вівторок, 31 липня 2018 р.

Пейнтбол – гра для кожного


Питання сезону для «ГУК»а – «Чим здивувати й розважити каховчан і потенціальних гостей міста?» не дає розслабитися протягом усього літа! Де ж ми ще не були? Що ми ще не робили?... А в пейнтбол ми ще не грали! А це ж – одна з найпопулярніших розваг жителів нашого міста (й не тільки!). Треба про все дізнатися якомога детальніше!
І в черговий раз «ГУК» вирушає в путь! Знову – в наші улюблені Сосни, і знову – з круасанами від #french_bakery_kakhovka! (Традиції – це круто!)

 


Пейнтбол - захоплююча спортивна гра. Вона приваблює своєю видовищністю, можливістю виплеснути негативні емоції і знайти позитивні, надати своєму тілу реальний шанс отримати задоволення від активного руху. Грати можна удвох або цілими командами, число гравців не обмежена.

 

Ідейний натхненник, організатор, інструктор і тренер Павло Зозулюк зайнятий з черговою групою. Інструктаж в пейнтболі надзвичайно важливий для збереження здоров'я, тож відволікатися не можна. Але «ГУК»у на допомогу прийшов Сергій, фанат пейнтбольного руху й добровільний помічник Павла. Ми дуже плідно й приємно поспілкувалися!

 

Грати Сергійко почав не дуже давно, всього три тижні тому, але надзвичайно захопився грою, тому заглиблюється у всі її тонкощі й залюбки інформує зацікавлених.
Пейнтбол має спільні риси із страйкболом, але майє й багато відмінностей (вага зброї, амуніція, кулі тощо).
Гравець у пейнтбол має бути спритним, кмітливим, обережним, витривалим, хитрим… Йому потрібна хороша реакція, щоб під час ухилитися від пострілу противника. Кмітливість, щоб знайти більш зручну позицію. Швидкість прийняття рішень, стріляти або сховатися, знайти більш надійне укриття. Уміння діяти в команді, коли один з гравців відволікає, а інший діє. 

  

Саме ці якості й розвиває гра. Це - гарна фізична підготовка, а також розвиток самостійності.
Одна з найбільш пам’ятних для Сергія ігор – коли змішана команда складалася з дітей і батьків, і від попадань кульки з фарбою його врятував щасливий випадок у вигляді раптового падіння.
Сергій неодноразово нагадував нам про те, що маску під час гри в жодному разі знімати не можна! Це – найнебезпечніше, найгрубіше порушення техніки безпеки під час гри!
Краще грати на відкритій місцевості, аніж у приміщенні, це подовжує термін гри, є більше варіантів для схову, можна застосувати більш різноманітні тактики. Окрім лісу, це можуть бути руїни будівель або недобудови.
Одна з ключових питань: чому грати в пейнтбол слід їхати саме в Каховку! Тому, що це – єдине місце в Херсонській області, де за невеликі кошти ви отримаєте не тільки форму, зброю й кульки, а й якомога докладніший інструктаж на кожному етапі гри, постійний професійний супровід інструктора, тобто значний багаж знань і неоціненний досвід!

«Це пейнтбол, дитинко!» 
(Федя, майбутній гравець, який прийшов з ГУКом 
і дуже уважно вислухав усі настанови Сергія)

 

«Ви помітите, як буде змінюватися команда на кожному етапі гри» 
(Павло Зозулюк, інструктор)



Пейнтбол. Каховський район. Варто приїхати!



Ретро-автомобілі у Золочеві!

 
Що може бути крутіше, аніж виставка старесеньких автомобілів у місті Золочів?
Їхні власники, які мешкають з ними в одному домі більше тридцяти чи навіть сорока років. Які зі своїми друзями-автомобілями спілкуються на "ти", знаючи їхні можливості вже у такий вік. Маючи такий крутий (ну дуже) ретро вигляд, відвідали і наш Золочів аби познайомити мешканців із цим антикваріатом. Щоб жителі міста побачили, що не потрібно викидати свій "мотлох" із гаража і купувати іномарки на польських чи литовських номерах.
Стільки крутих і бомбезних машинок для фото на одному подвір'ї я ще не бачила. Тому, мабуть, усі люди, які відвідали виставку, вдячні організаторам, що запросили їх у Золочів. Навіть дехто із команди #Unicorn мали можливість поспілкуватись із власниками ретро-автомобілів, та попрактикувати свої знання з іноземних мов.

