вівторок, 21 травня 2019 р.

«ВІЛЬНИЙ ВІТЕР» У ШКІЛЬНОМУ ІСТОРИЧНОМУ МУЗЕЇ «ПЕРЛИНА»


Історія музею «Перлина» - це багаторічний досвід проведення активної краєзнавчо-пошукової роботи, яка почалася у 1987 році, потім, у 1990 році, було відкрито «Бабусину світлицю», а у 2009 р. на її базі створено історичний музей «Перлина».   


   Музей складається із двох кімнат, в яких розміщено 11 експозиційних розділів:  “Галерея вишитих картин”, “Село Синів у давнину”, “Село Синів у І половині ХХ ст.”, “Інтер’єр: житло та побут”,   “Ткацтво та вишивання”, “Писанкарство”, “Доля односельців у роки Другої світової війни”, “Село Синів за часів комуністичного режиму”, “Історія школи”, «Видатні земляки», «Життя за Україну». Ми завітали в музей якраз у День вишиванки, тому сьогодні наша екскурсія присвячена ткацтву та вишиванню.
Ткацтво – один з найдавніших і найважливіших елементів національної культури українського народу, має багатовікову історію і глибокі традиції.
Спосіб виготовлення тканини був трудомістким і довготривалим процесом. Найперше потрібно було насіяти льон чи коноплі. У нас частіше сіяли коноплі. Стебла збирали в пучки і несли до річки, де викопували яму, складали туди горстки конопель, змочували водою і прикладали каменем. Покиснуть горстки у воді неділю-другу, витягують їх із води і сушать на сонці. З льоном було легше – його просто розсипали на березі і змочували водою і він так відбілювавсь. Як стебла підсохнуть – тіпали об терниці. Тіпали, поки не витруситься костриця, а залишиться одне волокно. Його скручують вузлом і сушать на сонці.
Витіпане волокно треба розчесати. Чесали спочатку на дротяній щітці – їжаку, потім на гребені гребінкою. Ще розчісували волосяною щіткою з кінського волосся. Тоді нитка буде рівніша, тонка і м'якша. Розчесаний кужіль прив'язували до кужілки і пряли чи на коловертку, чи веретеном. На коловертку виходила крута нитка, а веретеном – вільніша. На ткацькому верстаті ткали полотно.
Полотно вибілювали мочінням у воді, сушили на сонці та згортали у сувої. Як бачимо, щоб виготовити ось таке полотно потрібно було прикласти багато праці.
  УКРАЇНСЬКА ВИШИВКА вирізняє нас, українців, серед інших народів.
Вишиванням споконвіку займались жінки, які з покоління в покоління передавали найтиповіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку.
У експозиції представлено вишиті сорочки нашої місцевості.  У вишивці найдавнішої сорочки, що датується  кінцем 18-поч.19ст., простежуються характерні для Полісся особливості вишивки: геометричний орнамент, переважання червоного кольору, техніка виконання «занизування».
Особливе місце у у експозиції музею займає сорочка з вишитими  восьмикутними зірками – основним і найпоширенішим мотивом вишивок Полісся. Техніка вишивання на цій сорочці  – «коса гладь», основний колір – червоний.
  Із розділу «Ткацтво та вишивка» дізнаємося про найдавніше ремесло. Тут широко представлені предмети ткацтва, неповторно орнаментований народний одяг і переконуєшся, що наш народ дуже працьовитий і тонко відчуває красу.

Немає коментарів:

Дописати коментар