Fun-Route відзначають у туристичному маршруті - найдосконалішу церкву Рахівщини

Fun-Route відвідали туристичну родзинку Закарпаття та провели історичне дослідження використовуючи історичні джерела, звідки почерпнули інформацію про унікальну церкву Рахівщини, та і Закарпаття вцілому. Вознесенська або Струківська церква - справжня гордість селища Ясіня і всього гуцульського краю.  З 90-х pp. XX ст. церкву називають – Свято-Дмитрівська. І все ж, загальновідома вона як "Струківська церква"

Струківську церкву   вважають однією з найдосконаліших витворів закарпатської народної архітектури за її архітектурні та художні якості. У червні 2013 року Церква  Вознесіння Господнього увійшла до числа українських дерев'яних церков, включених до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Легенда:

Перша згадка про Ясіня нерозривно пов’язана з будівництвом Струківської церк­ви. Місце, де вона розташована, люди вважають святим і переповідають, як кілька сотень років тому повертався додому, на га­лицький бік Карпат, гуцул Іван Струк з села Зеленого з отарою овець. Хороша погода і чарівна долина затримали пастуха, а коли вдарили морози, він кинувся до перевалу, але було вже пізно. Раптова зима засипала снігом дорогу. Іван Струк зрозумів, що овець пере­гнати через перевал не вдасться, і вернувся 

в долину. Збив сяку-таку кошару і залишив овець напризволяще в ясеновій хащі, а сам вирушив додому. НавесніІван Струк з сином повернувся на місце, де залишив отару. Яким же було його здивування, коли він побачив усіх овець живими та ще й з приплодом. Тільки чу­дом можна було пояснити порятунок отари.

Струк збудував на цім місці каплицю, а також хату з найбільшого ясеня, пень котро­го був такий широкий, що довкола нього мо­гли сісти 12 людей, а в долині заснував село і дав йому назву Ясіня. Пізніше на місці каплиці збудували церкву і зветься вона за традицією Струківською.

Сама святиня у первісному вигляді не збе­реглася. Від неї залишились лише невисокий іконостас з соковитим різьбленням Царських врат і кілька старовинних ікон, зокрема "Апос­тол Петро". А на хоругві початку XX століття зображено Струка з ягням. 

Церква розташована не далеко від цетральної дороги, на пагорбі. Потрібно перейти хитальним мостом через річку Чорна Тиса і піднятися сходинками до самої церки із дзвіницею. Поряд з церквою є старовинне кладовище, могил не багато, але вони доволі старі.

Історія:

Унікальна пам’ятка архітектури, збудована 1824 року, найдосконаліша в краї дерев’яна церква в гуцульському стилі. Струківська церква є хрестокупольною, тобто в її основі лежить хрест, а центральний зруб завершується шатровою восьмигранною банею з декоративною маківкою. Всередині збережені автентичні речі в гуцульському стилі.

Церква діє й нині. У храмі почергово відправляють служби дві громади – греко-католицька та православна.

Церква складається з п’яти частин 

із брусованої кладки стін, до центральної частини більшого розміру з усіх боків примикають менші квадратні крила, хрестоподібні час­тини, покриті двосхилим дахом, з конічни­ми верхівками на краях. 

Центральна частина храму переходить у восьмикутник, зверху по­кривається восьмикутним шатровим дахом, з крихітною вежею, з подвійним шоломом. Вся церква обвивається широким нижнім на­вісом, а балки, що виступають із брусованої стіни, утворюють несучі консолі. Іконостас церкви перефарбований, на підставі структурних елементів можна припустити, що він був створений ра­ніше, аніж була збудована  церква (у другій по­ловині XVIII століття)

У церкві серед сакральних предметів до­вгий час зберігалося церковне знамено XIX століття, на якому був зображений угорський король Святий Іштван та напис «S. Stephan I Rex Ungar». Але у липневі дні 2008 р. невідо­мі особи під покровом ночі розбили вікно, ви­ламали грати і, вдершись до храму, поцупили цінну старовинну протесію.

Зякісь чари у співвідношеннях бічних та централь­ної частин, у гладко тесаних колодах зрубів, у ґонтових покрівлях дахів і в маленьких ліхтариках над ними.

Церкву необхідно обійти до­вкола, щоб мати просторову уяву про неї, щоб оцінити кожну її частину. На одвірку вирізано декоративну композицію з трьох хрестів, дату спорудження –1824 рік.

Інтер’єр церкви, незважаючи на багатодільність, сприймається цілісним простором, підпорядкованим центральній наві з намето­вим верхом, що обумовлено великими арками-вирізами, які об’єднують простори прирубів з навою.

Дзвіниця збудована у 1813 p., складає з церквою єдиний ансамбль і має мистецьку цінність. Верхній її одвірок декоровано ком­позицією з хреста і солярних знаків та напи­сом: «ANNO DOMINI 1813». Вона за своїми архітектурними та художніми якостями за­ймає чільне місце серед найдосконаліших ви­творів закарпатського народного зодчества. Нижній чотиристінний зрубний ярус вище піддашшя переходить у восьмерик, який оптично ділиться на три частини дашками. Вкриває дзвіницю шатро, увінчане главкою з хрестом. Світло і тінь вимальовують вишу­кані форми, акцентують горизонтальні чле­нування, окреслюють кожну деталь дзвіниці. Висота смерекової споруди —11м.

У дзвіниці знаходяться чотири дзвони, різні за величиною і датою виготовлення. Найстарішим з них є великий дзвін, дато­ваний 1783 р. На ньому вилито рельєфну іконку — хрест з розп’яттям Ісуса Христа, яка дає ймення дзвону як Хресто-Воздви-женський. Перший малий дзвін, без жодних написів, тільки вилито на ньому орнаментне обрамлення навколо, а другий малий дзвін вилитий у Пряшеві, навколо нього кирили­цею вилито напис: «СЕЙ ЗВОН ВИЛИТИЙ ВЪ ПРЯШОВИ ИЖДИВЕНІЄМ АГАФІИ АНДРУХОВИЧЪ СУПРУЖНІЦИ ПАРОХА ЯСІНСКАГО. 1802». 

Розповідають, що дзвіниця (а з нею і дзво­ни) була перенесена до церкви Вознесіння Господнього в 1895 р. від знищеної пожежею церкви Св. Духа, що стояла в Нижніх Ясінях), але письмових підтверджень цьому немає. Швидше всього перенесені були тільки вцілілі дзвони, а не дзвіниця. Струківська церква збудована без жод­ного цвяха і є досконалим зразком церковно­го будівництва дерев’яних храмів Гуцульщини, витвором архітектурного мистецтва. У 1930-ті роки вона стала

Jasina_kostel_z_archivu_Radana_Láškaсвоєрідним симво­лом Підкарпатської Русі – під такою назвою Закарпаття входило до складу Чехословаць­кої Республіки у 1919-1938 роках її часто можна було побачити на чеських листівках 30-х років XX ст., у фотоальбомах та інших публікаціях тієї доби. Згодом ця церква потрапила на поштову марку Карпатської України. На марці Чехословаччини окрім зображення Струківської церкви і дзвіниці, є напис «1 .Сойм, 2.III. 1939».