Фінал "Профікемпу"

Міжрегіональний фінал проекту «ПрофіКемп», над яким працювали майже 2 роки, феєрично пройшов 11-12 червня у м.Скадовськ на Херсонщині.

Нагадаємо, що це – інноваційний проект з профорієнтації учнівської молоді, який в нашій області реалізували спільними зусиллями центри зайнятості, бібліотеки та школи. 19 команд учнів 8-9-х класів протягом 2018-2019 років вивчали існуючі та прокладали нові туристичні маршрути рідним краєм,  знайомились з десятками різноманітних професій.

У Скадовську честь нашої області захищала команда «Вільний вітер» Синівської ЗОШ І-ІІІ ст. Гощанського району, яка перемогла в обласному турі проекту. Вона змагалась з профікемпівськими командами з м.Борислав Львівської обл.,  м. Рахів  Закарпатської обл. та зі Скадовська.

Приємно відзначити, що величезна підготовча робота принесла гарні результати. «Вільний вітер» достойно представив свій туристичний маршрут «Неповторні куточки Погорини» і завоював кубок за почесне ІІ місце. З таким же результатом виступили наші юні екскурсоводи Юрій Ігнацевич з Млинова та Анна Цимбалюк з Демидівки. Виставка оригінальної сувенірної та рекламної продукції Рівненщини вразила членів журі та зайняла І місце серед команд.

Дякуючи організаторам – Херсонському обласному центру зайнятості та Херсонській обласній бібліотеці для дітей ім. Дніпрової Чайки, перебування учнів у Скадовську було  дивовижно цікавим та приємним. Поза змаганнями відвідали Скадовський дельфінарій, аквапарк, викупались у морі, прогулялись на катері, відвідали біосферний заповідник Асканія Нова, повеселились та потанцювали на дружній вечірці.

За успішну реалізацію проекту «Профікемп» колектив Рівненської обласної бібліотеки для дітей нагороджений дипломом від Української асоціації працівників бібліотек для дітей, який урочисто вручила Алла Гордієнко, директор Національної бібліотеки України для дітей, голова журі конкурсу.

Відео:

«Вільний вітер» готує сувеніри

Нарешті усі іспити склали, готуємося до поїздки в м.Скадовськ. Підготували сувенірне печиво з малюнком логотипу команди.

Команда «Вільний вітер» на святі талантів

Урочисте свято «Творче обдарування - 2019», яке відбулося 31 травня в будинку культури с. Горбаків, - це свято вшанування переможців, свято таланту, на якому відзначено найліпших учнів Гощанського району, що продемонстрували високий рівень знань, захищали честь району та стали переможцями та призерами обласних та всеукраїнських олімпіад, конкурсів та змагань. Подарунки та пам’ятні сувеніри отримала  команда профікемпівців «Вільний вітер». Присутні гучними оплесками вітали переможців. А ще наші профікемпівці  укотре дивували своїми талантами – брали участь у святковому концерті – співали й танцювали, вкотре піарили свою участь в проекті «ПрофіКемп».

Туристичні змагання команди "Вільний вітер"

Набуті в проекті «Профікемп» знання та туристичний досвід знову стали у пригоді юним туристам-краєзнавцям із с. Синів Гощанського району.

10-13 травня в Сарненському районі (с.Грушівка) проходили  обласні туристичні  змагання, в яких взяли участь юнаки та юнки з команди "Вільний вітер". Наші змагалися у спортивному орієнтуванні.

Відпочили чудово, погода - класна. А які страви у нас були смачні!!! Отримали масу позитивних емоцій та вдосконалили свої вміння та навички.

«Вільний вітер» і особливості професії поліцейського

Команда «Вільний вітер» продовжує знайомство з представниками різних професій. Нещодавно діти зустрілись з представниками роти поліції особливого призначення Головного управління національної поліції в Рівненській області.

Під час зустрічі поліцейські розповідали про особливості своєї професії. Учні цікавилися, які навички та вміння необхідні для того, щоб стати поліцейським. Гості демонстрували засоби індивідуального захисту, різні види сучасної зброї. Було цікаво та повчально. 

Завершення проекту

Ось і добігає завершення робота у спільному проекті. За майже два роки діяльності пройдено чимало туристичних стежок Рівненським краєм, досліджено історію десятків маловідомих та зовсім забутих історичних пам’яток, відновлено героїчні події боротьби наших земляків за незалежність України у минулому і сьогодні.

Проект допоміг майже двомстам школярам познайомитись з багатьма професіями, ремеслами, творчими хобі тощо. Учні дізнались про цікавих неординарних краян, що живуть і працюють поряд.