Анастасія Гутор учасниця команди "Unicorn"


 

ЕКООСВІТЯНИ СПІЛЬНО З КОМАНДОЮ «UNICORN» СПОСТЕРІГАЛИ ЗА ЛУСКОКРИЛИМИ

NATIONAL MOTH WEEK проводиться у всьому світі протягом останнього тижня липня (у 2018 році – у період з 21 по 29 липня). Він присвячений красі, життєвим циклам та місцям проживання метеликів. 27 липня працівники відділу еколого- освітньої роботи спільно Золочівською командою «UNICORN» (в рамках роботи Міжрегіонального інноваційного проекту з профорієнтації учнівської молоді) вирушили у мандрівку ботанічною пам’яткою природи місцевого значення «Сасівська», що на Золочівщині з метою спостереження за лускокрилими (метеликами).
National Moth Week надає всім унікальну можливість стати вченим-аматором і зібрати наукові дані про метеликів. Через партнерські зв'язки з основними онлайн-сховищами біологічних даних (в Україні найпоширеніший http://ukrbin.com/) учасники National Moth Week, надавши дані своїх спостережень, можуть допомогти оновити карту поширення метеликів та надати необхідну інформацію про біорізноманіття метеликів навколо земної кулі.
Метелики – одні з найяскравіших представників фауни. Ці тендітні створіння є важливим елементом природних екосистем та дуже чутливі до чинників навколишнього середовища. У ході заходу учасники ближче познайомились із світом метеликів: дізнались особливості їх біології та екології, навчились впізнавати розповсюджені види у природі.








Майстерня ручного ткацтва «Легенди Волині»

Радивилівський район Рівненщини має унікальні природні ландшафти, що сформувалися на межі  стику фізико-географічних областей Поділля та Малого Полісся, а ще дуже важлива  в історико-культурному відношенні, оскільки лежить на межі  історичних областей Волині та Галичини.
Радивилівщину відвідало багато визначних історичних постатей, і всі вони неодмінно згадували про цей край у своїх спогадах. Навіть відомий французький літератор Оноре де Бальзак, побувавши у невеличкому прикордонному містечку Російської імперії Радивилові, писав, що такої гостинності, як тут, він не зустрічав ніде.
Юні профікемпівці Радивилова обрали для вивчення туристичний  веломаршрут «Краєзнавство на велосипеді». Він пролягає через населені пункти:   м. Радивилів – Хутір Пороховня – с. Батьків – с. Дружба до  гори Красна (крайня південна та найвища точка Рівненщини).
Почали вивчення рідного міста з однієї з головних родзинок – Музею історичного ткацтва та єдиної в україні майстерні ручного ткацтва «Легенди Волині».


Саме  тут  відтворили давню техніку виготовлення  серпанку, надтонкої лляної тканини, з якої жінки колись робили собі намітки на голову. Крім того у майстерні виготовляють пояси-крайки, спідниці, сорочки, фартушки, килимки, відтворюють автентичні народні костюми.


Цю тканину згадувала Леся Українка у «Лісовій пісні». Серпанок  вперше стали ткати саме на Волині, й лише тут зберігся серпанковий одяг. Понад сто років ця техніка вважалась втраченою, а на думку мистецтвознавців, це - вершина ткацтва, - розповів Володимир Дзьобак, засновник майстерні та музею.


У світлиці, де працюють ткалі, стоїть велика дерев'яна скриня – у ній зберігаються ткані речі. Майстриням вдалося реконструювати багато тканих костюмів із музейних та приватних колекцій.


Щоб правильно налаштувати верстат на роботу і підібрати нитки, треба витратити майже цілий день. Зате ткати потім уже легше – руки й ноги за педалями самі працюють, - розповіла одна з ткаль. – Хоча за кілька годин дуже втомлюються очі. Треба бути постійно зосередженою, порахувати правильну кількість ниток, щоб точно відтворити візерунок. У давнину, щоб створити повний серпанковий костюм, умілим ткалям потрібно було витратити рік.


Унікальність і особливі якості Волинського серпанку гідні того, щоби бути визнаними у всьому світі. Громадська організація «Центр дослідження і відродження Волині», яка діє в Радивилові, добивається, щоб цю тканину, як витвір ткацького мистецтва, було внесено до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, як рукотворну пам’ятку і надбання людства.

понеділок, 30 липня 2018 р.

Як то бути журналістом?


Сьогоднішній день видався насиченим для учасників команди Oil City. 

Марта Мількович та Юрій Даниляк спробували себе в ролі журналістів. Допомагала їм в цьому керівник місцевої радіостанції "Радіо Слово", впізнаваний та улюблений "голос Борислава" Тетяна Василівна Шеремета.



