PR-кампанія Бериславщини

Учасники команди «Ярима», які представлятимуть Бериславський  район у фіналі проекту, активно проводять  PR-кампанію серед молоді.

Юні дослідники з команди відвідали студентів КЗ «Бериславський медичний коледж», та розповіли про туристичний потенціал нашого району.

Вони познайомили студентів з історичним матеріалом, який зібрали досліджуючи туристично-привабливі об’єкти, та представили наш  туристично-екскурсійний маршрут.

Майбутні медичні працівники подякували за виступ і побажали нашій команді перемоги!

Вітання з Покровом Пресвятої Богородиці

Легендарна Кам`янська Січ

Легендарна Кам`янська Січ - пам`ятка історії національного значення - єдина збережена Січ, яка досліджується та включена до складу Національного заповідника "Хортиця"

10 жовтня 2018р. профікемпівці Бериславщини, команда «Ярима», разом з завідувачем сектора «Кам’янська Січ» Національного заповідника «Хортиця» Андрієм Івановичем Лопушінським відвідали місце, де кувалась сила і велич українського народу, місце невмирущої слави Запорізького козацтва, що знаходиться на території села Республіканець.
Андрій Іванович розповів дітям багато цікавих фактів про створення Кам’янської Січі, життя, побут та героїчне минуле видатних козаків.

Кам'янська Січ на території нинішньої Херсонщини існувала протягом 1709-1711 років та 1728-1734 років. На сьогодні вона вважається єдиною Січчю запорозьких козаків, де збереглися основні її складові частини, зокрема, рештки козацьких куренів, Січового майдана, виробничих майстерень, козацький цвинтар. За часів існування Кам'янської Січі тут було 40 куренів і проживало близько 2 тисяч чоловік.

І досі на території Кам’янської Січі простежуються всі три її складові частини: майдан із залишками куренів та скарбниці, передмістя, де стояли ремісничі майстерні, крамниці, шинки, хати, а також козацьке кладовище з могилою Костя Гордієнка. Однак територію Січі інтенсивно розмивають води Каховського моря.

Кам’янська Січ (1709-1711, 1728-1734) була заснована запорожцями після зруйнування царськими військами Чортомлицької Січі. Захопивши із собою деякі врятовані клейноди і похідну церкву, козаки спустилися по Дніпру на човнах і стали табором під проводом кошового отамана Петра Сорочинського в гирлі річки Кам’янки, на правому березі Дніпра, на південному кордоні Великого Лугу (нині це територія села Республіканець Бериславського р-ну Херсонської обл.).

Сюди прибули також козаки на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком, які переховувалися після Полтавської катастрофи 1709 року в турецьких володіннях — Бендерах. Нова запорозька столиця дістала назву Кам’янська Січ.
У 1711 р. Петро І послав проти Кам’янської Січі вісім полків під командуванням генерала Бутурліна та ще полки гетьманських козаків на чолі з гетьманом Іваном Скоропадським. Запорожці вимушені були відступити в межі тодішніх володінь Кримського ханства і заснували Січ поблизу стародавнього міста Олешки.

У 1728 р. козаки залишили Олешківську Січ, більшість із них повернулася на місце Кам’янської Січі, інші під проводом Івана Гусака оселились на берегах річки Самари. Пізніше запорожці з Самари повстали проти Івана Гусака і, спустившись Дніпром, приєдналися до запорожців Кам’янської Січі.
Тут в 1733 році помер і був похований Кость Гордієнко. Надмогильний хрест, хоч і пошкоджений, зберігся до нашого часу.

1734 року царський уряд, який готувався до війни з Туреччиною, дозволив запорожцям повернутися в рідні місця. Тоді запорозькі козаки заснували Підпільненську (Нову) Січ, якій судилося стати останньою.

Археологічне дослідження Кам’янської Січі на початку XX ст. вели видатні українські вчені Д. Яворницький та В. Гошкевич. З 1989 р. працювала спільна експедиція Інституту археології Академії наук УРСР, історико-культурного заповідника на острові Хортиця та Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Експедиція встановила межі й розміри Кам’янської Січі, що збереглася майже повністю.

В наш час частина території Кам'янської Січі, на якій розміщувалися курені, розмивається водами Каховського водосховища, а передмістя руйнується водами затоки, що утворилася на місці р. Кам'янки.