У проекті налагодилась співпраця між освітянами, бібліотекарями, працівниками центрів зайнятості, музеїв, станцій юних туристів. Підсумки зробленого ще доведеться осягнути і підбити, але вже сьогодні можна сказати: «Профікемп – це круто!».

Попереду – фінальна зустріч профікемпівських команд у Скадовську. Рівненські школярі не гають часу, готуються, вчать оклички та речівки а також готують сувеніри для учасників інших команд з Херсона, Ужгорода та Львова.

«ВІЛЬНИЙ ВІТЕР» У ШКІЛЬНОМУ ІСТОРИЧНОМУ МУЗЕЇ «ПЕРЛИНА»

Історія музею «Перлина» - це багаторічний досвід проведення активної краєзнавчо-пошукової роботи, яка почалася у 1987 році, потім, у 1990 році, було відкрито «Бабусину світлицю», а у 2009 р. на її базі створено історичний музей «Перлина».   

   Музей складається із двох кімнат, в яких розміщено 11 експозиційних розділів:  “Галерея вишитих картин”, “Село Синів у давнину”, “Село Синів у І половині ХХ ст.”, “Інтер’єр: житло та побут”,   “Ткацтво та вишивання”, “Писанкарство”, “Доля односельців у роки Другої світової війни”, “Село Синів за часів комуністичного режиму”, “Історія школи”, «Видатні земляки», «Життя за Україну». Ми завітали в музей якраз у День вишиванки, тому сьогодні наша екскурсія присвячена ткацтву та вишиванню.

Ткацтво – один з найдавніших і найважливіших елементів національної культури українського народу, має багатовікову історію і глибокі традиції.

Спосіб виготовлення тканини був трудомістким і довготривалим процесом. Найперше потрібно було насіяти льон чи коноплі. У нас частіше сіяли коноплі. Стебла збирали в пучки і несли до річки, де викопували яму, складали туди горстки конопель, змочували водою і прикладали каменем. Покиснуть горстки у воді неділю-другу, витягують їх із води і сушать на сонці. З льоном було легше – його просто розсипали на березі і змочували водою і він так відбілювавсь. Як стебла підсохнуть – тіпали об терниці. Тіпали, поки не витруситься костриця, а залишиться одне волокно. Його скручують вузлом і сушать на сонці.

Витіпане волокно треба розчесати. Чесали спочатку на дротяній щітці – їжаку, потім на гребені гребінкою. Ще розчісували волосяною щіткою з кінського волосся. Тоді нитка буде рівніша, тонка і м'якша. Розчесаний кужіль прив'язували до кужілки і пряли чи на коловертку, чи веретеном. На коловертку виходила крута нитка, а веретеном – вільніша. На ткацькому верстаті ткали полотно.

Полотно вибілювали мочінням у воді, сушили на сонці та згортали у сувої. Як бачимо, щоб виготовити ось таке полотно потрібно було прикласти багато праці.

  УКРАЇНСЬКА ВИШИВКА вирізняє нас, українців, серед інших народів.

Вишиванням споконвіку займались жінки, які з покоління в покоління передавали найтиповіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку.

У експозиції представлено вишиті сорочки нашої місцевості.  У вишивці найдавнішої сорочки, що датується  кінцем 18-поч.19ст., простежуються характерні для Полісся особливості вишивки: геометричний орнамент, переважання червоного кольору, техніка виконання «занизування».

Особливе місце у у експозиції музею займає сорочка з вишитими  восьмикутними зірками – основним і найпоширенішим мотивом вишивок Полісся. Техніка вишивання на цій сорочці  – «коса гладь», основний колір – червоний.

  Із розділу «Ткацтво та вишивка» дізнаємося про найдавніше ремесло. Тут широко представлені предмети ткацтва, неповторно орнаментований народний одяг і переконуєшся, що наш народ дуже працьовитий і тонко відчуває красу.

