Фінал "Профікемпу"

Міжрегіональний фінал проекту «ПрофіКемп», над яким працювали майже 2 роки, феєрично пройшов 11-12 червня у м.Скадовськ на Херсонщині.

Нагадаємо, що це – інноваційний проект з профорієнтації учнівської молоді, який в нашій області реалізували спільними зусиллями центри зайнятості, бібліотеки та школи. 19 команд учнів 8-9-х класів протягом 2018-2019 років вивчали існуючі та прокладали нові туристичні маршрути рідним краєм,  знайомились з десятками різноманітних професій.

У Скадовську честь нашої області захищала команда «Вільний вітер» Синівської ЗОШ І-ІІІ ст. Гощанського району, яка перемогла в обласному турі проекту. Вона змагалась з профікемпівськими командами з м.Борислав Львівської обл.,  м. Рахів  Закарпатської обл. та зі Скадовська.

Приємно відзначити, що величезна підготовча робота принесла гарні результати. «Вільний вітер» достойно представив свій туристичний маршрут «Неповторні куточки Погорини» і завоював кубок за почесне ІІ місце. З таким же результатом виступили наші юні екскурсоводи Юрій Ігнацевич з Млинова та Анна Цимбалюк з Демидівки. Виставка оригінальної сувенірної та рекламної продукції Рівненщини вразила членів журі та зайняла І місце серед команд.

Дякуючи організаторам – Херсонському обласному центру зайнятості та Херсонській обласній бібліотеці для дітей ім. Дніпрової Чайки, перебування учнів у Скадовську було  дивовижно цікавим та приємним. Поза змаганнями відвідали Скадовський дельфінарій, аквапарк, викупались у морі, прогулялись на катері, відвідали біосферний заповідник Асканія Нова, повеселились та потанцювали на дружній вечірці.

За успішну реалізацію проекту «Профікемп» колектив Рівненської обласної бібліотеки для дітей нагороджений дипломом від Української асоціації працівників бібліотек для дітей, який урочисто вручила Алла Гордієнко, директор Національної бібліотеки України для дітей, голова журі конкурсу.

Відео:

«Вільний вітер» готує сувеніри

Нарешті усі іспити склали, готуємося до поїздки в м.Скадовськ. Підготували сувенірне печиво з малюнком логотипу команди.

Команда «Вільний вітер» на святі талантів

Урочисте свято «Творче обдарування - 2019», яке відбулося 31 травня в будинку культури с. Горбаків, - це свято вшанування переможців, свято таланту, на якому відзначено найліпших учнів Гощанського району, що продемонстрували високий рівень знань, захищали честь району та стали переможцями та призерами обласних та всеукраїнських олімпіад, конкурсів та змагань. Подарунки та пам’ятні сувеніри отримала  команда профікемпівців «Вільний вітер». Присутні гучними оплесками вітали переможців. А ще наші профікемпівці  укотре дивували своїми талантами – брали участь у святковому концерті – співали й танцювали, вкотре піарили свою участь в проекті «ПрофіКемп».

Туристичні змагання команди "Вільний вітер"

Набуті в проекті «Профікемп» знання та туристичний досвід знову стали у пригоді юним туристам-краєзнавцям із с. Синів Гощанського району.

10-13 травня в Сарненському районі (с.Грушівка) проходили  обласні туристичні  змагання, в яких взяли участь юнаки та юнки з команди "Вільний вітер". Наші змагалися у спортивному орієнтуванні.

Відпочили чудово, погода - класна. А які страви у нас були смачні!!! Отримали масу позитивних емоцій та вдосконалили свої вміння та навички.

«Вільний вітер» і особливості професії поліцейського

Команда «Вільний вітер» продовжує знайомство з представниками різних професій. Нещодавно діти зустрілись з представниками роти поліції особливого призначення Головного управління національної поліції в Рівненській області.

Під час зустрічі поліцейські розповідали про особливості своєї професії. Учні цікавилися, які навички та вміння необхідні для того, щоб стати поліцейським. Гості демонстрували засоби індивідуального захисту, різні види сучасної зброї. Було цікаво та повчально. 

