В музеї прикладного мистецтва ми, команда «MunkachBand», мали можливість ознайомитись з прядильно-ткацькими знаряддями, кам'яними і глиняними тягарцями для натягування основи. Дослідивши ці знаряддя, ми зрозуміли, що процес виготовлення текстильного полотна неможливий без такого фахівця як ткач. Ця професія, яка виникла ще кілька сотень років тому, до цих пір є однією з найбільш затребуваних. Ткацький верстат за період свого існування пройшов складну еволюцію. У першому самому примітивному пристрої, нитки у верхній точці прив’язували до гілок дерев, а внизу кріпилися кілочками до землі. Пізніше з’явилися верстати з рухливим човником. Винахід вивело прядіння тканин на рівень фабричного виробництва. В далекі часи ткацтвом займалися переважно чоловіки. Така гендерна приналежність професії обумовлювалася складністю роботи на верстатах: ткачу доводилося довго сидіти на одному місці, уважно стежити за рівнем натягу нитки і вручну регулювати її подачу. З появою вдосконалених ткацьких машин, пристрої яких стали застосовуватися механічні вузли, робота ткача стала менш праце затратною Відразу підвищилася швидкість прядіння і продуктивність. Тепер ткацькі машини – це автоматизовані пристрої, в яких механічний ручний працю зведено до мінімуму. Завдяки цьому, професії стали навчатися і жінки.
Сучасна ткаля – це фахівець, який обслуговує кілька верстатів, стежить за їх безперебійною роботою. Досвідчений ткач може тільки по звуку верстата визначити, в якому стані знаходиться машина, чи потрібна їй додаткове регулювання або необхідний ремонт. Висококваліфікований працівник ткацького цеху повинен володіти такими навичками:мати гарний зір,і мати розвинену моторику пальців. Ми побачили унікальні вироби, які несуть у собі життя і побут нашого народу. І вони всі створені з насолодою, любов’ю, бо ткацтво – це мистецтво!
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.