РІВНЕНСЬКА КОМАНДА ГОТУЄТЬСЯ ДО ФІНАЛЬНОЇ БИТВИ КРАЄЗНАВЦІВ

У Рівненському центрі професійно-технічної освіти державної служби зайнятості готують кваліфікованих робітників за однією із найперспективніших професій – «Агент з організації туризму». Педагоги мають великий та цікавий досвід взаємодії із туроператорами та агенціями, залучаючи їх до навчального процесу, а випускники стають провідними фахівцями у галузі туризму, - саме вони можуть надати цінні поради нашим «профікемпівцям».
Зауважимо, що суперниками для юних дослідників Рівненщини у фіналі даного проекту в червні 2019 року у м.Скадовськ будуть команди Львівщини, Херсонщини і Закарпаття. Погодьтеся, конкуренція серйозна!
Однією з вимог конкурсу – усний виступ гіда-екскурсовода.
Керівник групи Інна Лугова розповідає: «Пізнавально-дослідницька робота над презентацією відпрацьованого учнями маршруту ведеться активно і скрупульозно: опрацьовано «море» літератури та переглянуто багато відео про Млинівщину та Демидівшину, аби віднайти «сокровенні» свідчення і пам’ятки». Технічну допомогу у підготовці до конкурсу учням надає фахівець РЦПТО Руслан Слободенюк. На даному етапі школярі відпрацьовують виразне чітке мовлення.

Звісно, учні націлені на успіх та перемогу! Але, яким би не був результат фіналу конкурсу, - ця надзвичайно захоплююча, творча і пізнавальна робота команди закоханих у рідний край дослідників неодмінно сприятиме високому інтелектуальному розвитку дітей, формуванню в них відповідальної громадянської позиції і, безперечно, відкриє шлях у завжди сучасну професію агента з організації туризму. Побажаймо ж нашій команді гідної оцінки їхньої праці у Херсоні, а також натхненного пошуку і нових відкриттів!

Знайомимо з проектом освітян ОТГ

Рівненський міський центр зайнятості є майданчиком проведення семінарів щодо налагодження ефективної співпраці служби зайнятості з об’єднаними територіальними громадами Рівненської області. На семінар «Соціальне партнерство, як важлива складова ефективної профорієнтації та професійної адаптації мешканців ОТГ»  приїхали начальники відділів активної підтримки безробітних філій Рівненського обласного центру зайнятості та директори опорних навчальних закладів ОТГ Рівненщини.

Важливими питаннями для обговорення є  формування єдиної системи профорієнтаційних послуг в рамках місцевих партнерств зайнятості, оперативне надання профорієнтаційних послуг в об’єднаних територіальних громадах області та координація цієї роботи. Упродовж семінару його учасники обмінювались досвідом та активно спілкувалися.

Під час даної зустрічі Леся Парчук, начальник відділу профорієнтаці ОЦЗ презентувала для директорів шкіл ОТГ інноваційний профорієнтаційний проект "Знай і люби свій край" (Профікемп). Вона розповіла їм про новий досвід співпраці центрів зайнятості, закладів освіти та культури, набутий  в рамках реалізації проекту, представила напрямки за якими працювали профікемпівські команди і перспективи продовження спільної профорієнтаційної роботи.

 Таким чином проведено своєрідну PR-кампанію проекту серед освітян об’єднаних територіальних громад  області. Кожен учасник заходу отримав роздаткові матеріали, з якими зможуть познайомитись педагоги  найвіддаленіших шкіл Рівненщини.

Неповторна краса Рівненського бурштину

Після відвідання Музей бурштину в Рівному, «Рівненські магеллани» захотіли глибше дослідили властивості, застосування, правду, історію і легенди про цей чарівний камінь та поділитись найцікавішим з іншими учасниками проекту.

Бурштин - це скам'яніла смола стародавніх дерев, які росли на нашій планеті 38-120 млн. років тому. Його утворенню сприяла різка зміна рослинного покриву нашої планети. Рівненський бурштин утворився близько 40 млн. років тому в період, коли територія сучасної України була островом, а території сусідніх Білорусі та Польщі морем.

Оскільки за своїми фізико-хімічними властивостями рівненський бурштин практично не відрізняється від балтійського, то його деякі вчені називають балтійським. Але рівненський «сонячний камінь» має особливий зеленуватий відтінок і, за словами майстрів, він легший в обробці. 

Бурштин є аморфним, тобто не має кристалічної будови. Зустрічаються найрізноманітніші відтінки бурштину - від білого, блідо-жовтого, яскраво-золотистого до червоно-бурого. Найкращими є ті види бурштину, які мають колір воску, прозорі та червоні з жовтуватим відтінком. Серед ювелірів особливо цінуються шматочки бурштину з "ув'язненими" всередині бульбашками повітря або води.

Серед викопних знахідок в рівненському бурштині знайдені скорпіони, кліщі, павуки, комахи (оси, мурахи, клопи та ін.), а також нематоди, багатощетинкові черви і останки пір'я птахів і волосся ссавців.

У кінці XIX століття бурштин широко застосовувався для виготовлення приладдя для куріння як матеріал, який володіє бактерицидними властивостями. Вважається, що бурштинові мундштуки знижують шкоду, заподіяну курінням, - бурштинова кислота захоплює і нейтралізує канцерогенні смоли.

