Мукачево, моє кохане...

Де Латориці срібні хвилі

В зелені б’ються береги,

Розквітло в сонячній долині

Чудове місто навкруги.

О, місто творчого дерзання…

І заповітних мрій політ,

Мукачево, моє кохане,

Прийми синівський мій привіт.

Ростеш, мужнієш з кожним роком

В живім вінку садів рясних.

Ти вийшло на шляхи широкі

Нової юності й весни.

Лиш диво – замок старовинний -

Цей свідок історичних бур -

Розповіда, як не зборимі

Долали предки жах тортур.

А нині замок – свідок волі,

Що над Карпатами зійшла,

Нових турбот, нової долі

І творчих злетів джерела.

Я славлю місто в Закарпатті –

Колиску предків – русинів-

Його історію багату,

Його невтомних трударів.