Юрій Даниляк, продовжуючи дослідницьку роботу в музеї нафтової та газової промисловості, поспілкувався з Олегом Микуличем, керівником музею, доктором історії (Ph. D. Hist.), краєзнавцем та дослідником історії м. Борислава



Марті Мількович дуже близькі соціальні теми. Тому для висвітлення вона обрала діяльність навчально-реабілітаційного центру "Гармонія", де проживають та навчаються діти з інвалідністю. Детальніше про це Марта порозмовляла з директором цієї установи Наталією Тіщенко.



Набратися досвіду, нових знань та цінних порад – було основним завданням школярів і вони чудово з ним впорались.
Слухайте їх цікаві роботи в ефірі Радіо Слово вже цього тижня.

«Тримбульки» у Палаці Потоцьких


Наші «Тримбульки»  відвідали презентацію книги відомого львівського письменника-белетриста - Богдана Коломійчука, що відбулась у рамках фестивалю LvivMozArt, за участі Мар’яни Савки – головного редактора і співзасновниці «Видавництва Старого Лева» та Оксани Линів – автора передмови до видання, українського диригента,  арт-директора та співзвсновниці фестивалю Lviv MozArt.
Учні прослухали захоплюючу історію з  життя Франца Ксавера Моцарта, що стала оновою для нового  роману  письменника «Моцарт із Лемберга». Дізнались про тісний зв’язок головного персонажа із Львовом , тодішнім Лембергом, і Зальцбургом, історію його нерозділеного кохання,  життєву драму складних стосунків із матір»ю.  Довідались про його успадкований талант, що так і не приніс йому слави, адже усе життя він перебував у тіні батька - Вольфганга Амадея Моцарта.
Чудовим доповненням до презентації було музичне наповнення у виконанні Віктора Андрійченка(скрипка) і Ірини Зарицької(фортепіано).
Все це  справило неабияке враження на наших «Тримбульок». Хто знає, можливо, і серед них є майбутні письменники чи музиканти музиканти…

«Тримбульки» серед марципанів



У рамках навчально-дослідницького етапу проекту «ПрофіКемп», команда «Тримбульки» Львівської ЗСШ №3, 18.07.18 р. відвідала «Майстерню марципанів», що розташована по вул. Вірменській, 25.
«Майстерня марципанів» - це перший в Україні заклад, який популяризує марципан у нашій країні. Конкурсанти побачили, що це не просто майстерня чи крамничка зі смачними ласощами, а  й справжній  музей марципану, так його велично називає господиня закладу – Вікторія Вінник, котра створила цей музей переїхавши до Львова з окупованого Криму.
Вікторія та її команда мають вищі мистецькі  освіти, тому всі вироби з марципану, від цукерок до різноманітних фігур, - це виключно  ручна робота.
«Тримбульки»  оглянули  двохметрову карту України, копію картини «Амур та Психея» інші вироби зліплені з марципану.

Учні мали можливість побачити, як у майстерні роблять цукерки та ліплять різноманітні фігурки, а також почути історію Вікторії Вінник про вибір професії та втілення її у життя.
Веселі та задоволені наші «тримбульки» почимчикували старовинними вуличками міста до Палацу Потоцьких, адже у них ще сьогодні  о 18 годині зустріч з письменником…

Винахідник трамваю Федір Піроцький прожив останні роки у Олешках!

                                         Команда «ЛюбоSvit» інформує!
      Виконуючи завдання міжрегіонального інноваційного проекту «ПрофіКемп» команда «ЛюбоSvit»  відкриває для себе рідне місто.
      У центрі  Олешок  розміщується будівля  Центру дитячої та юнацької творчості. Нічого, здається, особливого у цьому немає. Але, виявляється, що у 19 столітті  тут функціонував мотель «Афіни».  І це іще не велика цікавинка.  А знамените це місце тим, що у ньому  свої останні роки прожив перший винахідник електричного трамваю Федір Аполлонович Піроцький.