Восени 2009 року колишня Кам'янська Січ запорозьких козаків затверджена філією Національного заповідника "Хортиця".

Вежа Вітовта

Єдина збережена оборонна споруда часів литовського панування — вежа Вітовта біля сіл Козацьке і Веселе. Збудована наприкінці 14 століття, а наприкінці ХІХ ст. відреставрована власником місцевої садиби Трубецьким.

Історія свідчить, що в той час південно-західна частина сучасної України перебувала під владою Великого князя Литовського Вітовта, і займала весь правобережний бік Дніпра, по якому проходив кордон.

Відповідно існували митниці, одна з них перебувала в районі між Бериславом та Каховкою на острові Тавань, нині затопленому Каховським водосховищем, а поруч, на правому березі, знаходилась дозорна вежа, яка контролювала південну частину острова. В подальшому ці території перейшли у володіння Кримського ханства, при цьому були побудовані три фортеці: Кази-Кермен, в 1484 році, на місці сучасного Берислава; Іслам-Кермен (Шагін-Гірей), в 1492 році, на місці сучасної Каховки; і Хан - Бурун на острові Тавань.

Між фортецями були натягнуті ланцюги через Дніпро, які перешкоджали сплаву козаків на човнах. У 1695 році фортеці були зруйновані козаками Мазепи. Дозорна вежа, перебуваючи в стороні, пережила всі ці події.

У 80-ті роки XIX ст. добудовано четвертий ярус зі стрільчастими вікнами в псевдоготичному стилі. Тоді ж вежа була переобладнана князем Петром Трубецьким, у водонапірну вежу, він налагодив у XIX столітті в напівдиких степах Херсонщини широкомасштабне виробництво якісного, як на ті часи вина, відомого нам як «Оксамит України» і «Перлина степу». Швидше за все вежа використовувалася як водонапірна до 1950-х років, до того як була побудована Каховська ГЕС, після чого з неї був демонтований бак для води і вежа була покинута.

У нас чудове свято - День міста, 234 річниця!

Сьогодні наш квітучий, чарівний Берислав, відзначає свою 234-ту річницю. Цього дня ми почуваємося іменинниками і наші серця переповнює радість і гордість за місто.

Наше місто славиться людьми - талановитими, щирими, добрими й працездатними, які створюють його матеріальне й духовне сьогодення та майбутнє. 

Шановні мешканці нашого міста! 

Бажаємо Вам міцного здоров’я, натхнення, родинного затишку та успіхів у всіх починаннях. Хай мир, добробут, суспільна злагода, взаємна повага та довіра панують у нашому місті.

З Днем народження, рідне місто!

Свято-Введенська церква – перлина Бериславщини!

Черговим десантом профікемпівців було відвідування православного храму в нашому місті.

Дерев’яна козацька Введенська церква в  Бериславі є унікальним для півдня України пам’ятником архітектури XVІІІ ст..

Багато хто знає, що її вік нараховує майже 3 століття. Але мало хто замислюється над тим, що на Херсонщині збережена єдина в Україні дерев’яна церква козацької доби.

Після російсько-турецької війни 1768-74 рр., коли Кизикирменський повіт Указом Катерини II 22.01 (02.02). у 1784 році приєднали до Росії, а Кази-Кермен перейменували у Берислав, землі сучасної Бериславщини почали активно заселятися колоністами: євреями, росіянами, шведами, білорусами, німцями, італійцями, а також українцями з інших губерній.

У 1782 р. в м. Берислав (тоді ще Кази-Кермен) у розібраному вигляді на плотах була переправлена дерев'яна церква з селища Переволочна Полтавської губернії (зараз - біля м. Верхньодніпровська Дніпропетровської обл.)

Побудована вона була близько 1726 року  з дубового дерева, без єдиного цвяха, довгий час служила запорізьким козакам у Переволочній.

З колонізацією південної  України чимало мешканців Полтавщини з числа колишніх козаків були переселені до Берислава. Незабаром  вони вирішили забрати з собою і церкву, яка до недавніх часів в народі так і називалася - Запорізька або Козацька.
                                                                                      …Весна 1785 року видалася повноводною.
                                                                                            Бурхливі хвилі Дніпра на кілька метрів
                                                                                           підвищили рівень води низового півдня.
                                                                                       Під водою опинилися дніпровські пороги;
                                                                                                               Було підмито багато земель.