«ВІЛЬНИЙ ВІТЕР» У ШКІЛЬНОМУ ІСТОРИЧНОМУ МУЗЕЇ «ПЕРЛИНА»

Історія музею «Перлина» - це багаторічний досвід проведення активної краєзнавчо-пошукової роботи, яка почалася у 1987 році, потім, у 1990 році, було відкрито «Бабусину світлицю», а у 2009 р. на її базі створено історичний музей «Перлина».   

   Музей складається із двох кімнат, в яких розміщено 11 експозиційних розділів:  “Галерея вишитих картин”, “Село Синів у давнину”, “Село Синів у І половині ХХ ст.”, “Інтер’єр: житло та побут”,   “Ткацтво та вишивання”, “Писанкарство”, “Доля односельців у роки Другої світової війни”, “Село Синів за часів комуністичного режиму”, “Історія школи”, «Видатні земляки», «Життя за Україну». Ми завітали в музей якраз у День вишиванки, тому сьогодні наша екскурсія присвячена ткацтву та вишиванню.

Ткацтво – один з найдавніших і найважливіших елементів національної культури українського народу, має багатовікову історію і глибокі традиції.

Спосіб виготовлення тканини був трудомістким і довготривалим процесом. Найперше потрібно було насіяти льон чи коноплі. У нас частіше сіяли коноплі. Стебла збирали в пучки і несли до річки, де викопували яму, складали туди горстки конопель, змочували водою і прикладали каменем. Покиснуть горстки у воді неділю-другу, витягують їх із води і сушать на сонці. З льоном було легше – його просто розсипали на березі і змочували водою і він так відбілювавсь. Як стебла підсохнуть – тіпали об терниці. Тіпали, поки не витруситься костриця, а залишиться одне волокно. Його скручують вузлом і сушать на сонці.

Витіпане волокно треба розчесати. Чесали спочатку на дротяній щітці – їжаку, потім на гребені гребінкою. Ще розчісували волосяною щіткою з кінського волосся. Тоді нитка буде рівніша, тонка і м'якша. Розчесаний кужіль прив'язували до кужілки і пряли чи на коловертку, чи веретеном. На коловертку виходила крута нитка, а веретеном – вільніша. На ткацькому верстаті ткали полотно.

Полотно вибілювали мочінням у воді, сушили на сонці та згортали у сувої. Як бачимо, щоб виготовити ось таке полотно потрібно було прикласти багато праці.

  УКРАЇНСЬКА ВИШИВКА вирізняє нас, українців, серед інших народів.

Вишиванням споконвіку займались жінки, які з покоління в покоління передавали найтиповіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку.

У експозиції представлено вишиті сорочки нашої місцевості.  У вишивці найдавнішої сорочки, що датується  кінцем 18-поч.19ст., простежуються характерні для Полісся особливості вишивки: геометричний орнамент, переважання червоного кольору, техніка виконання «занизування».

Особливе місце у у експозиції музею займає сорочка з вишитими  восьмикутними зірками – основним і найпоширенішим мотивом вишивок Полісся. Техніка вишивання на цій сорочці  – «коса гладь», основний колір – червоний.

  Із розділу «Ткацтво та вишивка» дізнаємося про найдавніше ремесло. Тут широко представлені предмети ткацтва, неповторно орнаментований народний одяг і переконуєшся, що наш народ дуже працьовитий і тонко відчуває красу.

«Вільний вітер» про старовинну церкву

 У нашому рідному селі Синів Гощанського району є церква – одна з найдавніших церков дерев'яної архітектури XVІ ст. на Рівненщині. Вона побудована в 1595 році і носить ім'я Іоана Богослова.

    9 жовтня 2019 року нашій церкві виповниться 424 роки.

    Із дослідження М. Теодоровича «Історико-статистичний опис церков та парафій Волинської єпархії» (1888 р.) відомо, що церква побудована на кам'яному фундаменті, але ким - невідомо.  У 1875 році зроблено новий купол, причому дах церкви покрили листовим залізом і пофарбували в зелений колір. Довгий час церква не мала дзвіниці. У 1857 році спільними зусиллями було полагоджено приміщення церкви і біля неї на цвинтарі звели дерев’яну на кам’яному фундаменті дзвіницю у вигляді окремої башти, у ній підвісили дзвони, куплені громадою у складчину. 