   Федір Аполлонович народився у  містечку Сенча Полтавської області 17 лютого 1845 року.  Батьки Федора були військовими лікарями і нащадками українських козаків. У 18 років  Федір покинув рідні краї і більше не повертався.
     Виїхавши з рідного дому, він відправився на навчання в Костянтинівський кадетський корпус Санкт-Петербурга, а потім в Михайлівську артилерійську академію. Але військова справа його мало приваблювала. Ще під час навчання Федору пощастило побувати на практиці на заводах Фінляндії. Тоді він і замислився, як підкорити електричний струм!  В 1870 Піроцький розробив проект передачі електроенергії через дві машини і залізний дріт, укріплений через телеграфні ізолятори на дерев’яних стовпах. У вихідні він удосконалював свої досліди на практиці, ганяючи парові машини на занедбаних залізничних коліях біля Петербурзького порту.
    У 1879 році Федір Піроцький надає владі Петербурга проект розробки міського трамваю, яким має рухати електрика, а не коні. Цікавими були його доводи: «Електрична конка сильна, швидка, надійна. Їй не потрібні стайні, і вона не залишає гною на вулицях. А головне – електрика буде коштувати дешевше, ніж овес і сіно».
    Як часто буває  пітерські олігархи стали стіною проти геніального винаходу, проте вмілі німці скористалися працями Піроцького. Брати Сіменс на одній з виставок продемонстрували електричний «поїзд» з окремим локомотивом і двома платформами для пасажирів. Спочатку їх екіпаж використовувався як атракціон і мало нагадував трамвай. Але головне, що енергія до двигуна подавалась за схемою, розписаною нашим земляком у міжнародному «Інженерному журналі».
    Перша в світі трамвайна лінія була відкрита в 1881 році в одному з передмість Берліна. І ще 5 років всі подібні транспортні шляхи в Європі будувалися за схемами Піроцького,  а мільйони заробляли брати Сіменс…

   На батьківщині ж надовго забули про винахід, ганяючи на конці, возах та парових двигунах. Лише через 10 років, у лютому 1891-го, видатний інженер і підприємець генерал Аманд Струве отримав у Київській думі дозвіл на будівництво трамвайної лінії. І через півроку на місці сьогоднішнього Володимирського узвозу з’явилися рейки, а 1 червня 1892 тут запустили перший електричний трамвай.
    У Москві він пішов тільки в 1899 році. А в Петербурзі на вулицях трамвай з’явився лише в 1907-му, через 27 років після опублікування винаходу Піроцьким!
   Про особисте життя Федора Піроцького нічого не відомо. Мабуть, він, як і багато інших винахідників, настільки був захоплений винаходами, що часу на себе не залишалося. Адже, крім трамвая, він ще багато чого придумав: доменну піч, різні варіанти побудови гідроелектростанцій, проект з розподілу струму для освітлення Петербурга. Багато винаходів впроваджував на службі в артилерії. Постійні відрядження не давали навіть замислитися про дружину і дітей. Останнім його місцем служби була Івангородська фортеця у Варшаві, звідки в 1888 році його в чині полковника відправили на пенсію. Причому достроково. Причини невідомі. Але в результаті, не дослуживши пару місяців до 25-річного стажу, Піроцький отримав урізану пенсію, якої ледве вистачало на прожиток і оплату житла.
   Не знаючи, що робити з цим мізером в столиці, Федір Аполлонович відправився в маєток свого дядька на Херсонщину, що дістався йому у спадок. Але після довгих судових розглядів він так і не отримав житла. Справа в тому, що ще під час навчання його прізвище понівечили і замість Піроцький в документах записали Пероцький. Скромному винахіднику нічого не залишалося, як виїхати і оселитися в готелі в Олешках.
    Після смерті (28 лютого 1898) про Піроцького таки дізналися в окрузі. У травні того ж року газета «Юг» опублікувала замітку про Федора Аполлоновича: «Ніяких грошей при ньому не знайшли, і знайомі влаштували йому похорон у кредит, за рахунок описаного і пізніше проданого майна… На площі з молотка продавалися його речі. Всього було виручено 65 рублів… Непроданими залишилися 5 скринь, 4 валізи і 3 ящики: все це було наповнено діловими паперами, картинами, книгами». Поховано винахідника на центральному кладовищі міста.
      У цьому році зусиллями Олешківської мерії відновлено могилу Федора  Аполлоновича Піроцького, який знайшов свій притулок у Олешківській землі. 
         Коли згадують Федора  Піроцького, згадують  і наше славетне місто! 
          Використано  матеріали:  http://gazetapoltava.info




пʼятниця, 27 липня 2018 р.

Зелений туризм на Білозерщині.


