Михайло Жук (1883 — 1964) - український художник, живописець, графік,
кераміст, прозаїк, поет, драматург, казкар, критик, перекладач, педагог – наш
уславлений земляк. Він народився у Каховці в сім’ї робітника-маляра. З восьми
років працював на сезонних роботах на Дніпрі: здирав кору з колод на плотах. У
пам’яті хлопчика закарбувалися спогади 115-річного прадіда, який носив
оселедець, знав багато цікавих історій з минувшини і дотепно їх переповідав.
Від нього, мабуть, і передалася ця здібність майбутньому поетові та художнику,
котрий ще в дитинстві почав складати вірші, частівки та бувальщини. У 9-річному
віці Михайла віддали «у науку» до місцевого майстра Меліхова, де він фарбував
паркани, підмальовував вивіски та образи, викреслював паркети на підлогах. У
хлопця рано прокинувся потяг до малювання і музики, яким його навчали батькові
друзі: художник-іконописець Мелєхов і музикант Кузьменко.
Досьогодні зберігся рідний будинок Михайла Жука, і «ГУК» не міг обминути
його увагою!
Сучасні мистецтвознавці відзначають, що Михайло Жук був одним із
найяскравіших виразників тенденцій модерну в українському малярстві. Живопис у
стилі модерну краківської школи був близький і зрозумілий Івану Трушеві, але
виявився чужим старій київський інтелігенції. Михайло Іванович був й
різнобічним графіком. Захопившись силуетом, не проминув екслібриса, зробивши
добрий внесок у становлення цього жанру в сучасному українському мистецтві.
Слід сказати про знахідки художника у створенні сучасної української абетки та
шрифту
Понад два десятиліття існував також і Жук-письменник. У 1912 році у
Чернігові надрукована збірка віршів "Співи землі". З прозових жанрів
він писав психологічні етюди, стислі оповідання, новели. Письменник створив
цілу низку п'єс, серед них "Легенда", "Плебейка". М.І. Жук
– автор першого українського вінка сонетів (1918). На особливу увагу
заслуговують казки М.І.Жука! За мотивами «Сплячої красуні» гімназисти створили
анімацію.
У 1917 році М.І. Жуку присвоєно звання професора живопису. З 1925 по 1964
рік митець проживав в Одесі, був проректором Художнього інституту. В останні
роки життя художник віддавав перевагу літературній діяльності: писав спогади,
вірші, в яких почесне місце було відведено Одесі.
Ми пишаємося нашим талановитим земляком і мріємо, щоб на його рідному
будинку з'явилася нарешті хоча б меморіальна дошка.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.