Вивчаючи творчість Софії Малильо

„На перехресті гомінких доріг, що душу манять у звабливі далі, Мукачів рідний вдаль і вшир проліг, ще скромним розмахом своїх кварталів. У творчім ритмі він кипить, гуде, але однак ще й затишком принадний, у нього серце древнє й молоде, і вік його сторіччям не підвладний”

Софія Малильо.

«Жінка-українка любителям книжок та натхнення»

Команда профікемпівців «MunkachBand» вивчала творчість української поетеси Софії Малильо. Софія Малильо добре відома не тільки на Закарпатті, але по всій Україні її ще мало знають, недооцінюють, хоч внесла вона вагомий вклад в українську поезію та ревно працювала на громадській ниві задля розквіту Української Держави. Коли наші профікемпівці вникли в життя і твори Софії Малильо, то відкривали для себе широкий світ любові до України, щемкий аналіз її історії та палкий заклик до служіння їй. Тому потрібно знати й пам'ятати особистість цієї Українки. Софія Малильо починала писати вірші ще до війни, але обставини життя припинили її творчість. Справжня поетична творчість, натхненна й багатогранна, розпочалася, як сама ствердила поетеса, у 1990 році, на 64-му році життя. Часто її запрошували на зустрічі з учнями до мукачівських шкіл. Людина великої душі та надзвичайної скромності вона повсякчас старалася бути серед активних будівничих незалежної Української Держави, за яку поклала кращі роки свого життя. У своїх творах Софія Малильо описує трагедії України й українського народу та висловлює віру в його майбутнє. Вона сподівалася і стверджувала в поезії, що Україна позбудеться імперського свавілля і рабства, стане демократичною й вільною європейською державою, що народ її пізнає гідне життя. Її творчість має всеукраїнське значення, бо відгукується поетеса на всі важливі події в історії України, яку безмежно любила, якій присвятила всі свої сили й труди. Унікально засвідчили свою вдячність і пам'ять про Софію Малильо мешканці Мукачева. Будинок, де вона мешкала, оздобили чудовим, яскравим розписом соняхів із підписом "Софіїн двір" і у вінок квітів вписали її вірша.

„І буде кожен день благословен

Твоєї, любе місто, долі й праці,

Бо ж під державним маєвом знамен

Живуть у згоді люди різних націй.

Твори, Мукачево, і процвітай!

Хай процвітає Твоя добра слава,

Аби пишавсь Тобою рідний край.

Пишалася і славилась Держава!”