Змагання гідів у Рівному

До Рівненського обласного центру зайнятості приїхали двоє учнів, які показали найкращі результати під час фінальних змагань ПрофіКемпу в номінації «Кращий гід-екскурсовод». Члени журі, організатори та експерти проекту ще раз прослухали підготовлені дітьми екскурсії.

        Юрій Ігнацевич, учень 9 класу Млинівської ЗОШ №3, представник команди «Профітур» розповів присутнім про туристичні принади рідного Млинова. Серед об’єктів – флігель палацу Ходкевичів, що є пам’яткою архітектури XVIII століття, де нині знаходиться краєзнавчий музей. Відеоряд, що супроводжував виступ Юрія, дозволив також побачити чудовий парк довкола палацу, живописний ставок тощо.

Анна Цимбалюк, учениця 9 класу Демидівського ліцею, учасниця команди «Етнофреш» теж цікаво представила рідну Демидівщину. ЇЇ вступне слово-привітання прозвучало трьома мовами: українською, польською та англійською. А розповідь плавно переходила з прози на поезію. Емоційна та артистична Анна показала відомі на Рівненщині місця відпочинку біля Хрінницького водосховища, цілюще джерело в урочищі «Рейзя», місця цікавих археологічних розкопок в урочищі Шанків Яр.

Обидва виступи були сильними і добре підготовленими, отож організатори постали перед нелегким вибором. Хто ж представить область на міжрегіональних змаганнях?

Команда «Етнофреш» гідно представила Демидівщину

Юні дослідники з смт. Демидівка на Рівненщині достойно виступили у фіналі проекту «ПрофіКемп» («Знай і люби свій край»).  Їхній туристичний маршрут, що розкриває можливості зеленого туризму Демидівщини був оригінальним та цікавим. Учасники команди розповіли глядачам та членам журі про принади природи та відпочинок біля Хрінницького водосховища, історичні легенди та рідкісних птахів місцевого природного заказника, гостинність приватних садиб, які приймають туристів та відпочивальників.

Виставка рекламної продукції, яку представляли члени команди в чудових  костюмах в етно-стилі, познайомила присутніх з історичними пам’ятками, храмами Демидівщини, з артефактами, знайденими в районі археологами, а також саморобними сувенірами та іграшками.

Напрочуд емоційною та захопливою виявилась екскурсія, яку представила демидівська гід-екскурсовод. Тому вона й набрала найбільшу кількість балів від журі та отримала перемогу в даній номінації серед інших команд.

Фінальні змагання профікемпівців у Рівному

21 лютого у Рівненському міському будинку культури відбулись фінальні змагання учасників інноваційного проекту з профорієнтації молоді «ПрофіКемп» або ж «Знай і люби свій край».

Протягом 2018-2019 років учні 8-9 класів вивчали рідну Рівненщину: історію, культуру, ресурси, архітектурні пам’ятки, професії, прокладали туристичні маршрути своїми районами. З 19-ти команд за підсумками зональних змагань до фіналу дійшли наступні: «Рівненські магеллани» з Рівного, «Барви Случа» з Березного, «Варта» з Рокитнівщини, «Етнофреш» з Демидівки та «Вільний вітер» з с.Синів Гощанського району.

Учасники змагались у трьох номінаціях «Кращий туристичний маршрут», «Кращий екскурсовод» та «Краща PR-кампанія».

І організаторів (Обласний центр зайнятості та обласна бібліотека для дітей) і глядачів приємно вразили веселе з гумором представлення свого маршруту командою березнівчан,  надзвичайна любов до рідної Демидівщини команди «Етнофреш», заповідні місця Рокитнівщини у розповіді команди «Варта». «Рівненські магеллани» провели всіх присутніх маловідомими у місті цікавими музеями, а «Вільний вітер» динамічно і злагоджено представив свій веломаршрут «Неповторні куточки Погорини».

У фойє будинку культури команди розмістили виставки своєї рекламної продукції, що вирізнялась своєю оригінальністю та креативом. Тут же учні могли познайомитись з професіями, яких навчають у ВУЗах Рівного, і які вони представили на розкладках.

За кількістю набраних балів у 3-х номінаціях рішенням журі перемогу здобула Гощанська команда «Вільний вітер». І хоча без подарунків не лишилась жодна з команд, саме юні профікемпівці з с.Синів отримали з рук заступника голови Рівненської ОДА Світлани Богатирчук-Кривко сертифікат на участь у  регіональних змаганнях на Херсонщині.

