середа, 31 жовтня 2018 р.

Вітання з днем працівника соціальної сфери

У першу неділю листопада в Україні, згідно з Указом Президента України  відзначають День працівника соціальної сфери.
Це свято є свідченням високої оцінки державою ролі працівників, які щодня забезпечують реалізацію державної політики з питань соціального захисту, зайнятості, організації оплати і безпеки праці, трудових відносин. Fun-Route вітає всіх працівників соціальної сфери та зичить наснаги у подальшій роботі, нових звершень та просто мирного неба над головою!



Fun-Route досліджує власні професійні інтереси та цінності

Fun-Route вирішили дослідити свої власні професійні інтереси та цінності, рівень самооцінки, психологічні схильності, рівень IQ. За допомогою методики Є.Клімова - визначили тип майбутньої професії. А ще багато нового і цікавого профікемпівці дізналися про діяльність служби зайнятості.
Вибір майбутньої професії - це вибір життя!Рано чи пізно цей вибір постає перед кожною молодою людиною. Fun-Route - Профікемп  готуються до цього вибору заздалегідь.  




Fun-Route досліджує спеціальності сфери туризму для майбутнього абітурієнта

Fun-Route підготували інформаційне дослідження  щодо спеціальностей, за якими може навчатися майбутній професіонал туристичного бізнесу. Туристична сфера на Рахівщині має реальні перспективи розвитку завдяки унікальним природним об’єктам. Саме тому туристичний ринок потребує підготовки висококваліфікованих спеціалістів. В комплексній роботі ми з’ясували, що існують чотири спеціальності сфери туризму:


Туризм
Тут потрібно вивчати іноземні мови (зазвичай не менше двох), географічні, економічні, управлінські дисципліни - все у доповненні до діяльності у туризмі: туристичне ресурсознавство, економіка туристичного ринку, мотивація споживача послуг і т.п. 

«MunkachBand» подорожують Мукачівщиною!



Профікемпівці «MunkachBand» подорожують Мукачівщиною!
Цього осіннього дня наша команда вирушила до Коропецької пекарні прокласти запашний, туристичний шлях ! Хліб є основним харчовим продуктом – його виготовлення і споживання перетворювалися на своєрідні ритуали. Самі ж традиції випікання передавалися від матері до дочки. А в наш час підготувавши інгредієнти й натиснувши дві-три кнопки, можна за кілька годин тримати в руках запашну, хрустку паляницю і зробити це можна вдома, не витрачаючи багато зусиль. Проте ще добре знають і дотримуються бабусиних рецептів закарпатські господині, бо справжній ароматний хліб печеться тільки в печі, лише тоді від буде і смачним, і корисним!
Секрет доброго хліба!
Двері до невеличкої пекарні в селі Верхній Коропець, що на Мукачівщині, не зачиняються допізна: як місцеві мешканці, так і гості знають – тут завжди можна купити свіжий смачний буханець. Та й багато хто в усій області знає запашний, свіжий коропецький хліб. Весь секрет запашної паляниці в тому, що випікають її в печі на дровах, аналогів якій немає у цілому Закарпатті. Піч була замовлена та виготовлена в майстрів із Білорусії. Відтоді хліб, який у ній виготовляють, приносить славу маленькій сільській пекарні. Праворуч від печі – два великі чани, в яких замішують тісто. Це, до речі, – єдине, в чому допомагає пекарям машинка. Решта – «ручна» робота пекарів. Хліб у В. Коропці випікають на дровах, особливість пекарні в тому, що вона розмістилася при дорозі. Туристи зупиняються, аби собі прикупити духмяного хліба, також зупиняються цілі екскурсійні автобуси . Також серед клієнтів магазину при дорозі, було чимало відомих людей. Навідувався навіть президент Кучма з делегацією , співак Івана Попович. 
В пекарні працюють дві зміни пекарів , одні вночі випікають хліб, інші вдень виготовляють калачі, тістечка, печиво. Нині випікають у В. Коропці і хліб із кукурудзяної муки, і з висівок, і калачі по-домашньому, і навіть тістечка. У технологічному процесі не використовуються жодні добавки .У цьому, певно, й успіх продукції. Особливого ж смаку хлібу додає те, що печеться на дровах, – розповіла дітям майстер-пекар, який працює тут понад десять років. Така паляниця тиждень не черствіє . Під час відвідування пекарні профікемпівці дослідили професію пекаря . Професія пекаря є почесною та водночас складною . Так, сучасний пекар повинен мати гарну теоретичну підготовку з органічної хімії, основ мікробіології, математики. Кваліфікованому спеціалістові необхідні професійні навички та досконале знання будови та принципів роботи машин і механізмів.
Пекарі мають бути фізично витривалими, спостережливими, охайними. Це творча професія. Хлібобулочні вироби треба пекти з любов’ю та натхненням. Професія пекарів завжди була і залишається почесною в нашому суспільстві. Без хліба немає життя!!!





