ХТО ТАКІ «ЛІСОВІ ЧОРТИ» І ЧОГО ВОНИ ХОЧУТЬ?

Працюючи над профорієнтаційним проектом «ПрофіКемп», учасники команди «РАЦІО» нещодавно дізнавалися, хто ж такі «Лісові чорти» та чого вони хочуть.
За легендою, гурт українських студентів-пластунів, які добре зналися між собою, мандрував Карпатами. Втомлені та замурзані, вони вирішили зупинитися біля скель-печер Розгірчого, там, де був давній монастир. Так судилося, що на той час їх зібралося 13 хлопців. Кожен з них був непересічним та з веселою вдачею. Володимир Мурський грав на мандоліні біля палаючої ватри, Богдан Кравців, вилізши на скелі, голосно декламував вірші. Інші учасники мандрівки підспівували пісні, гучно жартували чи просто бралися за облаштування табору. Раптом з лісу виходить стара, згорблена бабуся, несучи у руках хмиз до своєї хати. Вона, побачивши хлопців у брудному, потертому одязі із замащеними обличчями, скликнула «Ади (чисто), як Лісові Чорти». Кинула дрова і побігла до свого дому. Пластуни це почули і вирішили взяти цю назву як назву для свого гуртка, а пізніше куреня. У той час орли, які билися над скелями, скинули їм свої пера. Хлопці взяли ці пера і вчепили собі на капелюхи. Відтоді це стало їхньою відзнакою.

Сьогодні «Лісові Чорти» — це гурти українських пластунів, що хоч розкинені по цілому світі, однак об’єднані у «Велике Плем’я Лісових Чортів».
22 липня 1922 року, коли біля скель Розгірча стара бабуся дала їм ім’я «Лісові Чорти», вважається офіційним днем народження «Великого Плем’я Лісових Чортів».
«А постало це «Велике Плем’я» із малого гуртка львівських пластунів». 

«І росло воно числом, силою і славою. І дало Українському Народові та Пластові робітників і провідників».
«І дало героїв, що на жертівнику Батьківщини поклали свої молодечі голови».
«У сумні часи ширило «Велике Плем’я Лісових Чортів» спів, радість і веселість. Серед праці, забави й мандрівки – творило свої звичаї, що на них сперлася його сила й слава».
«А об’єднується «Велике Плем’я Лісових Чортів» спільним розумінням пластової ідеї, власним стилем пластування і своєрідними особистими прикметами своїх членів».
«Усі «Лісові Чорти» мусять бути добрими пластунами. Вірять вони непохитно у пластову ідею, що є по дорозі до Великої Української Ідеї і кращого завтра людства».
«А спирає Велике Плем’я Лісових Чортів свою єдність і силу на вузлах особистого добору і дружби, а не тільки на формальній приналежності».
«І хочуть вони теж і поза Пластом жити згідно з пластовим законом і лісовочортівським стилем, а зокрема хочуть завжди собі взаємно допомагати, де й коли цього було б треба».
«І хочуть вони, хоч розкинені по цілому світі, становити спільноту, об’єднану загальноукраїнськими, пластовими й фамілійними ідеями, та працювати на користь української справи на теренах їх нового поселення».