У нашому рідному селі Синів Гощанського району є церква – одна з
найдавніших церков дерев'яної архітектури XVІ ст. на Рівненщині. Вона побудована в 1595 році і носить ім'я Іоана
Богослова.
9 жовтня 2019 року нашій церкві виповниться 424 роки.
Із дослідження М. Теодоровича «Історико-статистичний опис церков
та парафій Волинської єпархії» (1888 р.) відомо, що церква побудована на
кам'яному фундаменті, але ким - невідомо.
У 1875 році зроблено новий купол, причому дах церкви покрили листовим
залізом і пофарбували в зелений колір. Довгий час церква не мала дзвіниці. У
1857 році спільними зусиллями було полагоджено приміщення церкви і біля неї на
цвинтарі звели дерев’яну на кам’яному фундаменті дзвіницю у вигляді окремої башти,
у ній підвісили дзвони, куплені громадою у складчину.
У 1882 році дзвіницю теж
покрили залізом і пофарбували в зелений колір. Ще сказано, що начинням і
ризницею забезпечена. Копії метричних книг зберігаються з 1765 року, а
сповідальні відомості - з 1801 року. Опис церковного майна складено у 1806
році.
Існує легенда про створення церкви. Було це тоді, коли на
українські землі набігали люті загарбники. Одного разу на хутір, де жила
вродлива молода жінка з дитиною, увірвався татарин, щоб полонити її. Як не
просила селянка не забирати її, ворог стояв на своєму— не хотів втратити таку
здобич. Тоді жінка вхопила макогон, що лежав
неподалік, і вдарила ним зі злості по голові нападника. На якусь мить завмерла
від страху: на землі лежав татарин мертвим. А поруч стояв кінь і гріб ногою
яму. Жінка притягла сюди мертве тіло ворога і загребла його землею. Поруч, низько схиливши голову, сумував кінь. Глянула на нього
жінка і побачила прив'язану до сідла шкіряну сумку, яка була заповнена золотом.
З дитиною і цим багатством хуторянка втекла в ліс і довго там
переховувалась. Згодом вона повернулася додому і віддала золото селянам, за яке
ті й збудували церкву.
Існує й інша оповідь.
Наприкінці XV століття природні угіддя в Синьові належали боярину Богданові
Гойському. Він і його батько Сенько сповідували християнство. І з їх волі
побудовано невеличку церкву. Ці вельможі мали право давати назву, співзвучну з
їх іменами. Проте цього не сталося і церква дістала назву на честь апостола і
євангеліста Іоана Богослова. А пізніше збудували більшу церкву, дерев’яну, на
кам’яному фундаменті, а назву залишили ту саму.
За переказами, у нашому
храмі козаки Б.Хмельницького освячували свою зброю, ідучи на Берестечко, отже
наша церква є й історичною пам'яткою.
Пережила вона й події Другої світової війни, і радянський режим,
але залишилася неушкодженою.
Цікавим фактом є те, що в роки
німецької окупації жителі села зняли церковні дзвони і заховали, щоб не
дісталися вони ворогам. Але, на жаль, не збереглися відомості про те, де ті
дзвони, бо свідки вже померли.
Церква і дзвіниця є архітектурними пам’ятками місцевого значення,
про що свідчать інформаційні таблички. На церковному подвір’ї у 2015 році
споруджено хрест з нагоди 420-річчя заснування храму.
Ми
закликаємо оберігати й шанувати пам’ятки культури, щоб всі ці безцінні скарби,
волею часу одержані нами в подарунок від минулого, були успадковані благородною
пам’яттю нащадків, щоб ніколи не заросли дороги до прекрасного й духовного.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.