Водоспад Кам’янка, що розташований у Національному природному парку “Сколівські Бескиди”, має близько семи метрів висоти та дивує своєю красою. Він складається з одного каскаду, розділеного скельним виступом на два потоки. Водоспад є геологічною пам’яткою та об’єктом рекреаційного туризму. Розташований водоспад за 7 км від Сколе, біял села Дубина. Вхід безкоштовний.
Головна атракція Кам’янки – купання у водоспаді. Але вона ну ду-у-у-же холодна, навіть у спеку з +30 і вище.Та це ще не все. Якщо піднятися гірською стежкою, яка ліворуч від водоспаду, ви вийдете до озера, офіцiйна назва якого Журавлине. У народі ж його називають – Мертве. Вiд водоспаду потрiбно йти метрiв 500 (300 з них пiд круту гору). Мертвим озеро називають тому, що вода в ньому дуже холодна та з вмiстом сiрководню. Тому тут не водиться риба. Для багатьох ще одна родзинка Кам’янки – карпатські фаст-фуди. Їх тут не бракує.Водоспад Гуркало
В гірському масиві Українських Карпат Сколівські Бескиди розташувався наступний наш однокаскадний водограй – водоспад Гуркало. Цей водоспад є пам’яткою місцевого значення. Живиться Гуркало з р. Велика Річка, котра являється притокою річки Стрий. Знаходиться водоспад Гуркало на відстані 4 км з південного заходу від села Корчин.
Перепад висоти падіння води у водоспаді складає близько 5 м. Надзвичайного вигляду водоспад набирає навесні під час танення снігів, коли він стає повноводним і калумутний водяний потік стрімко спускається із схилів гори Парашки. Тоді відразу стає зрозуміло чому саме назва Гуркало. Внизу водоспаду є красиве водяне плесо діаметром з 10 м, глибина в якому подекуди сягає і 2 м.
Неподалік від водоспаду є декілька чудових галявин, які часто стають для туристів красивим та зручним місцем для розбиття кемпнігу. Тут буде можливість розкласти свої намети, запалити ватру та поспівати біля неї, приготувати щось смачненьке, одним словом — провести незабутній відпочинок.
Зі слів місцевих жителів, нагадаємо, що є неподалік й Малий Гуркало, який утворюється із невеличких перепадів по річці.
Зі слів місцевих жителів, нагадаємо, що є неподалік й Малий Гуркало, який утворюється із невеличких перепадів по річці.
До водоспаду Гуркало прийдеться Вам трішки пройтись пішки. Тут грунтова дорога є придатною для проїзду автомобілем, але коли йдуть дощі цього краще не робити.
З села Корчин ви можете піднятись до водоспаду маркованим маршрутом. Такими чином не прийдеться йти до Гуркало через гору Парашку. Відстань цього маршруту складе близько 6 км, що не є надто багато -невеличким темпом її можна подолати всього за 2,5 год.
Фортеця “Тустань”
Варто трішки видозмінити маршрут, аби на власні очі побачити пам’ятку природи та археології національного значення – неймовірні Урицькі скелі. Саме тут знайдені рештки стін та будівельних конструкцій, які є залишками давньоруської фортеці Тустань (ХІ – ХІІІ ст). У скелях вирубані гроти, підземні ходи та колодязі. Дістатися сюди можна, повернувши з траси Київ – Чоп поблизу Верхнього Синьовидного до Урича.
Урицькі скелі розташовані поблизу селища Урич Сколівського району Львівської області. На сьогодні Урицькі скелі є частиною Національного природного парку «Сколевські Бескиди», який оберігає і вивчає унікальні ландшафти західної частини Карпат. Ви не тільки дізнаєтесь історію цих земель з домонгольського періоду, а й насолодитесь красою природи. Сюди варто прийти рано вранці, коли Урицькі скелі покриті прозорою димкою вранішнього туману, а сонячні промені освітлюють їх казкові схили.
