Замкова церква князів Острозьких

Команда «Серце Волині» не змогла обійти своєю увагою надзвичайну історичну пам’ятку в Острозі – Богоявленську церкву. Відвідавши храм, діти дізнались багато цікавого з його трагічної багатовікової історії.

Династія князів Острозьких володіла Острогом, починаючи з ХІV і аж до XVII ст. Засновником роду Острозьких був князь Данило. Саме завдяки князям Острозьким місто перетворилося на один із найпотужніших культурних і духовних центрів Східної Європи, на підлеглих їм землях постало 10 монастирів і понад 600 храмів. Найвідоміший із них – Богоявленський собор Острога. Збудований він був усередині XVст. на Замковій горі князем Василем, прозваним Красним. Храм Богоявлення Господнього був покликаний стати не тільки духовною твердинею православної Волині, але й частиною міського укріплення. 1521 року онук будівничого собору князь Костянтин Іванович включив церкву в систему фортифікаційних споруд Замкової гори. Північна стіна храму стала фрагментом фортечного муру зі своїми бійницями та амбразурами для гармат.

Про роль, яку відводили Богоявленському собору володарі Острога, можна судити з того, що силует цього храму став офіційним гербом міста. А згодом зображення собору з’явилося також і на князівських печатках. Церква була родинною усипальницею князів Острозьких, а також якийсь час виконувала  роль родинного архіву та бібліотеки.

Проте, з ХVII ст. Острог поступово втрачає роль оплоту Православія на Волині. Онука князя Костянтина Острозького княгиня Анна, вийшовши заміж за польського гетьмана Ходкевича, прийняла латинську віру з ім’ям Алоїза і стала активною поборницею католицтва. Саме при ній у Богоявленському соборі – гордості і славі православної Волині – на кілька століть припинилося богослужіння.

Два з половиною століття простояв собор у запустінні. Якось у нього влучила блискавка, унаслідок чого згоріла покрівля будівлі і вона поступово стала перетворюватися на руїни. Народ з жалем споглядав нищення святині, але нічого не міг вдіяти: храм був закритий волею володарів міста, як вони стверджували – «назавжди».

Разом із собором став занепадати і спорожнілий замок. Замкова гора, що кілька віків була духовним і адміністративним центром великого князівства, перетворилася на пустир. За відродження собору взялися лише у ХІХ столітті.

Зі старих печаток і старих малюнків, а також із тих древніх фундаментів, які залишилися, з 1886-го по 1891 р. відбудувався цей собор, яким він є і донині. 

Згодом на місці, де колись стояла в’їзна брама з розвідним мостом, побудували надвратну дзвіницю. 

1907 року собор отримав у дарунок від Києво-Печерської Лаври частинку мощей преподобного князя Феодора Острозького. Її вклали в ікону преподобного, написану на віку його гробу. Нині святиня зберігається у північній частині церкви, де після відновлення споруди облаштували боковий вівтар на честь Острозького угодника Божого.

На три десятиліття змушені були залишити свій храм віруючі у другій половині минулого століття. З 1960-х років у соборі діяв музей атеїзму. Усі розписи забілили вапном, але унікальний різьблений дубовий іконостас з образами не постраждав. Повернули собор церковній громаді у 1990 році.