Запрошують зелені садиби села Хрінники

Розвиток сільського зеленого туризму спонукає до покращення благоустрою сільських садиб, вулиць, в цілому сіл, стимулює розвиток соціальної інфраструктури. А це одночасно й вагомий внесок у розвиток села. На даний час в нас функціонує 14 осель, які приймають туристів, але офіційно зареєстровано на 2018 рік лише 8. Неофіційно цим видом підсобної діяльності займається значно більше.

Основними осередками зеленого туризму Демидівського району Рівненщини є село Хрінники. Ми, демидівська команда «Етнофреш»  вирушили до деяких садиб, де нам зробили екскурсію і розповіли, що ж таке сільський зелений туризм і чи він дійсно допомагає селу та господарям. У цьому нам допомагали господарі осель.

Садиба «У Рижуків»

Проживання гостей в окремому будинку неподалік Хрінницького водосховища. Милування краєвидами, спостереження за археологічними розкопками поселень готів. Також, як нам розповів Віктор Євстахійович та його дружина Валентина Олексіївна, вони дозволяють брати продукти з городу, що поруч з будинком: полуниці, картоплю, моркву, червоний буряк, яблука чи виноград – все на будь-який смак. Ціна за проживання становить 80 грн. за добу з людини. Господар за освітою вчитель фізики, а його  захопленням є збирання різної давнини: німецькі каски, фляги, різні воєнні речі. В його колекції є фляга, якій наступного року буде понад 100 років. Господар нас пригостив смачним виноградом і яблуками.

Свою справу він розпочав першим у районі і допомогла йому в цьому програма кредитування сільського зеленого туризму. Був даний кредит у розмірі 15 тис. грн. під 3 % річних на 5 років. Кредит успішно виплатили і дана справа зараз приносить свої плоди. У літній період туристів у господарів вистачає, кожних вихідних будинок був заселений. На запитання «Чи зелений туризм Вам допомагає?», господарі з блиском в очах відповіли: «Так». В селі робота фізична, пенсія невелика, а заняття туризмом вирішує фінансові проблеми родини.

Садиба «У Гергусів»

У цій садибі є 3 кімнати, санвузол і кухня. Все це розташовано в окремому будинку, який нам показала привітна господиня Марія. Біля оселі є літній майданчик, де можна їсти, криниця, великий сад. Господарі дають на прокат човен для риболовлі чи просто прогулянки річкою Стир, прогулянки біля водосховища і до лісу, екскурсії околицями села, а в майбутньому планують возити туристів в село Пляшева на «Козацькі могили». Ціна за добу з людини 80 грн. За сезон заповнення агросадиби туристами становить 75-85 %.

Коли сонце почало рухатися вниз по небосхилі, наші сили теж рухалися в цьому напрямку: ми були втомлені, в голові було повно різної інформації, яку потрібно було узагальнити і зробити висновки. Але, не зважаючи на це, всі були задоволені, сповнені вражень та емоцій. На завершення хочеться зробити певні висновки з нашого походу. Туристичний ресурс нашого регіону характеризується двома основними потенціалами - географічним та історико-культурним. У деяких селах збереглися надзвичайно цікаві історичні раритети: стародавні церкви, городища, кургани. Не менше значення має й історична складова місцевості, яка тісно пов'язана з історією визвольних змагань українського народу проти багатьох поневолювачів. Історико-культурні та рекреаційно-туристичні ресурси надзвичайно широко представлені пам'ятками історії та культури.

Якщо до зазначеного додати змістовну програму оздоровлення, навчання українських традицій, участь у фольклорних святах та розвиток сільського туризму, то це дасть неабиякий вклад в розвиток сіл Демидівського району. Якщо нам запропонують розробити нові маршрути для розвитку даного напрямку туризму, то ми із задоволенням допоможемо, тому що туристами не народжуються, ними стають, і ми це робимо із задоволенням.

