Було це дуже давно. В одному селі жили собі два брати-близнюки. і ось покохали вони одну дівчину. А були такі подібні один на одного, що дівчина кохала обох.
 |
| Льодовиковий кар на схилі Близниці |
 |
| Вигляд на Близницю з півночі |
Якось вона їм сказала, що одружиться з тим, хто принесе їй з гір шовкову косицю — едельвейс.
Пішли брати-близнюки шукати, і зустрілися вони дорогою зі старезним дідусем. Розказали про все старому, а він і каже:
— Беріть ліпше хтось із вас мій едельвейс, дарма що трохи засушений.
Та не погодилися хлопці, бо то було б не по правді. Тоді повів їх дід до стрімкої гори, де якраз ріс один едельвейс, і почали видиратися хлопці по тій горі до косиці, один з одного боку, другий з другого, і одночасно простягнули руки до квітки. І тієї ж миті верхівка скелі зірвалася, і обидва розбилися.
Старенький сповістив про смерть братів їхню кохану дівчину. Вийшла вона на полонину і заплакала. Плакала кілька днів. Зі сліз її утворилося озеро. А гору відтоді називають Близниці.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.