«MunkachBand» у Дендропарку «Березинка».


Сьогодні наша команда проклала свій туристичний шлях до улюбленого місця відпочинку Закарпатців - дендропарку «Березинка". 

"Березинка" — дендрологічний парк місцевого значення в Україні. Розташований у межах Мукачівського району Закарпатської області, неподалік від північно-західної околиці села Березинка. «Дендрарій був закладений в 1957 році інженерами лісового господарства Мукачівщини в дуже короткі терміни. Основна частина рослин з’явилася в 50-х роках 20-го століття з метою дослідження нових видів лісоутворюючих порід. Щоб простіше спостерігати за рослинами, дендропарк розділений на сектори. У першу чергу дендропарк має наукове і культурно-освітнє значення. На його території ростуть рослини, завезені з різних куточків земної кулі. Також дендропарк вносить великий розвиток в екологічну просвіту населення, так як тут проходять уроки природознавства у школярів з різних районів Закарпатської області та учнів зі шкільних лісництв. 99% відвідувачів – це жителі Закарпаття, але є й іноземці та жителі з інших областей України, які мандрують Карпатами. У парку є туристично-рекреаційні пункти, де можна культурно відпочити . 
На території «Березинки» ростуть гриби. У дендрарії проводиться селекційна робота. Саджанці рослин дендропарку користуються великим попитом у місцевих жителів. Працівники дендропарку охоче діляться насінням, розповідають про секрети змісту тієї чи іншої рослини, пояснюють як перетворити маленький саджанець в красиве дерево на дачній ділянці, діляться секретами догляду та розмноженням.
Тут в основному вирощують ітродуценти – дерева, завезені з різних континентів, схожих за своїми кліматичними умовами до Закарпаття. Серед них чимало екзотичних порід. Прогулюючись парковими алеями ми зустріли дорослі дерева секвої, болотяного кипарису, кедри гімалайський, ліванський, атласький, різноманітну кількість ялиць, піхт та сосен, ликвидамбар смолистий, криптомерію японську, аралію манжурську та інші , також є і місцеві культури, так звані аборигени. Це, в першу чергу, берека, яка своїми якостями прирівнюється до ебонового дерева, а за своїми технічними характеристиками набагато краща за дуб. Водночас ця культура відома і як лікарська рослина. Колись через прекрасні характеристики деревини її масово знищували, подібно до тиса ягідного. Та найбільшу колекцію у «Березинці» становлять дерева породи бук. У 1995 році тут навіть проводився Всесвітній симпозіум наукових організацій із 30 країн саме з питання вирощування букових.
«Березинка» – рай у дбайливих руках мукачівських лісівників!
На території в 34 гектари трудяться працівники Мукачівського лісгоспу та небайдужі науковці. Саме на їхні плечі лягають роботи по догляду за рослинами. Зараз для працівників парку настає один з найвідповідальніших періодів: потрібно підготувати рослини до зими, адже примхливі «вихованці» не звикли до нашого клімату. Укрити таку кількість рослин в короткі терміни неможливо, тому підготовка до зими проходить в 3 періоди. Роботи з утеплення починаються в листопаді, після того як опадає все листя. В першу чергу утеплюється передкоренева система, а далі вже все залежить від дерева. Це і є другий період. Третя фаза настає в мороз. У зимовий час працівники ще ретельніше стежать за станом рослин і в залежності від цього вживають додаткових заходів з захисту
Ми, потрапивши до царства хвойних рослин відразу відчули полегшений подих та надзвичайно приємний аромат. Це все – фіто-лікувальні властивості лісу. Загалом дендропарк «Березинка» – це парк-п’амятник садово-паркового мистецтва місцевого значення. Його особливість притягує до себе все більше й більше бажаючих насолодитися чистим повітрям надзвичайним краєвидом та оздоровитися. Особливо красиво в дендрарії в червні, саме на цей час випадає цвітіння більшості рослин. Наша команда профікемпівців запрошуює всіх бажаючих відвідати місце, де на час забуваєш про всі свої проблеми сьогодення і насолоджуєшся красою лісу!