Орнітологічний заказник «Хрінники»

Орнітологічний заказник «Хрінники» - дивовижний куточок природи Рівненської області, де восени і влітку можна відчути сильний рибний запах. Це  заказник державного значення, де гніздується сіра чапля. Приліт відбувається у третій декаді березня. Чаплі гніздяться окремими парами або колоніями. Гнізда будують високо на деревах, їдять свіжу рибу, тому й обрали собі місце поблизу Хрінницького водосховища. Сіра чапля дещо більша за гуску, попелясто-сірого кольору, з білими шиєю і животом. По боках шиї знаходяться чорні плями, лапи, шия і дзьоб — довгі, крила тупі й широкі. Під час польоту чапля втягує шию так, що голова з’єднується з тулубом. Вона має скрипучий пронизливий крик, який найчастіше чути під час польоту. Щоб упізнати сіру чаплю, потрібно звернути увагу на її розмір і колір. У Хрінницькому  лісі знаходиться єдина колонія сірих чапель в Україні.

Пам’ятки з минулої епохи

В урочищі Шанків Яр, поблизу села Хрінники, археологи відкопали тризуб, якому 2700 років. Загалом урочище бачило чимало предметів, вік яких сягає від однієї до чотирьох тисяч років. Серед них — амфора із зображенням рала, яку датують 4 тисячоліттям до н.е. Древню посудину нині для своїх виставок намагаються отримати кілька провідних археологічних музеїв Європи та Канади. Інша сенсаційна знахідка — фігурка божка Сарапіса, придуманого греками з метою зближення з єгиптянами приблизно у 3-2 століттях до н.е. 

 Третім унікальним предметом став тризуб, а точніше, рибальський гарпун у формі тризуба, складений із трьох оброблених остів. Час виготовлення такого інструменту — приблизно сьоме століття до н.е. І цей тризубний елемент можна вважати чи не найдавнішим, який передував українському національному символові. Знахідка пролила чимало світла і на древній побут краю. З’ясовується, що рибальське знаряддя поряд з іншим — тризубим захватом із кабанячих іклів — використовували у племені неврів. І це знаряддя, по суті, стало черговим доказом існування неврів, які, за описами давньогрецького історика Геродота, були сучасниками скіфів.

Мандри Демидівщиною

Хоча зараз зима і надворі холодно та сиро, нам згадується тепла золота пора року….Осінь! Яка чудова пора! Останні теплі дні!  Саме цими днями ми і скористалися. Ми – це  команда «Етноfresh», учні Демидівського ліцею, яким так  хочеться пригод, трохи екстриму, красивих пейзажів, живого спілкування, вирішили піти у похід вихідного дня, який присвятили сільському зеленому туризму нашої Демидівщини. Відпочинок у селі цікавий, якщо до нього долучаються екскурсійні маршрути, які розкривають джерела народної культури та мистецтва.

   Маршрут обрали не випадковий: рідний край, село Хрінники, яке вражає своєю природною красою, гостинними та привітними людьми та наявністю цікавих туристичних ресурсів, які доповнюють туристичну галузь нашого регіону. Похід був одноденним і пролягав  селом Хрінники та його околицями. Вирушивши в дорогу, всі були піднесенні та дуже завзяті: все зробимо, все пройдемо, побачимо, опитаємо, зробимо чудові світлини. І чомусь в голову прийшли такі рядки:

Ми завзяті подорожні,
Сили в нас непереможні –
Кажем правду, не жартуєм:
Рідним краєм помандруєм.

          День виявився активним, насиченим та веселим. Спершу ми вирушили на околиці села Хрінники, де побачили і ознайомилися з туристичними об’єктами на маршруті, а саме: урочище Рейзя, ботанічна пам’ятка Дуб-велетень, орнітологічний заказник «Хрінники», урочище Шанків Яр.

Урочище Рейзя

Всі жителі нашої місцевості знають урочище Рейзя, повз нього йдуть до лісу. Тут завжди можна напитись цілющої води. Є багато розповідей про це джерело. Ось одна з легенд про нього: "Було це давно. У одного пана була дуже хвора донька. Що він тільки не робив для неї та вилікувати її було марно. Дуже часто пан вивозив доньку на прогулянки. Одного разу проїжджали вони повз джерело, напилася дівчина з нього води, вмилася нею і ... одужала. З того часу пішла про джерело слава. Переказували люди, що, хто води цієї випив, якщо гарний був, ще гарніший ставав, якщо сильним був, ще сильнішим ставав, а хто ж хворим був, здоров’я тут здобував. Ішли туди люди, пили воду, набирали з собою і клали монети в капличку біля джерела. Почула про це хитра єврейка Рейзя, побудувала біля джерела корчму. Люди здалеку йшли, хотіли відпочити, підкріпитися. Отак вона і збагатилася біля цілющого джерела і землі ці почали називати Рейзя". 

