ПрофіКемп

Майстерня ручного ткацтва «Легенди Волині»

Радивилівський район Рівненщини має унікальні природні ландшафти, що сформувалися на межі  стику фізико-географічних областей Поділля та Малого Полісся, а ще дуже важлива  в історико-культурному відношенні, оскільки лежить на межі  історичних областей Волині та Галичини.

Радивилівщину відвідало багато визначних історичних постатей, і всі вони неодмінно згадували про цей край у своїх спогадах. Навіть відомий французький літератор Оноре де Бальзак, побувавши у невеличкому прикордонному містечку Російської імперії Радивилові, писав, що такої гостинності, як тут, він не зустрічав ніде.

Юні профікемпівці Радивилова обрали для вивчення туристичний  веломаршрут «Краєзнавство на велосипеді». Він пролягає через населені пункти:   м. Радивилів – Хутір Пороховня – с. Батьків – с. Дружба до  гори Красна (крайня південна та найвища точка Рівненщини).

Почали вивчення рідного міста з однієї з головних родзинок – Музею історичного ткацтва та єдиної в україні майстерні ручного ткацтва «Легенди Волині».

Саме  тут  відтворили давню техніку виготовлення  серпанку, надтонкої лляної тканини, з якої жінки колись робили собі намітки на голову. Крім того у майстерні виготовляють пояси-крайки, спідниці, сорочки, фартушки, килимки, відтворюють автентичні народні костюми.

Цю тканину згадувала Леся Українка у «Лісовій пісні». Серпанок  вперше стали ткати саме на Волині, й лише тут зберігся серпанковий одяг. Понад сто років ця техніка вважалась втраченою, а на думку мистецтвознавців, це - вершина ткацтва, - розповів Володимир Дзьобак, засновник майстерні та музею.

У світлиці, де працюють ткалі, стоїть велика дерев'яна скриня – у ній зберігаються ткані речі. Майстриням вдалося реконструювати багато тканих костюмів із музейних та приватних колекцій.

Щоб правильно налаштувати верстат на роботу і підібрати нитки, треба витратити майже цілий день. Зате ткати потім уже легше – руки й ноги за педалями самі працюють, - розповіла одна з ткаль. – Хоча за кілька годин дуже втомлюються очі. Треба бути постійно зосередженою, порахувати правильну кількість ниток, щоб точно відтворити візерунок. У давнину, щоб створити повний серпанковий костюм, умілим ткалям потрібно було витратити рік.

Унікальність і особливі якості Волинського серпанку гідні того, щоби бути визнаними у всьому світі. Громадська організація «Центр дослідження і відродження Волині», яка діє в Радивилові, добивається, щоб цю тканину, як витвір ткацького мистецтва, було внесено до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, як рукотворну пам’ятку і надбання людства.