Бортовий журнал команди «Робінзон & Company»

«Новели морського узбережжя».

 Бортовий журнал команди «Робінзон & Company».

Географічні координати 46°07'51'' пн. ш. 32°46'05'' сх. д.

(Середня висота над рівнем моря 6 м)

Наша команда вирушила запланованим туристичним маршрутом. Преша зупинка біля берегу села Красне.

Наша яхта вийшла зі Скадовська у напрямку Красного рано вранці. Погода гарна, сонце, легкий вітерець рятує від спеки.

Перед тим як пристати берега, Олег Миколайович Лиховид, який супроводжує нас за маршрутом, розповів історію цього берега та села.

Виявляється, що Заснування села Красне сучасного Скадовського району пов’язане з ім’ям Дмитра Матвійовича Куликовського, власника Каховки та Бехтер, якому імператор пожалував біля Джарилгацької затоки 17809 десятин землі для заснування села та зайняття вівчарством.

Хутір Краснокурганський отримав назву Друге-Приморське, а пізніше Красне. Український полковник Д.М. Куликовський усі свої нові землі заселяв російськими селянами з Курської губернії. Д.М. Куликовський досяг значних посад у губернії та увійшов в історію як власник кріпацького симфонічного оркестру, котрий виконав написану ним симфонію, в 1810 р., на відкриті Одеського театру. Після смерті Д.М. Куликовського, у 1808 р., його спадкоємцем стає прийомний або позашлюбний син покійного, який з поваги до законного чоловіка своєї матері секунд-майора Тимофія Овсянікова став користуватися подвійним прізвищем – Микола Дмитрович Овсяніко-Куликовський (1787-1846 рр.).

Новий власник села Красне надвірний радник та кавалер ордену Святої Анни II ступення М.Д. Овсяніко-Куликовський поріднився з позашлюбними дітьми Катерини ІІ та князя Г.О. Потьомкіна. В 1775 р. Катерина ІІ народила від князя Г.О. Потьомкіна позашлюбну доньку Єлизавету Тьомкіну, котра вийшла заміж за Херсонського віце-губернатора Івана Калагеоргі. В 1795 р. у Єлизавети Григорівни народилася перша донька Варвара, котра по повноліттю вийшла заміж за М.Д. Овсяніко-Куликовського.

Управління нових земель власники здійснювали з Каховської економії, котрих у самому Красному представляв колезький реєстратор Є.О. Жигалов. У 1809 р., у Красному, було побудовано два вітряних млини, в селі нараховувалося 50 дворів i 90 кріпосних сімей. У 1811 р. у імперії відбувся 9 перепис кріпосних селян, за яким в красному значилося 60 дворів, та 227 селян чоловічої статі. В наступному році при селі було 17722 десятин землі, під самим селом 9 десятин, під дорогами 34 десятини, ріллі було 728 десятин. Працювало 3 вітряки, по степу почали будуватися хутори та вівчарні, де вирощують отари овець та коней.

По смерті М.Д. Овсяніко-Куликовського, в 1846 р., його вдова Варвара Іванівна володіла селом Красне та іншими маєтками котрі пізніше перейшли у власність синів Льва та Миколи. Микола Миколайович Овсяніко-Куликовський володів у Дніпровському повіті 117164 десятинами землі. Син останнього – Дмитро Миколайович Овсяніко-Куликовський (1853-1920 рр.) – відомий історик культури, критик, лінгвіст, фахівець індоєвропейських мов та санскриту, професор Казанського та Харківського університетів.

В 1885 р. у селі Красному нараховувалося 247 дворів, жінок в селі було 796, чоловіків – 868, з них 381 робітник. Із 868 чоловіків 444 було у віці до 17 років, 171 у віці від 17 до 30 років, 210 у віці від 30 до 60 років, 43 у віці старше 61 року. З 796 жінок 570 у віці до 30 років, 185 від 30 до 60 років, 41 жінка старше 61. У 1885 р. із 247 господарств села Красне 29 не засівали землю, 14 з них взагалі не мали робочої худоби, 48 господарств засівали від 3 до 10 десятин, у них було 64 коня, 11 волів та 44 корови. 132 господарства того року засівали від 10 до 25 десятин маючи 108 плугів, 325 коней, 84 вола та 173 корови. В той же час 38 господарств обробляли більше ніж 25 десятин, причому кожне мало плуга, 3-4 коня, іншу худобу та використовували найману працю.

Власником села Красне став корнет Лев Миколайович Овсяніко-Куликовський. Лише в 1852 р. за збут продукції тваринництва поміщик отримав 10000 рублів сріблом, а загалом він володів тоді 20000 голів овець. Після реформи 1861 р. відбувся Мировий з’їзд по виходу на волю селян Дніпровського повіту, котрий очолив повітовий предводитель дворянства Л.М. Овсяніко-Куликовський. Саме Лев Миколайович був першим головою повітових зборів Дніпровського повіту. Пізніше аналогічну посаду обіймав і його син Григорій Львович Овсяніко-Куликовський.

У «Статистичних таблицях про господарське становище сіл Дніпровського повіту з 1886 р.» говориться, що в селі Красне 15 сімей займаються рибальством. Працювали партіями по 4 на одному човні під назвою дубок. Рибаки промишляли як в затоці так і виходили у відкрите море через Софіївське гирло, або перетягували дубки через Джарилгацьку косу в тому місці, де вона не перевищувала 5 метрів. Для вилову червоної риби використовували «Сандоль», для кефалі – сітку з рогози. Найбільший улов червоної риби вони мали в липні, кефаль ловили переважно весною і восени. В селі Красне рибу продавали оптовикам з Херсону або місцевим скупникам євреям за наступними цінами: пуд (16 кг) осетра коштував 3-4 рублі, білуги – 3 рублі, пестрюги – 4 рублі, кефаль оцінювали по 5-6 рублів за пуд. Краснянські рибалки за літо заробляли по 200-300 рублів. Проте в тому ж 1886 р.  рибалки скаржилися, що за останні роки улови зменшилися.

Олега Миколайовича не даремно називають «літописцем Скадовського району», його знання з історії нашого краю просто вражають. Усім, хто вирішить повторити нашу подорож ми радимо запросити в якості гіда саме цю людину.

Та нам все ж цікаво, що з сучасних цікавинок має туристичну вагу.

Розміщення села поряд з Джарилгацькою затокою спонукало розвиток дитячих оздоровчих закладів та  таборів автомобільного кемпінгу.

В Красному є лікувальні грязі. Окрім того, практично все морське дно в селищі вкрите блакитною глиною, яка широко застосовується в косметології.

Відпочинок у Красному сподобається сім'ям з дітьми, а також усім, хто хоче зміцнити здоров'я. Це тихе, спокійне місце з піщаним пляжем та теплим неглибоким морем, безпечним для купання малюків.

Поєднання м'якого морського й сухого степового клімату, наявність цілющих грязей та косметичної блакитної глини роблять село Красне біля Скадовська унікальним природно-оздоровчим комплексом.