А інша легенда ось що розповідає: "Відпочивали біля озера козаки, радились про свої подальші дії. Почув їхню розмову один з татар, та й пішов до своїх розповісти. Нагородили його золотом. Вислухав він всі плани татар і вирішив ще раз збагатитись. Пішов до козаків і розповів їм всі дії ворогів. Та козаки хитрі були і запитали його: -  Звідки ж татари дізнались про наше місце стоянки, та й як ти дізнався про їхні плани? Не хотів татарин зізнаватись, та припекли козаки йому п’яти  і все розповів він, як було. Козаки зробили засідку і перерізали всіх татар. Від слова "різня" ніби і походить назва Рейзя." 

А ось ще одна цікава історія про це цілюще джерело: "Справа в тому, що на цьому місці колись шість козаків хотіли виманити пана Чацького з його маєтку, який був розташований неподалік. Коли той помітив, що козаків небагато, пішов разом з вартою на них. Але біля лісу, у долині, на них чекала козацька засідка. Саме тут варту та пана Чацького порізали, а над їхньою могилою насипали курган і поставили пам’ятник». А найбільш достовірною є легенда про українських дівчат-полонянок, яких зібрали татари з навколишніх сіл і вели на невільницькі ринки. По дорозі дівчата чинили опір. Але звільнитися не вдалося. Покарання було надзвичайно жорстоким. Дівчат живцем закопали і насипали пагорб. Довгий час було чути крики і стогін із-під землі. Ян (так ще називають пам’ятник) досить довго височів на пагорбі, оббитий вітрами, омитий дощами, доки хрінницька громада вирішила його відбудувати.

Ботанічна пам’ятка Дуб-велетень

    Дуб-велетень має вік приблизно 560 років, виділяється своєю могутністю, має висоту більше 30 м, діаметр близько 2 м. Його крона розкидиста та життєздатна. Дуб-велетень росте у розрідженому дубовому насадженні штучного походження віком 220 років. За продуктивністю це насадження  III  бонітету, яке зростає у вологій грабово-дубовій діброві із запасом деревостану 100 м³/га. Дубово-грабові ліси, які нині оточують дуб-велетень, характеризуються двоярусним деревостаном. Перший ярус утворює дуб віком 60-70 років, є окремі дуби віком більше 100 років. Другий ярус утворює граб. У трав'яному покриві переважає підмаренник запашний та яглиця звичайна. Трапляються щитники чоловічий та шартрський, підлісник європейський, воронець колосистий, веснівка дволиста, фіалки дивна та Рейхенбаха, копитняк європейський, чина лісова. На прилеглих ділянках зустрічаються фрагменти угрупувань дубово-грабових лісів барвінкових.

Команда «Етноfresh»

Команда «Етноfresh» учнів Опорного закладу Демидівський ліцей, яка  здобула перемогу в одному із зональних змагань проекту на Рівненщині, продовжує вивчати рідний край, його звичаї та культуру. Гарним приводом для цього є зимові свята, які розпочались від Дня Святого Миколая.

Українці здавна шанують СвятогоМиколая. Про це можна судити хоча б на підставі того, що в країні зведено велику кількість церков, названих на його честь. От і в селі Дубляни Демидівського району є Свято-Миколаївська церква – одна з найбільших у Рівненській єпархії. Святиня - пам’ятка архітектури місцевого значення, збудована з цегли у 1848 році.

Красень-храм має п’ять куполів, які освітлюють великий внутрішній простір величної споруди. Фасади храму мають декоративне оздоблення, що робить його неповторним. Особливо цікавими є портали над входами з північного, західного та південного боків. Храм має чудову акустику.

Старожили розповідають, що під час Другої світової війни, коли фашистів почали відтісняти за Демидівку, у церкву випадково влучив артилерійський снаряд, але, на щастя, не вибухнув. Встояла церква і в радянський час, хоча вона була у списку Млинівського райкому партії для перетворення у складське приміщення. Не дарма Святого Миколая називають чудотворцем.

А діти, як завжди, чекають від улюбленого святого подарунків. Не оминув він і команду юних демидівських краєзнавців. У День Святого Миколая директор Демидівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості Михайло Фінюк завітав до дітей, привітав зі святом, подарував солодощі і побажав команді «Етноfresh» перемоги у фінальних змаганнях, які відбудуться в лютому 2019 року в Рівному.