Не знаючи історії свого народу, не збудуєш майбутнє держави

Днями львівська команда «Тримбульки», учасниця міжрегіонального профорієнтаційного проекту «Профікемп», відвідала Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».

Трохи споминів…Трагічна історія цієї будівлі розпочалася у 1889-1890 роках на перехресті вулиць Леона Сапеги (сьогодні – Степана Бандери) та Коперника. За проектом архітектора Ю. Яновського спорудили австро-угорську жандармерію у стилі неоренесансу. А сама в’язниця була зведена під час приналежності міста до Польщі у 1918-1920 роках. У тюремному корпусі знаходився Четвертий відділ Головної комендатури державної поліції, до повноважень котрого входила боротьба з «антидержавними» осередками типу Організації українських націоналістів і Комуністичної партії Західної України.

Неофіційно у тюрмі здебільшого перебували політичні арештанти. У 1935 році споруду була передана слідчому відділу поліції, а в’язниця стала використовуватися в якості ізолятора. Під час Львівського процесу 1936 року в тюрмі утримувалися Степан Бандера, Ярослав Стецько, Микола Лебідь та інші підсудні. Після нападу Третього Рейху на СРСР у червні 1941 року працівники НКВС розстріляли майже тисячу в’язнів. У 1941-1944 роках тут був осередок гестапо та розміщувалися айнзацгрупи СД. До слова, тюремний двір викладений надгробками зі старого єврейського кладовища. Довгий час у цій в’язниці перебував відомий польський вчений Казимир Бартель. У 1944-1991 роках тут діяв слідчий відділ НКВС (НКДБ) СРСР та водночас управління внутрішніх справ Львівського міськвиконкому й міське правління ГУМВС України.

Ця будівля є одним з пунктів у туристичному маршруті, який склала команда «Тримбульки». Музей красномовно розповідає свою історію під гаслом «Заради свободи» і нагадує кожному відвідувачеві: те, що відбувалося на території тюрми, є уособленням злочинів проти людства, які не можна забути. Для учнів це була повчальна та мотиваційна екскурсія, адже саме вони будуватимуть майбутнє країни.