неділю, 28 квітня 2019 р.

Окраса великоднього кошика - крашанки, писанки чи галунки!

Крашанка (галунка) — один з чотирьох основних видів розписаних великодніх яєць, разом з крапанкою, дряпанкою, та писанкою (інколи писанками називають загалом всі розписані яйця). Кожен із цих видів має свою систему розпису.
Крашанки – це пофарбовані ("красити" – фарбувати) у різні кольори відварені курячі (інколи, гусячі) яйця. Основний крашанковий колір - червоний, він символізує радість життя. Жовтий колір уособлює місяць і зорі, а також - врожай; блакитний – здоров’я; зелений - щорічне воскресіння природи; чорний з білим – пошану до духів.
Збереглися старовинні рецепти фарб для яєць: темно-червоний колір готують з відвару цибулиння. Із комах-червеців отримують яскраво-червону фарбу.


Fun-Route ділиться секретом приготування власних крашанок.
Робимо своїми руками, все дуже легко і просто, а головне з любов'ю))



Процес виготовлення домашніх крашанок доволі простий. Вам потрібно: яйця, капрон, листки квітів чи трави, лушпиння цибулі.

Все це кладемо варити у цибулине лушпиння. І от - результат)) 

Смачного!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

28 квітня 2019 року - Великдень! Всі православні християни відзначають Воскресіння Христове. Fun-Route приєднуються до святкування та вітають усіх зі Світлим Святом!



Великодні традиції
Рахівщина славиться своїми традиціями. Здавна ще, раненько, після служби, народ чимдужче біжить додому. Право нести паску із церкви, приходиться ґаздї. Коло церкви стають у два ряди з пасками, у кошику традійно горить свічка, красуються писанки, пахне "шовдра", сир, масло, сіль та "кудруц".





З давніх часів  вдома,  перед  порогом, зупинялися, - "Христос  воскрес!"– кланялися  і  зразу ж  відповідали: "Воістину  воскрес!" Відтак  заходили  до  хати.  Поставивши  кошика  на  стіл,  господар  брав  паску  і  торкався  нею   усіх  домашніх – щоб  “так  їх  люди  честували,  як  паску  честують”. Помолившись,  господар  брав  паску, хрестив  її  ножем  і  зрізав  з  чотирьох  боків  окрайчики,  які  давав  худобі.  Снідаючи,  всі  стежили  за  тим,  щоб  крихти з  свяченого   не  падали. Ніщо  зі  свяченого  не  сміло  пропасти.









Великодня трапеза
Повернувшись із церкви додому, родина готується до святкової трапези. Стіл застеляють святковою скатертиною. Подекуди побутує традиція, згідно з якою господар обкурює світлицю ладаном і засвічує на столі свічку. Зібравшись довкола столу уся родина вітає одне одного словами "Христос Воскрес!". Якщо у родині є дівчина на виданні, то паску кладуть їй на голову і промовляють: "Аби була людям така велична, як сися паска пшенична!" Опісля господар очищає свячену крашанку, розрізає на стільки частин, скільки осіб зібрані за столом. Далі куштують паску.


Великодній обливаний понеділок
Великдень  вважається суто  родинним  святом,  тому  першого  дня не  ходиться  по  гостях.  Зате  на  другий  день,  у  Світлий  Понеділок ,  а  потім  і  у  вівторок,  всі ходять одне до одного в гості.

У Великодній понеділок безупинно б’ють у церковні дзвони. Раз у рік до цього може долучитися все парубоцтво. Адже хоч господарює на дзвіниці дзвонар, на Великодні свята зробити це може всяк охочий. А ще, коли на Паску постояти під дзвоном, здоров’я буде міцним цілий рік.

До Великодня кожен намагається придбати обновку. Ця традиція пов’язана з весною, оновленням, пробудженням природи. У закарпатських селах і містечках святкова понеділкова служба, після якої люди тричі обходять церкву з хоруг вами – це  чудова можливість для дівчат і молодиць похизуватися новим убранням. Після служби традиційно відвідують хресних батьків, дідусів і бабусь, аби таким чином виявити їм свою повагу.

Великодній понеділок зветься Обливаним, або Поливаним. За традицією, хлопці обливають дівчат водою, нині ж часто користуються парфумами. Панночки можуть віддячити тим самим у вівторок. У гуцулів раніше парубок вів дівчину, яка йому найбільше подобалася, до потічка або річки й поливав водою, аби була гарна й здорова, а вона йому за це давала писанку. Найбільше леґіні тішилися, коли яйце трощилося у дівчини за пазухою.

четвер, 25 квітня 2019 р.

Тараканівський форт на Дубенщині


Команда «Карабіни», вихованці Дубенської районної станції юних туристів на базі Княгининської ЗОШ І-ІІІ ступенів та Рачинської гімназії Тараканівської сільської ради, у рамках проекту «ПрофіКемп» дослідили відому на Рівненщині історичну пам’ятку – Тараканівський форт.