Величезні скелі висотою до 50 метрів утворились 55 мільйонів років тому в результаті ерозії масивних пісковиків палеоцену, які багато років тому використовувались древніми племенами як святилище. Це і є відомі Урицькі скелі. Надзвичайно гарне місце! У процесі багаторічних природних й тектонічних змін утворились характерні підвісні стінки, великі моноліти й хаотично сформовані глиби. У цілому скелі складають сім груп: Камінь (по центру), Гострий Камінь, Мала Скеля, Жолоб, Гулько, Хрест й одна скеля без назви. В 11-13 століттях тут знаходилась староруська фортеця Тустань, що захищала від татаро-монгольських нападників. Спочатку вона була дерев’яною, декілька разів перебудовувалась, доповнювалась кам’яними спорудами, а природні скелі слугували їй стінами. Вдале розташування сприяло тому, що місто-фортеця було ланкою поєднання торгових шляхів як контрольний пункт до карпатських перевалів. То був своєрідний митний центр між Галицько-Волинським князівством й Угорщиною, а пізніше – Польським королівством і Угорщиною.
Замок існував аж до 16 століття. Втративши митне значення, занепав. Донині збереглись деякі його залишки, вирубані в скелях гроти, колодці, підземні ходи, дерев’яні конструкції 10 століття. Також у скелях були знайдені металеві вироби (хрестик, щиток персня з гравірованим малюнком птаха, бронзова булава 13 століття, кувалда, рубанок, наконечники стріл й списів та ін.), кераміка, скло, вироби зі шкіри. Ці й багато інших знахідок ви побачите в музеї історії міста-фортеці «Тустань» у селі Урич. Але більше всього ви будете вражені петрогліфами – скельними зображеннями. Їх наявність доводить існування язичницьких культур на цих територіях. Більшість петрогліфів – це солярні знаки – символи Сонця, яке дуже шанувалось древніми людьми. По всьому світу можна зустріти ці знаки, але й досі повністю не розтлумачено їх значення, тому вони несуть особливу археологічну й історичну цінність. Також ви побачите двометрове зображення обличчя людини, вершника на коні чи вовку, танцюючого чоловіка, колесо Юпітера та інші висічені на скелях зображення.
Біля самих скель місцеві жителі порадують вас смаколиками, приготовленими на вогні. Найпоширеніші страви: шашлик, картопля з вогню з салом, курячі ковбаски, грибна юшка, карпатськийВи зможете насолодитися смачними наливочками.Найпоширеніші страви: картопля з вогню, шашлик, курячі ковбаски з мангалу, грибна юшка та карпатський чай. Щороку тут відбувається фестиваль середньовічної культури, який збирає велику кількість людей не тільки з України.
Гора Парашка
Одним з таких чаруючих місць є гора Парашка, що розташована на однойменному хребті Парашка в Сколівських Бескидах. Це місце, звідки відкриваються прекрасні краєвиди мальовничої природи Карпат. Саме тут, прокинувшись зранку, розумієш, як це “вище неба”, коли низовина та висоти потонули у густих білосніжних хмарах.
Гора Парашка являється найвищою точкою Сколівських Бескидів. ЇЇ висота сягає 1268,5 м над рівнем моря. Кажуть, якщо в безхмарну погоду уважно придивитися – то з неї видно славетний Львів, що розташований за 90 кілометрів. Почати шлях на гору можна з двох сторін її однойменного хребта Парашка, як з її західної сторони, з міста Сколе, так і з східної – з села Корчин, великої різниці тут немає, бо враження від побаченого не залежать від того, з якого боку маршруту ви приступили до подолання гори Парашки.
Парашка розташована на території Національного природного парку «Сколівські Бескиди», тому мандруючи звивистими стежками маршруту, починаєш помічати усе до окремих дрібниць, адже красу такого багатовікового дива нереально пропустити повз увагу. Вирушивши на зустріч краєвидам Українськиї Карпат поринаєш у цільковите єднання з гірською природою, що дає тобі кришталево чисту та нереально холодну річкову воду, гриби та ягоди, терпкі букові горішки, а головне живить морально своєю мальовничістю.
