Село Сапожин на історичній мапі Рівненщини

Команда «Волоцюги» продовжує активно досліджувати  туристично привабливі об’єкти  Кореччини. Цього разу команда знайомилася з чудовими та цікавими куточками   села Сапожин.

Маршрут пішохідної екскурсії розпочався від околиці селища і тягнувся понад окрасою села - місцевим ставком. Перед очима відкрилася голубою стрічкою панорама  водойми. Тут учасники познайомилися з різними видами птахів, побачили сіру чаплю, качок, куликів і диких гусей. Небесна стихія і вода відкрилися школярам у дивовижній красі, наче живописна картина художника. Легенький вітерець розносив пахощі різнотрав’я: рути і полину, м’яти та чебрецю. Тут біля води прохолодно навіть і в спеку. Мандруючи біля ставка можна по-справжньому зрозуміти його красу.

Далі шлях проліг до сільської Ради села, де на крилах переказів, оповідань та легенд бібліотекар села Сапожин Скоблюк Олександра Петрівна та  голова сільської Ради Кальчук Петро Миколайович перенесли всіх присутніх у давні часи і простори рідної землі. Перед нами раз по раз розкривалися то неймовірні таємниці, то не по земному величні події і спогади дорогих і серцю любих односельців. Ця любов оповита серпанком легендарності найрізноманітніших і найпотаємніших історичних фактів, за якими доля цілого села, військовоопорного городища, іменами та вчинками відомих і маловідомих людей, які віддали своє життя в ім’я  справедливості на землі. Скільки їх, яка їх доля? Яким життям жили і живуть?

Село Сапожин вперше згадується як Сапогинь під 1151 роком у Київському літописі, який є складовою літопису Руського (Іпатіївський список).  «Серед міст давньоруської держави, зафіксованих у Іпатіївському літописі», поруч з Дубен, Заречеськ, Мильськ  зустрічаємо й Корчеськ  та Сапогинь. Сама згадка пов’язана з подіями княжої міжусобиці та боротьби за Київський стіл.

За тектонічними ознаками поверхня, на якій стоїть Сапожин – це рівнина із крутосхилими долинами. Загалом село Сапожин розташоване на Українському щиті із переважно гранітними відкладеннями.

У фізико-географічному відношенні Сапожин знаходиться на межі лісостепової зони Західноукраїнської та зони мішаних лісів Поліської  фізико-географічної провінції.

Сапожин розташований поблизу автомагістралі Київ – Чоп. За декілька кілометрів на південь проходить кордон між Рівненською та Хмельницькими областями (колишній радянсько-польський кордон). Сапожин розташований на умовно- адміністративній межі Західної та Східної України.

Існує декілька версій походження назви «Сапожин». Ось основні три. Одна з них, що «Сапожин»   походить від слова «сапожок», оскільки в селі були умільці чобіткової  справи. Інша: «Сапогинь»  походить від імені відомого полководця Сапо та слова «гинь». І є найбільш обґрунтованою, оскільки біля села загинув Сапо. Який своїм життям та життям вірних людей забезпечив відступ Мстиславу Ізяславовичу. І третя походить від того, що село розміщене над струмком «Сапожка».

Незважаючи на легендарну історію, не збереглися в селі ні старовинне городище, ні мальовничий замок, тільки криниця, що була на території замку.  З руїн можна знайти лише уламки, які односельці бережуть, як пам'ять – талісман про минуле. На території колишнього замку знаходиться  школа, яка була відкрита 1977 року. На даний час на території школи знаходиться зона відпочинку для дітей  з гойдалками, спортивними спорудами. Відмінно провести свій час можна також : сидячи у дворі, на терасі , гойдаючись на гойдалках.

Спогад про хоробрих воїнів Великої Вітчизняної війни та воїнів УПА зберігається на двох обелісках, на «клумбі», як тут прийнято звати, немов ніким ще не написана книга памяті, титри ще нествореного фільму – епопеї, що чекає на свого оповідача-режисера.

Село лежить на рівнині, оточене валом, залишки якого збереглися з південної та східної сторін. Із слів старожилів вал служив оборною для села Сапожин.  Профікемпівці побували на валу.

Українська Православна  церква села Сапожин була збудована в 1900- 1906 роках за пожертви жителів села. Землю під церкву надала заможна міщанка. Церква - дерев’яна, двокупольна, побудована  на кам’яному фундаменті разом з дзвіницею.  Довжина її - 24 м, ширина - 13 м та висота до купола - 25 м. Ззовні пофарбована, а в середині розписана олійними фарбами. Іконостас - триярусний.

В церкві є багато християнських реліквій, зокрема мощі святого Миколая і святої праведної Анни. Є кілька оновлених ікон, які передали парафіяни храму - це ікона Божої Матері «Троєручиця», Бог Саваоф  та  образ святої Параскеви, який ще й сильно мироточив.  Ще один образ - Спасителя,  є безцінною реліквією для сапожинців, оскільки, без перебільшення, вважається рятівником села.  Переказують, що за часів війни німці зігнали людей в стару школу і хотіли їх спалити. У школі була ікона Спасителя. Полонені впали перед нею на коліна, плакали і молилися. І ... в останній момент фашисти помилували селян.

       

У Сапожині  жив Микола Фурманюк, який народився 15 травня 1930 р. в небагатій родині Петра і Анни. У 1944 році під час оранки городу хлопці знайшли нерозірваний снаряд і вирішили його розібрати.  Він вибухнув у Миколиних руках. Тому 14-річний хлопець залишився без руки і осліп. Згодом він почав проводити своє життя у постійних молитвах та постах і був удостоєний від Бога дару ясновидіння. Люди звідусіль їхали до Миколи за порадою,  його молитвами,   допомогою у вирішенні життєвих негараздів. І хоча з  дня його смерті минуло вже 40 років, віруючі звідусіль їдуть до Сапожина, щоб вшанувати пам'ять улюбленого проповідника Слова Божого і помолитися на його могилі.

З давніх часів Сапожин населяли працелюбні ремісничі люди. Рід їх занять й давав назву вулиць. Так і до цього часу простягається вулиця Ковалівська, де жили майстри ковальської справи. Вони своїм талантом, умінням творити з металу різні речі завоювали повагу в жителів не лише Сапожина, але й навколишніх сіл. До них зверталися, щоб покрити бляхою дах хати, чи відремонтувати  городній інвентар, полагодити побутові прилади, зробити плуг, борони, сапку, тощо.

Ми запрошуємо відвідати цей маршрут, помилуватися природою, дізнатись про цікаві, маловідомі куточки нашого краю, отримати ідеї для нових подорожей.