Вважається, що одягнутий близько до шиї, бурштин дає енергетичний імпульс сонним артеріям, очищає весь організм від шлаків. Бурштинове намисто навколо голови оберігає від головного болю, покращує душевний стан і пом'якшує несприятливий вплив поганої погоди. Цілющими є і прикраси з бурштину. Якщо носити бурштин на шиї, він може запобігти нападам астми. Намисто з нього допомагає при розладах функції щитовидної залози, при хворобах вух, очей, горла. Пластинками з бурштину натирають скроні при головному болю, а також суглоби, що болять при артритах. Раніше в одяг дитини або складки її білизни зашивали бурштинову намистинку, щоб захистити від лиха і хвороб.

У сучасній офіційній медицині бурштин використовують як сировину для одержання бурштинової кислоти, яка є прекрасним біостимулятором. До того ж вона має антитоксичні, протизапальні та антистресові властивості.

У міфології багатьох країн зустрічаються твердження, що в шматочках бурштина живуть духи. Кажуть, що цей мінерал здатний утішити людей, яких спіткало горе: він дає полегшення і надію на гарне майбутнє. У будинку потрібно обов'язково тримати кілька предметів з бурштину, щоб вберегти житло від пожеж і потрапляння блискавки.

Бурштин є каменем людей, що народилися під знаком Лева. Жінкам Левам потрібно носити в якості оберега перстні та сережки з бурштином. Вони вбережуть від пристріту. Чоловікам Левам можна носити запонки, шпильки для галстуків, брелоки з бурштину, щоб збільшити життєву силу і посилити інтуїцію.

До 1990-х років розробки рівненського бурштину велися кустарно. У 1993 році для видобутку бурштину промисловим способом було утворено державне підприємство «Укрбурштин» (ДП «Бурштин України»). Щорічний видобуток становив від 1 до 3 тонн.

На базі бурштинової фабрики «Бурштин України», в будівлі Рівненського будинку вчених у 2010р. відкритий Музей бурштину.

З 2014 року на Рівненщині ведеться активний нелегальний видобуток бурштину, що призвело до виникнення зони екологічного лиха. Експерти оцінюють обсяг нелегального видобутку бурштину на північному заході України від 120 до 300 тонн бурштину на рік з оборотом тіньового ринку – 200-300 млн доларів.

Замкова церква князів Острозьких

Команда «Серце Волині» не змогла обійти своєю увагою надзвичайну історичну пам’ятку в Острозі – Богоявленську церкву. Відвідавши храм, діти дізнались багато цікавого з його трагічної багатовікової історії.

Династія князів Острозьких володіла Острогом, починаючи з ХІV і аж до XVII ст. Засновником роду Острозьких був князь Данило. Саме завдяки князям Острозьким місто перетворилося на один із найпотужніших культурних і духовних центрів Східної Європи, на підлеглих їм землях постало 10 монастирів і понад 600 храмів. Найвідоміший із них – Богоявленський собор Острога. Збудований він був усередині XVст. на Замковій горі князем Василем, прозваним Красним. Храм Богоявлення Господнього був покликаний стати не тільки духовною твердинею православної Волині, але й частиною міського укріплення. 1521 року онук будівничого собору князь Костянтин Іванович включив церкву в систему фортифікаційних споруд Замкової гори. Північна стіна храму стала фрагментом фортечного муру зі своїми бійницями та амбразурами для гармат.

Про роль, яку відводили Богоявленському собору володарі Острога, можна судити з того, що силует цього храму став офіційним гербом міста. А згодом зображення собору з’явилося також і на князівських печатках. Церква була родинною усипальницею князів Острозьких, а також якийсь час виконувала  роль родинного архіву та бібліотеки.

Проте, з ХVII ст. Острог поступово втрачає роль оплоту Православія на Волині. Онука князя Костянтина Острозького княгиня Анна, вийшовши заміж за польського гетьмана Ходкевича, прийняла латинську віру з ім’ям Алоїза і стала активною поборницею католицтва. Саме при ній у Богоявленському соборі – гордості і славі православної Волині – на кілька століть припинилося богослужіння.

Два з половиною століття простояв собор у запустінні. Якось у нього влучила блискавка, унаслідок чого згоріла покрівля будівлі і вона поступово стала перетворюватися на руїни. Народ з жалем споглядав нищення святині, але нічого не міг вдіяти: храм був закритий волею володарів міста, як вони стверджували – «назавжди».

Разом із собором став занепадати і спорожнілий замок. Замкова гора, що кілька віків була духовним і адміністративним центром великого князівства, перетворилася на пустир. За відродження собору взялися лише у ХІХ столітті.