За легендами, історична назва гори Парашки виникла ще у 1015 році. Названа вона в честь дочки Святослава Володимировича – Параски. Саме її кров була пролита на вершинах гори Парашки.
Підйом на гору Парашка починається з виходу на однойменний хребет Парашка. Вибиратися на вершину хребта доводиться мішаним лісом, нескладними маршрутними стежками (хоча ж і у цьому випадку варто подбати про гарну погоду, бажано без опадів). Підйом до хребта займає близько двох годин, хоча залежно з якою швидкістю рухатися і наявності досвіду у пішому туризмі. По дорозі до хребта зустрічається невеличка річечка, де можна набрати на запас води чи просто освіжитися.
Якщо підійматися непоспішаючи, восени, можна назбирати грибів, букових горішків, ягід, але брати варто лише те, що вам відомо, для власної ж безпеки. Зійшовши на хребет від побачених краєвидів відкривається друге дихання від неймовірного захвату, якими б втомленими ви не були. З правого боку розкинеться широка долина Стрия з численними поселеннями, а зліва перед вами стелитимуться безмежні ліси заповідника Сколівських Бескидів, в яких тонуть вершини гір.
Мандрувати хребтом вже простіше, значних підйомів та спадів майже немає, основний підйом, який чекатиме на вас – це схід на гору Парашка. І от подолавши нелегкий шлях у десять кілометрів, стоячи біля підніжжя гори залишається зробити останній порив на зустріч до виконання поставленої цілі. Вибравшись на вершину ви опинитеся біля величезного хреста. І, здійснивши цей підйом, можна сміливо відпочити та перекусити, насолоджуючить красою Українських Карпат.
Гора Парашка – це місце, де встомлюєшся фізично, проте відпочиваєш духовно. Нехай після подолання десятикілометрової частини хребта у вас “відвалюватимуться” ноги та болітимуть плечі від рюкзаків – щира посмішка з ваших облич просто не зникатиме.
Річка Стрий
Стрий – дуже красива і мальовнича річка, що протікає по території Сколівщини. Стрий є правою притокою Дністра і бере початок у Карпатах з гори Зелений Явірник. В основному, Стрий має нешироке русло і невеликі пороги.
На річці добре розвинений водний туризм, зокрема, подорожі на байдарках. Сплави мають I категорію складності, але, дуже бажано мати досвід подорожей по гірських річках, оскільки річка відрізняється мілководдям і часто зустрічається чимало перешкод – пні, палі, невеликі пороги і т.п.
Сплав можна почати у верхів’ях річки, біля села Верхнє Висоцьке, а закінчити там, де річка впадає в Дністер. Весь водний маршрут має протяжність близько 250 км. Пам’ятайте також про те, що у верхів’ях річка придатна для пиття. Тут багато хороших місць для розбивки табору, купання, риболовлі і більше сухих гілок для багаття, чого не скажеш про низов’я Стрия, перед впаданням у Дністер.
Кращий час для водних подорожей по Стрию – з квітня по жовтень. В ідеалі річку краще проходити під час паводків, так як вона схильна мілководдю.
Береги Стрия – справжня природна перлина. Тут ростуть густі хвойні ліси, різнотрав’я. Рельєф переважно горбистий. У верхів’ях берега Стрия плавно переходять в гори. По берегах річки тягнутися гірські селища. Між великими селами навіть є автобусне повідомлення.
У річці водяться форель, щука, окунь. Досліджуючи берег, ви знайдете безліч відмінних місць для риболовлі.
Матеріали взято за даними інтернет-джерела SKOLE-TODAY.
Матеріали взято за даними інтернет-джерела SKOLE-TODAY.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.