Там на горі, на Маківці, Там ся били січовії стрільці.

ПРОФІГІД  висловлює почуття вдячності    колективу

ДП «Славський лісгосп»

 за комфортно  побудований   маршрут « На Маківку» та за надзвичайно позитивні емоції у будь-яку пору року від сходжень на гору!!!

Там на горі, на Маківці,

Там ся били січовії стрільці.

Цим маршрутом повинен пройти кожен свідомий українець, патріот своєї держави через значимість цього місця в історії нашої держави. Саме тут, на вершині гори навесні 1915 року відбувалися важкі бої між Українськими січовими стрільцями та царськими військами. Українців було лише сімсот, а ворогів — незліченне число. Важко було, та перемога все-таки дісталася українським синам-героям. Ті, хто загинув під час цих бойових дій, з почестями поховані на цвинтарі, що розташувався на при вершинній частині південного схилу Маківки. Не зважаючи, на досить важкий період в історії України, з 1939 року в першу неділю серпня тут відбувалися поминальні богослужіння.

Легендарне( про це згодом) село  Тухля. Досить цікаве походження назви села. І зовсім не пов'язане із тим, що можна подумати, почувши її. Легенда розповідає про чоловіка, що довго подорожував горами. Вирішив спочити на місці, де тепер знаходиться село. Йому так сподобалася ця місцевість, що він тут вирішив залишитися. З часом поприходили нові люди та створили поселення. Одного разу прийшли до чоловіка чиновники, що переписували володіння господаря, тай запитали, як називається село. Чоловік відповів, що ніяк. Що йшов він повз, дуже «охляв та лишився жити» («охляв» — втомився). Мабуть, не дочули чи переплутали щось гості, бо дали селу назву Тухля.

Саме тут можна розпочинати маршрут. Центральною дорогою ( на Славськ) доходимо до роздоріжжя, там повертаємо праворуч до Головецька. Пройшовши приблизно 2 кілометра  після "Вілли Медової"   повертаємо  за вказівником і перед нами відкривається  чудовий маршрут , яким може скористатись піший мандрівник, велосипедист,  група туристів з  транспортом, переходимо через місток в напрямок села Грабовець (приблизно 800м). Виходимо  ліворуч на лісову дорогу (5 км)  і красивими серпантинами, з гарно 

облаштованими відпочинковими зонами  та інформаційними стендами  йдемо  чи їдемо   до вершини  гори Маківка.

В підніжжі, на краю засипаної камінням дороги стоїть пам'ятний знак. Це дві великі, грубо обтесані плити, яскраво пофарбовані в кольори прапора, тому добре помітні. Згідно з написом на прикріпленій таблиці, тут у 1989р. проголошено Спілку Незалежної української молоді (СНУМ). Сам знак встановлено в 2015р. під час масштабного облаштування території, приуроченого до століття славетної битви.

Якщо колись на Маківку міг зійти не кожен, то тепер можна спокійно під'їхати автомобілем до самого меморіалу. Ґрунтівка прокладена траверсом і в'ється довгим серпантином навколо гори  з гарно об лаштованими відпочинковими зонами  та інформаційними стендами  йдемо  чи їдемо   до самої вершини  гори Маківка.

Що є цікавим в маршруті  "На Маківку"? 

Вершина Маківка — місце з неповторною енергетикою. Близько 80 років тут промовляли молитви, спілкувалися з Богом . Кожного, хто зійде на вершину, охоплюють неповторні почуття любові, ніжності, смутку. Тут переповнюють емоції не тільки від побаченої краси, а й невідомої сили, що наповнює тіло. Біля меморіалу починаєш розуміти ціну життя, що його віддали вірні українські сини за майбутнє держави. Вершина Маківка — одне із найдивовижніших місць, що робить із звичайних туристів справжніх патріотів.

Можна виокремити  п’ять  факторів  корисності  маршруту  « На Маківку».

                                         По-перше - це миловидність від якої  паморочиться в голові;

Друге - те, що  повітря  надзвичайно  чисте, духм’яне,п'янке;

Третє  - лісові ягоди по сезону вздовж усієї дороги протяжністю 5 км: чорні ягоди,малина,ожина;

Четверте -   подорожуючи ти піднімаєшся вгору  і тебе супроводжують три джерела з прохолодною освіжаючою водою;

П’яте -  Меморіальний комплекс на вершині гори, відпочинкові  зони,альтанки.