Свято-Введенська церква – перлина Бериславщини!

Черговим десантом профікемпівців було відвідування православного храму в нашому місті.

Дерев’яна козацька Введенська церква в  Бериславі є унікальним для півдня України пам’ятником архітектури XVІІІ ст..

Багато хто знає, що її вік нараховує майже 3 століття. Але мало хто замислюється над тим, що на Херсонщині збережена єдина в Україні дерев’яна церква козацької доби.

Після російсько-турецької війни 1768-74 рр., коли Кизикирменський повіт Указом Катерини II 22.01 (02.02). у 1784 році приєднали до Росії, а Кази-Кермен перейменували у Берислав, землі сучасної Бериславщини почали активно заселятися колоністами: євреями, росіянами, шведами, білорусами, німцями, італійцями, а також українцями з інших губерній.

У 1782 р. в м. Берислав (тоді ще Кази-Кермен) у розібраному вигляді на плотах була переправлена дерев'яна церква з селища Переволочна Полтавської губернії (зараз - біля м. Верхньодніпровська Дніпропетровської обл.)

Побудована вона була близько 1726 року  з дубового дерева, без єдиного цвяха, довгий час служила запорізьким козакам у Переволочній.

З колонізацією південної  України чимало мешканців Полтавщини з числа колишніх козаків були переселені до Берислава. Незабаром  вони вирішили забрати з собою і церкву, яка до недавніх часів в народі так і називалася - Запорізька або Козацька.
                                                                                      …Весна 1785 року видалася повноводною.
                                                                                            Бурхливі хвилі Дніпра на кілька метрів
                                                                                           підвищили рівень води низового півдня.
                                                                                       Під водою опинилися дніпровські пороги;
                                                                                                               Було підмито багато земель.

Невблаганна весняна повінь, підмивши фундамент, понесла течією дерев’яний храм, що стояв неподалік від запорізької фортеці.

Хвилі прибили його до берега неподалік від фортеці Кизи-Кермен.

Після доставки церкву встановили в історичному центрі міста, на місці нинішнього районного будинку культури, і освятили на честь Воскресіння Христового (Пасхи). У 1853 році, в розпал Кримської війни, з невідомої досі причини церкву перенесли за межі Берислава - на місце, де було засновано Введенське кладовище. Сам же храм переосвятили на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці.

На колишньому ж місці була споруджена велична церква, яку раніше радянська влада зрівняла з землею.

Відтоді дерев’яна церква – унікальний витвір українського мистецтва – тричі змінюючи місця розташування, отримала постійну бериславську прописку.

Як і всі православні святині, в першій половині ХХ століття Свято-Введенська церква була закрита. Незадовго до початку Другої світової війни прозвучала навіть пропозиція розібрати її на дрова і спалити: дерева тоді були великою рідкістю в степових краях. 

«Але Бог зберіг це святе місце, - продовжує настоятель. – Духовне ж життя в храмі відродилося лише з приходом німців у 1941 році. Вони знайшли дивом вижившого батька Данила, у якого був перебитий хребет, і буквально змусили відновити службу.

У 1947 році блискавка вдарила в купол дерев'яної церкви, і він загорівся. Водопостачання в місті не було, і щоб погасити пожежу, люди носили воду прямо з Дніпра. Не вдалося зберегти до наших днів більшу частину начиння, включаючи первинний іконостас. Під час закриття храму в 1939-му настоятель роздав все парафіянам на зберігання «до кращих часів». Однак в інтер'єр храму все ж повернулося кілька унікальних ікон ХVІІІ століття, а також настільний хрест, подарований запорожцями.

В церкві є чудотворна ікона, яка за легендою має завжди знаходитись тут, а того, хто винесе її за межі храму чекає прокляття для всього роду.

Постановою кабінету Міністрів України Введенська церква є об'єктом культурної спадщини - пам'ятником архітектури XVIII ст.