У 1882 році дзвіницю теж покрили залізом і пофарбували в зелений колір. Ще сказано, що начинням і ризницею забезпечена. Копії метричних книг зберігаються з 1765 року, а сповідальні відомості - з 1801 року. Опис церковного майна складено у 1806 році.

     Існує легенда про створення церкви. Було це тоді, коли на українські землі набігали люті загарбники. Одного разу на хутір, де жила вродлива молода жінка з дитиною, увірвався татарин, щоб полонити її. Як не просила селянка не забирати її, ворог стояв на своєму— не хотів втратити таку здобич. Тоді жінка вхопила макогон, що лежав неподалік, і вдарила ним зі злості по голові нападника. На якусь мить завмерла від страху: на землі лежав татарин мертвим. А поруч стояв кінь і гріб ногою яму. Жінка притягла сюди мертве тіло ворога і загребла його землею. Поруч, низько схиливши голову, сумував кінь. Глянула на нього жінка і побачила прив'язану до сідла шкіряну сумку, яка була заповнена золотом.

З дитиною і цим багатством хуторянка втекла в ліс і довго там переховувалась. Згодом вона повернулася додому і віддала золото селянам, за яке ті й збудували церкву.

    Існує й інша оповідь. Наприкінці XV століття природні угіддя в Синьові належали боярину Богданові Гойському. Він і його батько Сенько сповідували християнство. І з їх волі побудовано невеличку церкву. Ці вельможі мали право давати назву, співзвучну з їх іменами. Проте цього не сталося і церква дістала назву на честь апостола і євангеліста Іоана Богослова. А пізніше збудували більшу церкву, дерев’яну, на кам’яному фундаменті, а назву залишили ту саму.

 За переказами, у нашому храмі козаки Б.Хмельницького освячували свою зброю, ідучи на Берестечко, отже наша церква є й історичною пам'яткою.

Пережила вона й події Другої світової війни, і радянський режим, але залишилася неушкодженою. Цікавим фактом є те, що в роки німецької окупації жителі села зняли церковні дзвони і заховали, щоб не дісталися вони ворогам. Але, на жаль, не збереглися відомості про те, де ті дзвони, бо свідки вже померли.

Церква і дзвіниця є архітектурними пам’ятками місцевого значення, про що свідчать інформаційні таблички. На церковному подвір’ї у 2015 році споруджено хрест з нагоди 420-річчя заснування храму.

Ми закликаємо оберігати й шанувати пам’ятки культури, щоб всі ці безцінні скарби, волею часу одержані нами в подарунок від минулого, були успадковані благородною пам’яттю нащадків, щоб ніколи не заросли дороги до прекрасного й духовного.

Творча майстерня з писанкарства

За кілька тижнів до Великодня у Синівській ЗОШ І-ІІІ ст. розпочала роботу творча майстерня з писанкарства «Сонце на долоні», яку очолює завідувачка шкільного музею «Перлина» Шевчук Катерина Василівна.   Усі бажаючі  мають прекрасну нагоду навчитися виготовляти Великодні українські писанки.

До слова, учні та вчителі нашої школи навчилися писати писанки 10 років тому. Саме у 2009 році у нас проводила майстер-клас відома рівненська писанкарка Наталія Дребот. Відтоді щороку навесні усі бажаючі творять диво власними руками.

У теплій затишній атмосфері діти знайомляться з традиціями українського писанкарства, з технологією розпису писанок  та власноруч створюють Великодні писанки, які стануть окрасою Великоднього кошика.

Зробити великодні писанки  може кожен! А все що вам треба –  це бажання та трішки часу! Незалежно від того, чи ви вперше берете до рук писачок, чи вже не перший рік маєте з ним справу,  ви зможете створити справжній шедевр.

Треба відзначити, що активними учасниками творчої майстерні є профікемпівці з команди «Вільний вітер», які допомагали опанувати мистецтво писанкарства для  молодших школярів.

 Бажаємо  усім щасливого Великодня!