Зі старих печаток і старих малюнків, а також із тих древніх фундаментів, які залишилися, з 1886-го по 1891 р. відбудувався цей собор, яким він є і донині. 

Згодом на місці, де колись стояла в’їзна брама з розвідним мостом, побудували надвратну дзвіницю. 

1907 року собор отримав у дарунок від Києво-Печерської Лаври частинку мощей преподобного князя Феодора Острозького. Її вклали в ікону преподобного, написану на віку його гробу. Нині святиня зберігається у північній частині церкви, де після відновлення споруди облаштували боковий вівтар на честь Острозького угодника Божого.

На три десятиліття змушені були залишити свій храм віруючі у другій половині минулого століття. З 1960-х років у соборі діяв музей атеїзму. Усі розписи забілили вапном, але унікальний різьблений дубовий іконостас з образами не постраждав. Повернули собор церковній громаді у 1990 році.

«Вільний вітер» про старовинну церкву

 У нашому рідному селі Синів Гощанського району є церква – одна з найдавніших церков дерев'яної архітектури XVІ ст. на Рівненщині. Вона побудована в 1595 році і носить ім'я Іоана Богослова.

    9 жовтня 2019 року нашій церкві виповниться 424 роки.

    Із дослідження М. Теодоровича «Історико-статистичний опис церков та парафій Волинської єпархії» (1888 р.) відомо, що церква побудована на кам'яному фундаменті, але ким - невідомо.  У 1875 році зроблено новий купол, причому дах церкви покрили листовим залізом і пофарбували в зелений колір. Довгий час церква не мала дзвіниці. У 1857 році спільними зусиллями було полагоджено приміщення церкви і біля неї на цвинтарі звели дерев’яну на кам’яному фундаменті дзвіницю у вигляді окремої башти, у ній підвісили дзвони, куплені громадою у складчину. 

У 1882 році дзвіницю теж покрили залізом і пофарбували в зелений колір. Ще сказано, що начинням і ризницею забезпечена. Копії метричних книг зберігаються з 1765 року, а сповідальні відомості - з 1801 року. Опис церковного майна складено у 1806 році.

     Існує легенда про створення церкви. Було це тоді, коли на українські землі набігали люті загарбники. Одного разу на хутір, де жила вродлива молода жінка з дитиною, увірвався татарин, щоб полонити її. Як не просила селянка не забирати її, ворог стояв на своєму— не хотів втратити таку здобич. Тоді жінка вхопила макогон, що лежав неподалік, і вдарила ним зі злості по голові нападника. На якусь мить завмерла від страху: на землі лежав татарин мертвим. А поруч стояв кінь і гріб ногою яму. Жінка притягла сюди мертве тіло ворога і загребла його землею. Поруч, низько схиливши голову, сумував кінь. Глянула на нього жінка і побачила прив'язану до сідла шкіряну сумку, яка була заповнена золотом.

З дитиною і цим багатством хуторянка втекла в ліс і довго там переховувалась. Згодом вона повернулася додому і віддала золото селянам, за яке ті й збудували церкву.

    Існує й інша оповідь. Наприкінці XV століття природні угіддя в Синьові належали боярину Богданові Гойському. Він і його батько Сенько сповідували християнство. І з їх волі побудовано невеличку церкву. Ці вельможі мали право давати назву, співзвучну з їх іменами. Проте цього не сталося і церква дістала назву на честь апостола і євангеліста Іоана Богослова. А пізніше збудували більшу церкву, дерев’яну, на кам’яному фундаменті, а назву залишили ту саму.

 За переказами, у нашому храмі козаки Б.Хмельницького освячували свою зброю, ідучи на Берестечко, отже наша церква є й історичною пам'яткою.

Пережила вона й події Другої світової війни, і радянський режим, але залишилася неушкодженою. Цікавим фактом є те, що в роки німецької окупації жителі села зняли церковні дзвони і заховали, щоб не дісталися вони ворогам. Але, на жаль, не збереглися відомості про те, де ті дзвони, бо свідки вже померли.

Церква і дзвіниця є архітектурними пам’ятками місцевого значення, про що свідчать інформаційні таблички. На церковному подвір’ї у 2015 році споруджено хрест з нагоди 420-річчя заснування храму.

Ми закликаємо оберігати й шанувати пам’ятки культури, щоб всі ці безцінні скарби, волею часу одержані нами в подарунок від минулого, були успадковані благородною пам’яттю нащадків, щоб ніколи не заросли дороги до прекрасного й духовного.