Невблаганна весняна повінь, підмивши фундамент, понесла течією дерев’яний храм, що стояв неподалік від запорізької фортеці.

Хвилі прибили його до берега неподалік від фортеці Кизи-Кермен.

Після доставки церкву встановили в історичному центрі міста, на місці нинішнього районного будинку культури, і освятили на честь Воскресіння Христового (Пасхи). У 1853 році, в розпал Кримської війни, з невідомої досі причини церкву перенесли за межі Берислава - на місце, де було засновано Введенське кладовище. Сам же храм переосвятили на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці.

На колишньому ж місці була споруджена велична церква, яку раніше радянська влада зрівняла з землею.

Відтоді дерев’яна церква – унікальний витвір українського мистецтва – тричі змінюючи місця розташування, отримала постійну бериславську прописку.

Як і всі православні святині, в першій половині ХХ століття Свято-Введенська церква була закрита. Незадовго до початку Другої світової війни прозвучала навіть пропозиція розібрати її на дрова і спалити: дерева тоді були великою рідкістю в степових краях. 

«Але Бог зберіг це святе місце, - продовжує настоятель. – Духовне ж життя в храмі відродилося лише з приходом німців у 1941 році. Вони знайшли дивом вижившого батька Данила, у якого був перебитий хребет, і буквально змусили відновити службу.

У 1947 році блискавка вдарила в купол дерев'яної церкви, і він загорівся. Водопостачання в місті не було, і щоб погасити пожежу, люди носили воду прямо з Дніпра. Не вдалося зберегти до наших днів більшу частину начиння, включаючи первинний іконостас. Під час закриття храму в 1939-му настоятель роздав все парафіянам на зберігання «до кращих часів». Однак в інтер'єр храму все ж повернулося кілька унікальних ікон ХVІІІ століття, а також настільний хрест, подарований запорожцями.

В церкві є чудотворна ікона, яка за легендою має завжди знаходитись тут, а того, хто винесе її за межі храму чекає прокляття для всього роду.

Постановою кабінету Міністрів України Введенська церква є об'єктом культурної спадщини - пам'ятником архітектури XVIII ст.

Каплиця на військовому кладовищі.

Під час Кримської (Східної) війни 1853-56 рр. тяжко поранених солдат російської армії направляли колонами в тил. Територія сучасної Бериславщини являла собою прифронтову зону. На ній були розташовані склади боєприпасів, а в самому Херсоні – військові шпиталі, довгий виснажливий шлях до яких судилося пережити далеко не кожному. Багато солдат помирали прямо у дорозі, помічаючи траурною стрічкою шлях із Криму в серце України.

У Бериславі настоятелем Успенської церкви отцем Олександром Калюжним був створений тимчасовий шпиталь, до якого потрапляли поранені, яких не могли транспортувати далі через важкі, часто смертельні рани.

З липня по листопад 1855 у Бериславі, в північній частині міста, на окремому кладовищі, яке й досі у народі називають „військовим”,  знайшли спокій 532 солдати, матроси і козаки у братській могилі, над якою мешканці міста збудували меморіальну часовню з воротами та огорожею у пам’ять про героїчних учасників Кримської війни і встановили пам’ятний хрест з надписом: “Вокруг креста сего покоятся русские воины, умершие от ран и болезней подъятых при защите Отечества в Крымскую войну 1854-1855 гг.”. 

У метричній книзі Свято-Успенської церкви міста Берислава Херсонської губернії за 1885 рік збереглися їхні імена.

Берислав – місто, де сходилися чумацькі шляхи.

Сьогодні 5 липня, в чергову мандрівку вирушили профікемпівці з Берислава. Цього дня ми побували на березі Дніпра,  де знаходиться пам’ятний знак «Дзвін» на місці фортеці Кизи-Кермен .

Берислав – одне з унікальних міст Південної України. Відоме з XV ст. як турецька фортеця Кизи-Кермен. Воно недостатньо вивчене, ніхто не проводив археологічних розкопок, за винятком південно-західної околиці, де знайдено поселення І- IV ст. н.е. Таємниці острова Тавань, що залитий водами Дніпра, напевно, ніколи не будуть відомі.

