок був єдиною фортецею, яку ще не захопили австрійці. Розуміючи, що немає сенсу більше оборонятися, І. Зріні - підписала капітуляцію. Це відбулося 17 січня 1688р. в «Білому Палаці», в центрі міста.
При підписанні документів генерал Караффа, що приймав капітуляцію, не запропонував Ілоні Зріні присісти, аргументуючи це тим, що не бачив перед собою жінку, а бачив генерала програної армії. Це був своєрідний комплімент. Але ще більший комплімент зробив їй турецький султан Мехмед IV (якому козаки на знаменитій картині Рєпіна писали лист-відповідь). Він нагородив її грамотою атнаме за мужність і подарував маєток в Туреччині де вона пізніше й померла. Це єдина жінка в історії Туреччини, яку нагородили грамотою за мужність.
І. Зріні помістили в монастир у Відні. А між тим Імре Теккелі обирають князем Трансільванії в 1690. в бою з австрійцями він взяв у полон генерала З.Гайстера і пізніше в 1692р. обміняв його на І. Зріні. Разом з нею переїхав до Туреччини у м. Ізмід. Вона померла в 1703, він в 1705р. У 1906 її прах перепохований у г.Кошіце (Словаччина)
Сина Ілони Зріні Ференца II Ракоці направили до Відня. Хто б міг тоді подумати, що через 15 років він очолить наймасовіше повстання проти Австрійської імперії. У 1704р. він захопив мукачівський замок і зробив своєю резиденцією, а в 1707р. звільнив всю Угорщину від правління Габсбурзької Імперії. Вів переговори з Петром I (необхідно було утримувати владу, а з військом яке складається з селян - це дуже важко) Росія допомогти не могла, так як в той час вела війну зі шведами. Тому в 1711г. Ференц II Ракоці змушений був підписати мирний договір. Так закінчилося правління династії Ракоці на землях Закарпаття. Ференц II Ракоці виїхав спочатку в Росію, потім проживав у Франції, а пізніше в Туреччині де і помер в 1735р.
В замку Паланок на одній з терас встановлено скульптуру Ілоні Зріні та її сину Ференцу ІІ Ракоці, а на Нижньому дворі маленьку скульптури Ілони Зрі та Імре Текелі.
Нам, учасникам команди профікемпу надзвичайно цікаво було прослухати, побачити і почитати історичні факти з життя відомих постаттей як нашого краю так і світу. Прогулятися двориками замку, де колись проходили історичні події і жили видатні люди. Запрошуємо і Вас поринути у казкову атмосферу нашого замку Паланок.

Немає коментарів:

Дописати коментар