Костел Святого Мартина – покровителя Мукачева

Кафедральний костел Святого Мартина – одна з визначних пам’яток Мукачева. Він носить ім’я видатної людини, християнського священника, покровителя міста Мукачева. День святого Мартина у всьому світі відзначають 11 листопада. У місті над Латорицею також починають святкування з самого ранку із священної літургії у костелі св.Мартина. Потім розпочинається святкова ярмарка, яка плавно переходить у дитячу ходу із саморобними ліхтариками. Докладніше про відзначення цього дня, профікемпівці розкажуть згодом. А поки що коротко про історію костелу Святого Мартина...

З 27 березня 2002 року церква стала кафедральним cобором новоствореної Мукачівської дієцезії римсько-католицької церкви. Названий на честь одного з найшанованіших святих і покровителя міста над Латорицею – Святого Мартина.

Туристи призупиняються біля місцевої родзинки, зацікавлено розглядають костел, фотографують, наші профікемпівці команди «MunkachBand» теж зупинились тут, щоб більше дізнатися про історію собору. 

Історія римо-католицької церви сягає в сиву давнину. Римсько-католицька церква в Мукачеві зведена ще у ХІV столітті на честь Святого Мартина. Церква, ймовірно, була вже й тоді, коли у 1376-му році королева Єлизавета дозволила викарбувати на мукачівській печатці зображення Святого Мартина. Королева Єлизавета часто молилася тут.

У 70-их роках ХIV століття у часи королеви Єлизавети церкву перебудували, а в часи Гуньодіїв від реставрували. У часи реформації багато громадян Мукачева прийняли нову віру і заволоділи церквою. У 1660-му році Софія Баторі повернула католикам церкву, парафію та школу.

У 1686-му році, поки Ілона Зріні захищала Мукачівський замок, полководець кесарського війська Капрара, спалив церкву і місто. До 1725-го року католики відремонтували згорілу будівлю. В 1746 році значно перебудували споруду. У 1800 році граф Ервін Шенборн збудував у церкві вівтар. Вівтарний образ, що зображає на коні святого Мартина, який віддає половину свого плаща жебраку (пізніше у сні Мартин дізнається, що насправді то був не жебрак, а Христос), був виготовлений завдяки підтримці графа. Картину написано у Відні.

Наприкінці ХІХ століття неф церкви був у такому стані, що його довелося знести. Із старої церкви залишилося лише святилище, з якого була утворена теперішня каплиця. В 1896 році за ініціативою графа Шенборна вирішили побудувати новий костел. Сім’я графа дала половину суми на побудову костелу. До справи долучилися і прихожани. Новий костел був зведений в 1905-му році у еклектичному стилі ясопатським будівельником Ваґнером Мартином за проектом Віктора Ціґлера. Посвячення фундаменту нової церкви відбулося 7 серпня 1904-го року. А посвячення новозбудованої церкви відбулося в рамках великого торжества 24 вересня 1905-го року. 

Костел Св. Мартина звели згідно з кращими традиціями і канонами будівництва католицьких соборів у стилі романтичної неоготики. Три гострі куполи спрямовані вгору, головний - вінчає високу центральну вежу з годинником, а парадний вхід прикрашений склепінчастою аркою з колонами. Будівля декорована витончено і гармонійно, тут немає надлишку деталей і недоліку в них. Всередині костел просторий і світлий, вхід прикрашає вівтарний образ – написана угорським художником Віктором Мадарасом картина, що зображає першого короля Угорщини Св. Іштвана, який підносить свою корону Богу через Діву Марію.

Зараз костел оформлений у світло-коричневих тонах і вночі має чудову підсвітку. На початку цього століття храм почали реконструювати, поставили нову огорожу, дах, зробили фасад, а також провели внутрішні роботи, зокрема, замінили підлогу. 11 листопада – престольне свято костелу. Цього дня в соборі багатолюдно, відбувається святкова меса за участі всіх священиків діє цезії. Майже щодня єпископ Антал Майнек править тут Службу Божу. Служби ведуться українською та угорською мовами.

З 1913 року в соборі знаходиться музикальний інструмент «орган» братів Рігер. Під час І Світової війни на потреби війни забрали з нього 34 трубки. Орган не працював до 30-х років. Майстри замовили необхідні деталі, відремонтували його повністю. Службу правили під звуки органу. Торік у жовтні музичний інструмент розібрали, почистили від бруду, налаштували і під час літургій на ньому грають. Профікемпівці почули про те, що орган – це Король музичних інструментів, а органіст має сідати за цей інструмент з чистою душею .Діти задали питання : «Що потрібно , щоб стати справжнім музикантом , а не ремісником на музичному інструменті ?», перш за все треба мати – бажання, а далі дорога починається з першого кроку.