Профікемпівці «MunkachBand» відвідали монастир о.Василіан

Мукачівський монастир Святого Миколая отців-василіян постав на високій Чернечій Горі. Ця місцина на правому березі річки Латориця — колишня околиця, а тепер частина міста. Одначе у наші дні василіянська обитель розташована не на старому місці, вул. Північній, а на вул. Івана Франка і наша команда вирушила в монастир поклонитися Мукачівській Чудотворній Іконі Божої Матері . Адже після того, як радянська влада у 1947 р. відібрала монастир та віддала РПЦ, його не повернули, проте василіанському чернецтву вдалося вберегти шановану реліквію — ікону Матері Божої. Вірники моляться перед нею вже у новому монастирі, що продовжує розбудовуватися . Показовою після 1947 р. була доля Мукачівської чудотворної ікони Матері Божої. Коли православні зайняли обитель, то побачили у церкві тільки копію реліквії. Її ще у 1936 р. замовили ігумен о. П. Булик і магістр новіціяту о. Г. Кінах. Оригінал передали на зберігання родині брата-василіянина Юліана Миговича. І тільки у 1999 р. його виставили для вшанування у монастирі в Малому Березному. Зі здобуттям Україною незалежності василіяни прагнули повернути монастир на Чернечій горі, але його не віддали. Зрештою у 2006 р. для обителі ЧСВВ виділили ділянку в іншій частині міста. Там і постав новий монастир, освячений 16 липня 2009 р., у день повернення в Мукачеве з Малого Березного ікони Матері Божої. З того часу і дотепер, після історичних лихоліть та підпілля, ця чудотворна ікона Божої Матері є «Мукачівською заступницею» для українського народу Закарпаття. Перед тим як повернутися додому профікемпівці поклонились до Чудотворної Ікони Богородиці!
Закарпаття – це благодатний край для паломництва , і воно стає справді популярне у паломників. Є наразі дві категорії – це просто туристи, які шукають зустрічі з духовним або прагнуть духовного спокою для своєї душі, та зовсім інша категорія людей – це церковні люди, які чітко знають, куди вони хочуть потрапити й навіщо.








Майстер-клас для профікемпівської команди


Продовжуючи участь в  інноваційному проекті з профорієнтації учнівської молоді «ПофіКемп»  під гаслом  «Знай  і люби свій край», команда з с. Рачин Дубенського району Рівненщини взяла участь у майстер-класі з папероплетіння та квілінгу.  Його проводила учитель початкових класів Рачинської гімназії, професіонал, знавець своєї справи Борак Валентина Геронтіївна.
Валентина Геронтіївна розповідала які різновиди плетіння в наш час є досить популярними, а саме: лозоплетіння, папероплетіння та квілінг. Ми дізналися, що її роботами були зацікавлені багато людей, роботи були виставлені на р
айонних ярмарках та конкурсах народної творчості.
Майстер-клас супроводжувався цікавими і пізнавальними розповідями,  про історичну та культурну спадщину
Дубенщини, творчість місцевих народних умільців.
Всім учасникам проекту дуже сподобались роботи майстрині, та й самі мали можливість спробувати робити прості вироби, що радують своєю красою, адже папір для них може стати відмінним матеріалом для творчості.

Команда «Погляд» досліджує історію Клеваня

Учасники інноваційного проекту з профорієнтації учнівської молоді команда «Погляд», що була створена в смт. Клевань Рівненського району досліджували історичну минувшину свого древнього селища. Разом з кураторами – вчителем та бібліотечними працівниками зустрічались у школі, районній бібліотеці для дітей, відвідали архітектурні пам’ятки Клеваня та природні дива, як, наприклад, Тунель кохання, відомий далеко за межами Рівненщини; розпитали місцевих краєзнавців, вивчали місцеві легенди. Результатами спільної праці став буклет про історичні місця селища та відеоролик.







Як «Вільний вітер» подорожував Гощанщиною

Гощанський край славиться на Рівненщині своєю неповторною історією, його незвідані стежки так і ваблять розкрити секрети минувшини. Шлях дослідницької команди профікемпівців «Вільний вітер» пройшов через 32-кілометровий маршрут із шістьма зупинками, який учасники подолали на протязі одного дня на велосипедах. Супроводжували команду: вчителі Синівської ЗОШ І–ІІІ ст. Катерина та Анатолій Шевчуки, лікар Віра Мельник, майор поліції Марина Яремчук, а також бібліотечні працівники Наталія Січкарук та Лілія Оленич.

Першою зупинкою стало ТОВ «Гетсиманія» в с. Липки, тут справжній полуничний рай і ростуть диво-яблука. Підприємство проводить продаж сезонних ягід, фруктів та овочів для споживачів.
Наступною зупинкою стало живоносне джерело Свято-Успенського Липківського чоловічого монастиря, історія якого сягає  минулого століття та вражаєь своєю захоплюючою легендою про зцілення хворих.