Неповторні куточки Погорини

Готуючись до фіналу профікемпівських змагань команда «Вільний вітер» Гощанського району підготувала рекламні матеріали. Буклет «Знай і люби свій край» містить мапу туристичного маршруту Гощанським районом, перелік населених пунктів, якими він пролягає та об’єктів відвідування. Для пересічного туриста тут перелічені переваги цього 32-кілометрового веломаршруту: проходить територією, в межах якої розміщена міжнародна автотраса Київ-Чоп; недорогий; доступний всім; має естетичну та пізнавальну цінність; простий в орієнтуванні на місцевості; в населених пунктах розміщені магазини, ФАПи. На розгортці буклету – світлини команди та відвіданих нею місць.

Путівник-довідник «Туристичний маршрут «Неповторні куточки Погорини» був підготовлений при допомозі Катерини Шевчук, вчителя Синівської ЗОШ, координатора команди та за підтримки Гощанської центральної районної бібліотеки. Путівник розкриває маршрут двома мовами: українською та англійською, містить посилання на ресурси в мережі Інтернет, пропонує туристам відвідати й інші цікаві куточки району.

«Життя за Україну»

Команда «Вільний вітер» презентувала експозиційний розділ «Життя за Україну», який створений у шкільному музеї «Перлина» Синівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Гощанського району. Серед представлених експонатів – артилерійський снаряд, гранатомет, артилерійський осколок, гільзи різного калібру. Учні ще більше дізналися  про воїнів-земляків, які загинули  у війні з російським агресором.  У бойових діях на сході України віддали найдорожче –  своє життя – наші земляки:  Дмитро Оверчук (с. Шкарів),  Олег Тарасюк та Дмитро Козачонок (с.Курозвани), Микола Карнаухов (с. Бугрин), Сергій Левчук (с. Бабин), Володимир Томілін (с.Малинівка), Сергій Карабін і Тарас Гарбарчук (смт Гоща), Юрій Рудик (с. Майків), Андрій Тивончук (с. Тучин). Вічна пам’ять героям!

До слова, з ініціативи О.Форманчука, заступника редактора районної газети «Рідний край», випущено серію конвертів із світлинами загиблих воїнів.

Весняна толока «Вільного вітру»

Вітряний млин – пам’ятка народної архітектури (кін. ХVІІІ – поч. ХІХ ст.) – один із  об’єктів туристичного маршруту «Неповторні куточки Погорини», який розробила та пройшла команда «Вільний вітер» минулого літа.

Красносілля – одне з небагатьох сіл Рівненщини, де збереглась пам’ятка народної архітектури – вітряний млин кінця ХVІІІ – початку ХІХ століття. Красносільський вітряк побудований чехом Іваном Клічніком ще у 1895 році і зберігся до наших часів найкраще.

Нині вітряк не працює, а кілька десятків років тому довго і плідно служив хліборобам. Але він створює особливий колорит сільської місцевості, де наче переплелись минуле і сучасне, реальність і легенда.

Красносільський вітряк відносять до найстаріших типів вітряків. Цей вид млина архаїчний, один з найстаріших в Україні і, зокрема, на Поліссі.

На території с. Красносілля (біля вітряка) щороку в кінці вересня проводиться  фестиваль народної творчості, історії та побуту «Красносільські вітряки», який у 2018 році набув статусу Міжнародного.

Приємно, що і ми долучилися до прибирання території навколо вітряка.

"Вільний вітер" досліджує історію рідного села

Команда профікемпівців з Гощанського району вивчає історію рідного села. Село Синів відоме з історичних джерел з 1577 року. Щоб дізнатись більше про свій населений пункт та його мешканців учні звернулись до сільської публічно-шкільної бібліотеки. Бібліотекар Надія Романчук познайомила з фондом краєзнавчої літератури, показала матеріали про Синів, які друкувались у місцевій пресі.

Більше дізнатись про талановитих синівців діти змогли в галереї вишитих картин. Вона створена в Синівській ЗОШ І-ІІІ у 2009 році. Тут зібрані вишиті роботи місцевих майстринь. Картини погруповані за тематикою: побутові сцени, пейзажі, тварини, релігійні сюжети. Вони відображають цілий період історії побуту місцевих мешканців, коли жінки власноруч прикрашали оселі своїми роботами. Тішать око яскраві, вдало підібрані бабусями і прабабусями кольори ниток, дбайливо оформлені в дерев’яні рамки полотна. Знайомі прізвища авторів спонукають учнів дослідити спадковість традицій народної вишивки.