Незабутні враження залишилися у учасників команди «РАЦІО» від екскурсії, яку для них провела викладач Стрийського аграрного коледжу ЛНАУ Ірина Цехоня у Музей Історії Українських Січових Стрільців
Юні профікемпівці дізналися, що відкриття музею відбулось у вересні 2014 року з нагоди вшанування пам’яті і відзначення 100-річчя утворення Легіону Українських Січових Стрільців. У серпні 1914 року до міста Стрия прибуло понад 10 тисяч добровольців, з яких був сформований Легіон Українських Січових Стрільців у кількості 2,5 тисяч осіб. Вони стали основою національної армії на західних теренах України. І саме в Стрию, 3 вересня 1914 року, Січові Стрільці склади Присягу на вірність українському народові.
Аграрний коледж знаходиться безпосередньо на тому місці, де розміщувалися вояки.
Важко переоцінити історичне значення національно-визвольного руху в особі Легіону Українських Січових Стрільців для нашої держави. Протягом 1914 та першої половини 1915 року Легіон брав участь у бойових діях проти російських військ у Карпатах. Особливо запеклими були бої на горі Маківка наприкінці квітня - на початку травня 1915 року, де стрільці вкрили себе невмирущою славою, хоча й зазнали великих втрат. У 1915-1917 роках Українські Січові Стрільці вели кровопролитні битви на подільській землі. Сотні молодих патріотів загинули на схилах гори Лисоня, поблизу сіл Конюхи та Куропатники на Бережанщині, в інших місцях. Своєю боротьбою стрільці здобули чимало відзнак і похвал, викликали пошану й симпатії союзників і змусили рахуватись із собою навіть ворогів. Таким чином, створення Легіону Українських Січових Стрільців ознаменувало відновлення збройної боротьби за волю України. Об’єднуючи кращі сили молоді, які представляли практично всі суспільні верстви Галичини, Легіон став утіленням передової політичної думки і виражав сподівання на виборення Української держави. Докладаючи неймовірних зусиль, стрільці зуміли до 1917 року перетворити Легіон у добре вишколену, фактично українську, військову формацію з національною символікою, власними одностроями й відзнаками, а також українською офіційною мовою та українською термінологією.
Створення музею розпочали у 2008 році, коли із захаращеного горища крок за кроком, нині покійний почесний громадянин Стрия, літописець нашого краю Михайло Мандрик самотужки розробив інтер’єр експозицій, склав план і кошторис усього необхідного. І закипіла робота. Студенти, викладачі днювали й ночували у майбутньому музеї. Експонати збиралися звідусіль. Потрохи наповнювалися стенди та набували чітких обрисів музейні кімнати. Тут є все. Автентичні речі побуту, знайдена під час розкопок зброя та патрони, інші речі, якими користувалися Січові Стрільці. З Жидачівщини передали два унікальні герби, які пролежали у землі понад півстоліття. Студенти проводили пошукову роботу місцями бойової слави, а також з різних сіл Стрийщини звозили одяг, посуд, реманент.
Є криниця і хатина з відповідним інтер’єром. Величезна фотодокументальна експозиція. Невід’ємним атрибутом того часу була так звана «Пресова квартира», а сьогодні це б називався прес-центр. У Легіоні були спеціальні люди, які займалися зв’язками з громадськістю, вели своєрідний літопис бойових дій, випускали бойові листки і не тільки. Серед Січових Стрільців було багато освічених людей, музикантів, художників, поетів. Ось наприклад пісню «Ой у лузі червона калина…» написав Григорій Трух з с. Гірне.
Гордістю музею є мультимедійна панорама бою на горі Маківка. А поруч відтворений вже сучасний меморіал на цій горі. Продумано кожну деталь. Тут немає нічого зайвого, що б відволікало увагу чи випадало з контексту. Експозиція поєднує різні форми подачі інформації, тому не перенасичена і легка для сприйняття.
Юні профікемпівці дізналися, що відкриття музею відбулось у вересні 2014 року з нагоди вшанування пам’яті і відзначення 100-річчя утворення Легіону Українських Січових Стрільців. У серпні 1914 року до міста Стрия прибуло понад 10 тисяч добровольців, з яких був сформований Легіон Українських Січових Стрільців у кількості 2,5 тисяч осіб. Вони стали основою національної армії на західних теренах України. І саме в Стрию, 3 вересня 1914 року, Січові Стрільці склади Присягу на вірність українському народові.
Аграрний коледж знаходиться безпосередньо на тому місці, де розміщувалися вояки.
Важко переоцінити історичне значення національно-визвольного руху в особі Легіону Українських Січових Стрільців для нашої держави. Протягом 1914 та першої половини 1915 року Легіон брав участь у бойових діях проти російських військ у Карпатах. Особливо запеклими були бої на горі Маківка наприкінці квітня - на початку травня 1915 року, де стрільці вкрили себе невмирущою славою, хоча й зазнали великих втрат. У 1915-1917 роках Українські Січові Стрільці вели кровопролитні битви на подільській землі. Сотні молодих патріотів загинули на схилах гори Лисоня, поблизу сіл Конюхи та Куропатники на Бережанщині, в інших місцях. Своєю боротьбою стрільці здобули чимало відзнак і похвал, викликали пошану й симпатії союзників і змусили рахуватись із собою навіть ворогів. Таким чином, створення Легіону Українських Січових Стрільців ознаменувало відновлення збройної боротьби за волю України. Об’єднуючи кращі сили молоді, які представляли практично всі суспільні верстви Галичини, Легіон став утіленням передової політичної думки і виражав сподівання на виборення Української держави. Докладаючи неймовірних зусиль, стрільці зуміли до 1917 року перетворити Легіон у добре вишколену, фактично українську, військову формацію з національною символікою, власними одностроями й відзнаками, а також українською офіційною мовою та українською термінологією.
Створення музею розпочали у 2008 році, коли із захаращеного горища крок за кроком, нині покійний почесний громадянин Стрия, літописець нашого краю Михайло Мандрик самотужки розробив інтер’єр експозицій, склав план і кошторис усього необхідного. І закипіла робота. Студенти, викладачі днювали й ночували у майбутньому музеї. Експонати збиралися звідусіль. Потрохи наповнювалися стенди та набували чітких обрисів музейні кімнати. Тут є все. Автентичні речі побуту, знайдена під час розкопок зброя та патрони, інші речі, якими користувалися Січові Стрільці. З Жидачівщини передали два унікальні герби, які пролежали у землі понад півстоліття. Студенти проводили пошукову роботу місцями бойової слави, а також з різних сіл Стрийщини звозили одяг, посуд, реманент.
Є криниця і хатина з відповідним інтер’єром. Величезна фотодокументальна експозиція. Невід’ємним атрибутом того часу була так звана «Пресова квартира», а сьогодні це б називався прес-центр. У Легіоні були спеціальні люди, які займалися зв’язками з громадськістю, вели своєрідний літопис бойових дій, випускали бойові листки і не тільки. Серед Січових Стрільців було багато освічених людей, музикантів, художників, поетів. Ось наприклад пісню «Ой у лузі червона калина…» написав Григорій Трух з с. Гірне.
Гордістю музею є мультимедійна панорама бою на горі Маківка. А поруч відтворений вже сучасний меморіал на цій горі. Продумано кожну деталь. Тут немає нічого зайвого, що б відволікало увагу чи випадало з контексту. Експозиція поєднує різні форми подачі інформації, тому не перенасичена і легка для сприйняття.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.