Згодом велосипедний шлях маршруту привів нас до хати-садиби зразка XVIII-XIX ст. (етнографічно-краєзнавчий музей ім. Івана Шишка), що розташований у с. Липки.







Далі команда профікемпівців вирушила до аеродрому «Воронів» (бази Рівненського авіаційно-спортивного клубу), де на них чекали неймовірні враження від екскурсії. Діти мали можливість побувати на місці пілотів, оглянути моделі літаків, а також поспостерігати за стрибками із парашутом професійних спортсменів. Варто зауважити, що це один з небагатьох клубів в Україні, який продовжує підготовку спортсменів і єдиний у всьому західному регіоні, де збереглися дієві парашутна і планерна ланки. Це один з трьох планерних клубів України, де відбуваються регулярні планерні польоти і чемпіонати країни.
























Свою історію авіаспортивний клуб починає в далекому 1952 році, коли звільнений в запас із збройних сил, бойовий льотчик  Дроботенко Микола Іванович зі своїми товаришами вирішили створити планерний гурток при обласній організацій ДОСААФ.



















Перепочивши та перевівши дух від захоплюючих стрибків спортсменів, команда попрямувала до козацьких курганів в с. Малинівка. У полі між селами Воронів і Малинівка (колишня назва Коростятин) височіють  два насипи. Це – кургани-поховання козаків Северина Наливайка, що загинули під час страшної січі, яка сталася неподалік Коростятина.

Діялося це понад 400 років тому. Коростятином на той час володів Луцький староста Олександр Семашко. Він у своїх маєтках встановив панщину для православних чотири дні, а для греко-католиків тільки  один день. Незадоволення переважної більшості місцевих  людей було дуже великим. Щоб припинити утиски визискувача, вони повстали, покликавши на допомогу козаків із Осторога. Почалися погроми маєтків Семашка в Коростятині та навколишніх селах. Саме тоді й з’явився у Коростятині Северин Наливайко та його брат Дем’ян, маючи на меті прилучити повстанців до спільної боротьби за визволення українських земель від польського панування. Отож місцеві повстанці облаштували свій табір недалеко від головного Червенського шляху, що пролягав від Києва до Західної Європи. Табір був доволі добре укріплений, обнесений земляними валами. До нього вела єдина дорога серед болотистої місцевості та правічного лісу.

Останньою зупинкою стала пам’ятка народної архітектури - вітряний млин  у с. Красносілля. Це – одне з небагатьох сіл Рівненщини, де збереглась подібна споруда. Красносільський вітряк побудований чехом Іваном Клічніком ще у 1895 році і добре зберігся до наших часів.


Профікемпівці «MunkachBand» проклали свій туристичний шлях до унікального пам’ятника!


В Мукачеві на кільцевій розв’язці вулиць Михайла Токаря та Івана Франка є унікальний пам’ятник цигану , який підмітає вулиці.
Автор роботи - почесний громадянин Мукачева, народний скульптор Іван Бровді. Скульптура дійсно унікальна, подібних немає не тільки на Закарпатті та Україні, а й у Європі. Цей пам’ятник на честь тих людей, які підтримують чистоту в нашому місті. Він став символом того, що Мукачево насправді чисте місто. Мукачево ,це єдине місто в Україні, де пам'ятники ставлять простим людям. В місті є пам’ятник сажотрусу і – простому рому-господарнику. У скульптурі рома-господарника нема нічого образливого і дискримінаційного, бо вона символізує чистоту та повагу до кожної професії, у тому числі двірника ! 
«Всі професії важливі, всі професії потрібні», – говориться в старій приказці. І це правда. Саме головне – серед безлічі професій нам профікемпівцям знайти свою, удосконалюватися в ній і приносити користь людям!




Стрийська команда «Раціо» – активний учасник усіх велелюдних заходів

Нещодавно на Стрийщині відбувся цікавий захід – Книжкова толока, який організували та провели з нагоди 150-річчя від дня заснування товариства «Просвіта» у рамках року Василя Нагірного. 
Небуденне дійство відбулося у приміщенні місцевого Народного дому за активної участі посадовців міськрайонного центру зайнятості.
До акції долучилося чимало письменників зі всієї України. Видавництва представляли свою продукцію, автори презентували нові твори, спілкувалися з мешканцями Стрия, вихованцями навчальних закладів, а місцеві умільці проводили майстер-класи.
Команда «РАЦІО», учасниця Міжрегіонального інноваційного проекту з профорієнтації учнівської молоді «ПрофіКемп» зі Стрийщини, із задоволенням відвідала цей незвичайний захід, адже мала можливість зустрітися з непересічними особистостями, придбати цікаві книги та отримали автографи сучасних письменників і поетів.