Колись Людвипіль, а тепер - Соснове

Я, Савчук Анна, учениця 8-А класу Березнівської загальноосвітньої І-ІІІ ступенів школи №2, є учасницею інноваційного профорієнтаційного проекту «Знай і люби свій край». 

Вивчаючи свій край, я дізналася багато нового про історію селища.

До 1946 року селище Соснове мало назву Людвипіль. Таку назву отримало одразу ж із заснуванням на честь Людвіки Любомирської. Як населений пункт Людвипіль був заснований жителями Губкова, який лежав по інший берег Случа. Після російсько-шведської війни і наступних епідемій населення містечка Губкова майже повністю зникло, вцілілі жителі вирішили покинути місце, де загинули їхні рідні і заснувати на новому зручному місці нове поселення. Довгий час новозасноване поселення мало характер звичайного села. В ХІХ ст. воно переживало періоди піднесення і занепаду. Після 1812 р. в селі було 114 дворів, проживало близько 700 жителів. Розвиток промислових технологій виробництва і багаті природні ресурси навколо Людвиполя сприяли тому, що в поселенні почало розвиватись мануфактурне виробництво. Відтак виникли суконна і паперові фабрики, пізніше був заснований винокурний завод. Судноплавність Случа сприяла розвитку торгівлі, частина товарів перевозилась сухопутними шляхами – в той час Людвипіль лежав на шляху з Полісся на Волинь. Тричі на рік в поселенні проводились ярмарки, щотижня збирався ринок, куди приїжджали селяни і купці з інших міст.

У січні 1918 року Людвиполь зайняли радянські війська. З 20 лютого 1918 року до середини 1919 року перебував у складі УНР. У кінці травня 1919 року у Людвипіль ввійшли частини 1-ї Української радянської дивізії. Проте вже в серпні 1919 року їх вибили польські загони. 5 липня 1920 року формування радянської 44-ї стрілецької дивізії 12-ї армії знову взяли контроль над селом. Польскі війська повернулись у вересні 1920 року, а за Ризьким договором західноукраїнські землі відійшли до Польщі.

В 1921 році у Людвиполі налічувалося 180 будинків і понад 1200 чоловік населення. Він вважався містечком, належав до Ровенського повіту, а з 1925 року до новоствореного Костопільського повіту, став центром Людвипільської гміни, до якої входило 73 громади. За даними «Адресної книги Польщі», у поселені 1930 року проживало 1239 осіб.

У вересні 1939 року, відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа, Людвипіль в складі західноукраїнських земель переходить до СРСР. 1940 року Людвипіль став районним центром новоствореного Соснівського району, але був віднесений до категорії сіл.

29 червня 1941 року німецькі війська зайняли Людвипіль. Тут було розміщено великий гарнізон і поліцейську управу. За період окупації було розстріляно 1317 мешканців району, вивезено 128 чоловік. На початку 1942 року німці створили в селищі гетто, куди зігнали все єврейське населення, а потім знищили його. 10 січня 1944 року німці були вибиті з Людвипіля військами 1-го Українського фронту.

7 березня 1946 році село перейменовано на Соснове. Сучасна назва була надана, виходячи із географічних особливостей: Соснове лежить серед величезних соснових лісів. Статус селища міського типу надано в 1959 року.

З географічної точки зору селище розташоване на Волинському Поліссі, на лівому березі річки Случ, за 25 км від районного центру та за 56 км від залізничної станції Малинськ і за 47 км від залізничної станції.

Біля Соснового по обидва береги річки Случ розкинувся унікальний природний об'єкт – Соколині гори. На площі у 510 га тут діє ландшафтний заказник «Соколині гори», який входить доскладу Навдслучанського регіонального ландшафтного парку. Ця місцина являє собою високі, до 25 метрів гранітні скелі, вкриті лісами або поодинокими деревами. З рідкісних рослин тут росте азалія понтійська, ковила пірчаста та смілка литовська.

Азалія понтійська

Смілка литовська

Ковила пірчаста