Під час походу під керівництвом керівників гуртків Коваль Світлани Миколаївни та Марчука Василя Миколайовича не лише вивчали історію та архітектуру споруди, а й набували знань, необхідних у професії екскурсовода. Прибувши на місце призначення діти мали змогу помилуватися дивовижною колись вершиною інженерної думки та знахідкою воєнної архітектури. Незважаючи на свій занедбаний вигляд, Тараканівський форт приваблює минулою величчю та дивовижним переплетінням підземних тунелів, що використовувалися для воєнних навчань та оборони.
«Карабіни» дізнались, що форт було споруджено Після третього поділу Польщі.  Наприкінці 18 століття по лінії Збараж Броди  Берестечко  Сокаль пройшов кордон між Російською та Австрійською імперіями. Для оборони своїх західних рубежів царський уряд вирішив  збудувати систему оборонних укріплень. Під містечком Дубно для захисту залізничної лінії Львів – Київ будується Дубенський форт, що став відоміший у наш час під назвою Тараканівський форт, бо розміщений біля с. Тараканів.
        Головним ідеологом будівництва укріплень став герой оборони Севастополя, військовий інженер-фортифікатор генерал-ад'ютант Едуард Тотлебен. У 1873 році на зведення форту виділили 6 мільйонів рублів. У 70–80-х роках XIX століття форт досить інтенсивно будували. Окрім каменю та цегли, при модернізаціях конструкцій, які тривали до 1908 року, використовували у будівництві новітній на той час матеріал – бетон. Зрештою, у 1890 році форт оглянули члени царської родини Олександра III.
         Перші випробування для форту припадають на роки Першої світової війни. Влітку 1916 року під час Брусиловського прориву російські частини вибили з цих укріплень частини 4-ої австрійської армії. В цих боях загинуло 200 австрійських солдатів, які поховані біля фортеці.
         1920 року, під час Польсько-радянської війни, війська Будьонного не змогли сходу вибити поляків з форту, в боях брала участь військова авіація та бронепоїзд "Хоробрий". Гарнізон форту під командуванням Віктора Матчинського бився в оточенні, допоки мав припаси, після чого вдало здійснив прорив.
          Під час Другої світової війни форт мало використовувався. В 1939 році польський гарнізон покинув споруду без бою. Про якісь військові події у 1941 році на форту не відомо, хоч в тих місцях відбувалась потужна Дубно-Бродівська танкова битва. Німецькі війська розташовувались на території форту, облаштувавши тут склади боєприпасів. У 1944 році на території форту відбувся стрілецький бій.
Форт має форму ромба зі сторонами до 240 метрів. Ззовні він оточений глибоким ровом із земляними валами, укріпленими потужними стінами. В центральній частині форту зведена двоповерхова казарма, до якої ведуть чотири підземні ходи, прокладені під другим земляним валом. Там розташовувались житлові, складські та господарські приміщення для артилерійської роти та штаб коменданта форту. Периметр форту складений зі 105 так званих безпечних казематів і, щоб до них потрапити, треба було подолати подвійну лінію оборонних рубежів. Існує важкодоступна частина форту - "Земляне укріплення", відділене від основного масиву залізницею.
Форт мав численний гарнізон (у казематах форту могло розміщатися 800 осіб) та був добре озброєний (оснащений далекобійними гарматами великого калібру).









середу, 24 квітня 2019 р.

Fun-Route зустрічаються з головою міста Рахова


Fun-Route ділиться враженнями про участь у обласному фіналі міжрегіонального інноваційного профорієнтаційного проекту "Профікемп". На базі Рахівської міської ради відбулася робоча зустріч профікемпівців, кураторів та директора Рахівської районної філії Закарпатського ОЦЗ Ярославом Тулайданом з головою міста Рахів -  Віктором Медвідьом. 



Обговорювали ідеї та пропозиції в межах реалізації проекту, формували уявлення про бажані результати. Попереду ще багато ресурсів для реалізації роботи на практиці.  Наразі спробували себе в ролі гідів-екскурсоводів.
Робота кипить! Ідей безліч! Профікемп - це мегапроект, який надав можливість школярам розкрити свої особисті якості та здібності. Молодь Рахівщини, майбутнє, яке формується на наших очах!





Маленький подаруночок голові міста від команди Fun-Route.






понеділок, 22 квітня 2019 р.

Долучайтесь до екскурсу у минуле разом з Fun-Route

FUN-ROUTE ДОЛУЧАЮТЬСЯ ДО ПРОЕКТУ ВІЛЬНІ ЕКСКУРСІЇ ТА  ПРОВОДЯТЬ ЕКСКУРСІЮ В СВОЄМУ МІСТІ. 

НАСОЛОДЖУВАТИСЯ ЦВІТІННЯМ ЕКЗОТИЧНИХ ДЕРЕВ - САКУР МОЖНА  НА ПОЧАТКУ ТРАВНЯ! В МІСТІ ВЖЕ Є ЧОТИРИ АЛЕЇ САКУР, НАЙСТАРІШІ З ДЕРЕВ РОСТУТЬ ПО ВУЛИЦІ  БУРКУТ. 




САКУРИ НА РАХІВЩИНІ ЩЕ НЕ РОЗЦВІЛИ, АЛЕ Є БАГАТО ЦІКАВИХ МІСЦЬ, ЯКІ ВАРТО ПОБАЧИТИ. УЧАСНИКИ ПО ЧЕРЗІ ПРОВОДИЛИ ЕКСКУРС У МИНУЛЕ ЗУПИНЯЮЧИСЬ БІЛЯ ВИЗНАЧНИХ ПАМ'ЯТОК РАХОВА. 

















ДОЛУЧАЙТЕСЬ ДО УЧАСТІ У ЕКСКУРСІЯХ ТА ЗНАТИМЕТЕ БІЛЬШЕ!