Садиба сільського зеленого туризму
«РИБАЛЬСЬКИЙ СТАН»

Серед живописних пейзажів казкової природи Дніпровських плавнів, в самому пониззі річки Дніпро розташована садиба «Рибальський стан».
Це - комфортабельний і затишний сімейний відпочинок на Дніпрі, азартна рибалка на річці, а також можливість одержати максимум задоволення від проведеного часу в найживописнішому місці України.
«Стан» - місце, де подорожні зупинялися для відпочинку, тимчасового перебування на місці стоянки (словник Даля). Садиба «Рибальський стан» - учасник добровільної категоризації у сфері сільського зеленого туризму «Українська гостинна садиба». Гостинні господарі – члени херсонського відділення Союзу сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні. Садиба – учасник екологічної сертифікації «Зелена Садиба». Це означає, що садиба знаходиться в екологічно чистому місці, на безпечній відстані від джерел забруднення навколишнього середовища. Господарі підвищують привабливість рідного краю, сприяють популяризації Херсона, як екологічно чистого регіону і зацікавлені в збереженні флори і фауни Дніпровських плавнів.
Туристи оцінять всю привабливість садиби в Дніпровських плавнях, де крім рибалки існує іще один з напрямів розвитку “birdwatching” – спостереження за птахами в дикій природі, а саме в Дніпровських плавнях, де можна побачити велику кількість птахів в усі пори року (чапля біла, сіра, чорна; різновиди качок, безліч перелітних птахів і інших видів).
Дружинський Павло Валерійович
Білозерський район, с. Велетенське

База-садиба сільського зеленого туризму «Білі зорі»

Ми запрошуємо Вас на базу-садибу сільського зеленого туризму «Білі зорі» у село Новотягинка Білозерського району Херсонської області.
База-садиба розташована на високому березі Дніпра-Славутича. Навкруги сосновий бір з грибами, все це омивається протоками, лиманами, єриками з очеретом, унікальними Нижньодніпровськими плавнями і лікувальними озерами. А за цією зеленою сторінкою - Олешківська пустеля. Це на рідкість мальовничий куточок, де Вас чекають цілий рік.
Всього 35 км від Херсона - і Ви на лоні природи, в оточенні фантастичних пейзажів, в полоні найтонших ароматів, обіймів ласкавого сонця і дзвінкої тиші.
У радіусі 100 км від бази-садиби перлини гідні захоплення: храм Святої Рівноапостольної княгині Ольги, Свято-Грігорієвський Бізюков монастир, Біосферний Заповідник Асканія-Нова, «Легендарна тачанка», ласкаве узбережжя Чорного та Азовського морів. А до залишків турецької фортеці Тягинь, яка з 1912 р. стала екскурсійним об'єктом, рукою подати.
Століттями створювалася історія краю, легенди, національні звичаї і традиції.
«Білі зорі» - це свіже повітря та екологічно чисті овочі та фрукти, наповнені енергією таврійського сонця. Господарі садиби подарують Вам свою привітність і затишок. База-садиба «Білі зорі» займає гідне місце серед об'єктів зеленого туризму в Херсонській області!
Дніпро і чудова природа допоможуть вам забути про ваші повсякденні турботи!
Моховиков  Сергій Олександрович
Білозерський район, с. Новотягинка,вул. Придніпровська, 51

«Дельта Дніпра» с. Дніпровське

Лаврова Ірина Олександрівна
Білозерський р-н, с. Дніпровське

Cадиба сільського зеленого туризму «Маяк» с. Станіслав

Некрасов Сергій
Білозерський р-н
с.Станіслав
вул. Стадіонна, 16

Стоп-кадр «Дива природи нашого краю»

Ніщо так не підносить душу людини, ніщо так не розвиває її, як спілкування з природою. Кожній людині особливо дорогий той край, де вона народилася. І чим більше любиш свій край, тим глибше почуття любові до своєї Вітчизни.
У читальному залі Золочівської ЦРБ ім.І.Франка оформлено виставку стоп-кадр «Дива природи нашого краю».

На Золочівщині взято під охорону такі пам'ятки природи місцевого значення:
- "Лиса гора" та "Гора Сипуха "(84,3 га)
- Жулицька гора або гора Сторожиха, "Висока гора" (261 га)
- Підлиська гора (гора М.Шашкевича) та Свята гора (186 га)
- Липа Б. Хмельницького на землях лісгоспзагу
- парки-пам'ятки у Поморянах, Глиняних
- ліс в урочищі с.Верхобуж

- витік річки Західний Буг
-віковий дуб у смт. Поморянах
- два вікових ясени в м. Глиняни
- три дуби М. Шашкевича в с.Підлисся
- Скала "Великий камінь" на південь від с. Трудовач



За матеріалами Золочівської центральної районної бібліотеки ім.І.Франка