Знайомтесь, село Прислучі.

Осінь 2018 року для нашої команди  - пора активностей та пізнання! Ми багато подорожували, знайомилися з майстрами народних ремесел, пізнавали таємниці рідного краю та вивчали свій родовід. Та ось випала вільна хвилинка і ми вирішили поділитися здобутими знаннями з Вами, а також розповісти вам трішки про себе та населені пункти Березнівщини.

Я - Гоголь Ярослава, учениця 8-А класу Березнівської ЗОШ №2 І-ІІІ ступенів, є учасницею інноваційного профорієнтаційного проекту «Знай і люби свій край».

Вивчаючи свій край,  я відкрила для себе цікавинки села Прислучі, де проживають мої рідні, хочу розповісти Вам про це село та його мальовничі місця.

ПРИСЛУЧ (до 1946 року - Холопи) - село, центр сільської Ради. Лежить на лівому березі Случа, за 13 км від районного центру, за 31 км від залізничної станції Моквин.

Вперше Холопи згадуються в документі 1596 року. За переписом 1629 року тут було 75 димів.

Село простяглося обабіч шляху, котрий веде до скелястих пагорбів з руїнами Губківського замку. Ці місця місцеві жителі називають «Надслучанською Швейцарією». 

За хатами відкривається долина, де звивається ріка Случ. Назва села Прислучі говорить сама за себе.

Перша письмова згадка про село сягає 16-го століття, а саме 1596 р – це доповідна возного, котрий розповідає про напад місцевих селян на польських жовнірів. Згодом у Холопах розташував свої володіння Брацлавський воєвода.

Відомо, що у 17-му столітті у Холопах було 75 дворів, у 21-му в Прислучах  їх півтори тисячі

Прислучі – село неспокійне. Ця земля пам’ятає і Російську імперію, і владарювання урядовців першої та другої Речі Посполитої, і радянські часи. У революційному 17-му році тут спалахнуло повстання – селяни вигнали пана і розділили його майно. А в 50-му змушені були збирати докупи вже власне майно, землі та худобу – довелося йти до колгоспу. Коли в 90-х розпайовували землю – селяни раділи, що будуть господарювати, нині ж бідкаються, що нічим і невигідно обробляти місцеві піщані грунти.

Місцева молодь любить своє село, однак безробіття і відсутність підтримки сільгоспвиробників змушують виїжджати на кількамісячні заробітки. Раніше тут працював цегельний завод.

Упродовж останніх років три сусідніх села – Колодязне, Прислучі й Хотинь – практично злилися в одне. Селяни, які живуть з тимчасових заробітків, або зі власного городу, все ж інтенсивно розбудовуються. 

У селі є дерев'яна церква, зведена 1788 року. Розташована вона у самому центрі села, при головній дорозі. Церква тридільна одноверха на кам'яному фундаменті. До основної конструкції прибудовані: ризниця з півночі до вівтаря і присінок з заходу до бабинця.

На мою думку, село має перспективи розвитку. 

Підставою для такого оптимізму є півтисячі дітей, які сьогодні відвідують загальноосвітній  навчальний заклад. Більше того – з року в рік ця цифра зростає!