Команда «MunkachBand» вивчає традиції Водохреща

Скоро ми будемо вже розбирати ялинку, а наші бабки будуть готувати голодну кутю. А ми запрошуємо Вас на річку Латорицю, в ополонку! 

Та запрошуємо в Мукачево на свято Водохреща, Хрещення чи Йордан – народно-релігійне свято, котре православні та греко-католики святкують 19 січня. Воно є останнім святом з різдвяно-новорічного циклу та завершує Святки – 12 днів Коляди між Різдвом та Водохрещем. Із цим святом пов'язують хрещення Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Напередодні свята українці традиційно зустрічають другий Святвечір. Впродовж 18 січня віряни тримають піст та нічого не їдять. Сідати за вечерю можна лише після появи першої зірки на небосхилі. До столу подають пісні страви – рибу, вареники з капустою, кутю, узвар. Вода на Хрещення вважається цілющою, вона символізує початок життя та очищення. Віруючі зберігають вдома саме йорданську воду, адже вірять, що вона є цілющою впродовж усього року. Йорданську воду зберігають за образами та бережуть на випадок хвороби. Вражає той факт, що вода, освячена на свято Йордана, зберігається не псуючись та не засмерджується впродовж року. Віряни впевнені, що справа у святості, а скептики кажуть, що виною всьому срібло з хрестів, котрі занурюють у воду. Набрати свяченої води можна у церквах Мукачева. Також освячуються водойми – річки та озера. За тиждень до свята у кризі замерзлих водойм вирізається ополонка у формі хреста. Цим традиційно займається чоловіча громада міста: на річці вирубається ополонка, а великий хрест з льоду встановлюють над ополонкою. Ополонку освячує священик. Згідно з релігійними переконаннями, така вода очищує від гріхів та заряджає здоров’ям на увесь наступний рік. Зранку 19 січня у церквах нашого міста відбуваються святкові богослужіння. Після них народ іде до водойми, несучи дерев’яного хреста та хоругви поперед процесії. Підійшовши до ополонки, весь натовп зупиняється та стає навколо ополонки. Священик занурює хрест в ополонку під спів церковного хору. Коли воду освячено, віряни набирають з ополонки воду у заздалегідь припасений посуд. Сміливці ще й пірнають у священну ополонку, втім ця традиція підходить далеко не всім.

Від наших бабусь та дідусів ми довідались про традиції свята і пізнали, що раніше після водосвяття всі люди поверталися до своїх хат. Поки мати або старша дочка подавали на стіл обідати, батько брав з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочив їх у свяченій воді і кропив все в хаті та в господарстві; потім брав ще крейду і писав хрести на образах, дверях і миснику. Управившися з цим, батько сідав за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею п'ють свячену воду, оскільки вважається, що свячена на Водохреще вода має вживатися натще, адже саме за цієї умови вона має найбільшу силу. По обіді дівчата бігають до річки вмиватися в «йорданській воді» — «щоб були рожеві лиця». 

А ще ми довідались про народні повіря: якщо на Водохреща дерева вкриті інеєм, то на весні у відповідний день тижня —в суботу, треба сіяти ярову пшеницю: «вродить, як гай!»;

Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хліби в даному році будуть чисті, а якщо понурий, небо вкрите хмарами — у хлібі буде багато «сажки». 

А ще є повіря, що в той момент, як священик занурює хрест у воду, всі чорти та всяка нечиста сила вистрибує з річки і залишається на землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею впірнають у воду і всі чорти, що мерзли на землі. А тому побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну на протязі цілого тижня після Водохреща — «щоб більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів». Дівчата, набравши з освяченої ополонки води, наливали у велику миску, на дно клали пучок калини або намисто і вмивалися — «щоб лиця красні були».

Якщо перед обідом на Водохреща господиня місить тісто на пироги, то, витягнувши руку з тіста, не обтирає її, а йде в сад і обв'язує яблуневе дерево соломою, примовляючи: «Щоби сь на той рік родили яблука такі добрі і м'які, як тісто». 

А ще в цей день колядники приходять до кожної оселі з віншуваннями та щедрівками. За таке привітання господарі обдаровують , щедрівників грішми на церкву. «Що ми казали, аби так воно і сталося — і вам, і нам, і сему щасливому двору, і всему миру посполу. Най у вас святиться, веселиться, святая йорданськая водиця, як нині, і в рік, і від року в рік, і на цілий вік. Дай, Боже!» І ми Вам бажаємо!