У 1393 - 95 рр. золотоординський хан Тохтамиш побудував тут переправу, що довгий час носила ім'я Доган-Гечіт (Соколина переправа). Зруйнував її Тимур -Ленк (Кривий) 12 серпня 1399 року після невдалої спроби литовського князя Вітовта і татарського хана Тохтамиша повністю звільнитись від азіатських монголів. Після цього у 1404 р. князь Вітовт побудував на переправі сфероподібну митницю, яку назвали Банею. Такі ж митниці литовський князь будував по всьому південному Дніпру і Бугу. 

Після смерті Вітовта турки завоювали південь сучасної України аж до Берислава і збудували у 1484 р. фортецю Газі-Кермен. Це був найсильніший форпост мусульман на кордоні із християнським світом. Тут стояло 80 лавок, 30 шинків, де пригощали бузою (п'янким напоєм із проса), був дім для подорожніх та купців. Продукти харчування вирощувались на околицях. Запорозькі козаки часто спустошували землі, де колосився хліб, і сміливо проходили по річці Яримі біля фортеці, яку стали називати Кази-Кермен або Кези-Кермен. Російські війська разом із запорозькими козаками чотири рази брали штурмом фортецю: 1695р.,1736р.,1771р.,1781р. 22 січня 1784 р. указом Катерини II Кизи-Кермен був перейменований на Берислав. 

Кизи-Кермен - фортеця названа за найбільші невільницькі ринки торгівлі дівчатами та жінками. Українською мовою перекладається як "Дівоча фортеця".

Зовсім нове значення слова Кизи-Кермен дає український вчений Степан Наливайко. Він пояснює тюркомовні слова Кизи-аул, Киз-мис, Киз-таш як запозичення із міфології, що іменують богиню-воїна Діву- Деві. Досить цікавим є тлумачення у словнику Радлова турецького слова "ози", "озю", яке означає "вода". Отже, Кази-Кермен може перекладатися як "фортеця на воді".

Берислав: з минулого до сьогодення

 З метою вивчення історії рідного краю та його туристичної привабливості куратори проекту «Профікемп» для команди «Ярима» Бериславського району організували зустріч з в.о. директора районного історичного музею Дробот Наталією Андріївною.

 18 червня на базі РЦЗ було проведено віртуальну екскурсію історичними місцями та пам’ятками району «Берислав: з минулого до сьогодення». 

 Діти із захопленням слухали цікаві факти з історії рідного краю: розповідь про скіфів  і кургани, кам’яні  баби, про подвиги і перемоги українських козаків, фортеці «Кизи-Кермен», «Тавань», «Іслам фортецю», Козацьку Січ і пам’ятні знаки на честь здобуття фортець: козацький дзвін та кам’яний хрест.

 

 Наталя Андріївна розповіла історичні версії походження назви нашого міста, казки, перекази  та легенди Бериславщини.

 Дуже багато цікавого  і нового учасники команди дізналися про рідний край. Побажаємо нашій команді успіху та натхнення! Все саме цікаве попереду!

  

Зустріч у бібліотеці.

В районній дитячій бібліотеці відбулася зустріч членів команди «Ярима» Бериславського району з кураторами проекту «ПрофіКемп».

В рамках роботи над проектом були обговорені завдання конкурсу та питання визначення туристично - привабливих об’єктів, дослідження та складання туристично-екскурсійного маршруту Бериславським районом. 

Діти вивчали цікаві факти та відбирали родзинки історії нашого краю, планували графік екскурсій місцями історичних пам’яток, впорядковували та опрацьовували краєзнавчу інформацію.

Бурхливе обговорення визвала реалізація PR - кампанії власного маршруту та розробка сувенірної  і друкованої продукції.

"ПрофіКемп" розпочато!

17 травня у місті Нова Каховка стартував міжрегіональний інноваційний проект з профорієнтації учнівської молоді «ПрофіКемп», на який зібрались його учасники – учні, вчителі, бібліотекарі, спеціалісти служби зайнятості з 11 районів Херсонщини.

Члени команди Бериславського району «Ярима», учні загальноосвітньої школи №3, отримали багато корисної інформації та безліч позитивних вражень.

Під час ярмарку професій  діти познайомились з особливостями спеціальностей, які можна отримати в навчальних закладах Нової Каховки, брали участь в майстер-класах кондитерів і перукарів.