ПрофіКемп

Команда «ПрофіТур» у світі диво-казки

Працюючи над профорієнтаційним проектом, учасники команди «ПрофіТур» Млинівського центру туризму здійснили похід за маршрутом: смт. Млинів – с.Бокійма – с.Козирщина з метою дослідження  історії виникнення народних ремесел та промислів рідного краю, пов’язаних з обробкою дерева та будівництвом дерев’яних споруд з подальшим оформленням туристсько-краєзнавчого маршруту та популяризації  даного осередку народного промислу на території краю. 

Попри те, що ми двічі справді потрапляли на хибну дорогу, врешті-решт під обід добралися до обійстя Гоменюків, де нас приязно зустрів господар. Обійстя майстра - це справжній етнографічний музей під відкритим небом, який майже щодня поповнюється новими чудовими матеріалами. А як же манить різноманітний та загадковий світ різьбярства з його напрямками, стилями, технікою виконання. Крім всього цього, це -  повернення до природи.        Повернення в тому сенсі, що майстер має справу з деревом, багатогранним матеріалом, створеним природою, та творить в спостереженнях за природою, фантазії якої невичерпні.

 Правда, коли господар показував нам свій музей, а найперше - дивовижну пасі­ку, спокою не давали бджоли. Василь Анатолійович лише посміхався: «То не страшно. То все на здоров'я. Переживете. Перетерпите. Але тоді вже точно не забу­дете, де побували». Він навіть мед без за­хисної маски збирає. І нічого - жала з-під ока не виймає.

   

Тутешня місцина, - розповідає Василь Гоменюк, - мені не тільки знайома, але й рідна. Бо тут жили мій дід Петро і баба Ан­тошка, а я в них виховувався.

Як і до бджільництва, до різьбярства Василя Гоменюка привчив дід Петро зв'язуючи деревину до де­ревини старовинним методом «замка».  У нього був лише один інструмент - сокира. Він нею і рубав, і тесав, і шліфував. А заодно навчив внука витворяти сокирою справжні дива.

За кілька років будинок Гоменюків змінився докорінно. Усіх гостей зустрічає давня брама, на подвір’ї змійкою в’ється дерев’яна бруківка. У задньому дворику милують зір акуратні вулики та маленький хвойний лісок, якого посадили Гоменюки.

Але справжньою гордістю хазяїна є його баня. ЇЇ збудовано суто з місцевого каміння й деревини, що не виділяє смоли. Запорукою здоров’я вважає свої віники, якими виганяє з організму весь непотріб. Чого в тих оберемках тільки нема: дуб, береза, сосна, м’ята, чебрець, полин, звіробій тощо. Поряд Василь викопав яму, де от-от буде басейн. Сам же щоранку обливається крижаною водою, настояною на кремені. 

        А коли потрапляєш усередину помешкання родини Гоменюків, то просто перехоплює дух. Відра з березової кори сприйняли за належне, але… дерев’яні та кам’яні (!) шпалери... Вражає й камін дивакуватого дизайну. Та ґазда переконує, що задумав проект саме так, щоб віяло духом давнини.  І справді, будинок Гоменюків – то це справжня лісова хатинка, яку можна побачити в екранізованих  казках. Витесані ліжка нагадують фільм про Машу та Ведмедя, опудала птахів, камін – про Попелюшку, а дерев’яним ліхтарем могла б скористатися й казкова Баба Яга. Скриня, стіл, стільці, підставки для квітів, вішаки – всього й не перелічити, створене руками пана Василя й чим користується його родина.

Та особливо багато розповів господар про свій рюкзак із бересту, який є його постійним супутником у походах до лісу за грибами та ягодами. А все тому,  що кора берези має здатність зберігати прохолоду впродовж цілого дня. Отож такий рюкзак – найкращий похідний холодильник у найбільшу спеку. До речі, у Гоменюків і сільнички зроблені з бересту: сіль у них не мокріє. Надійні вони й у погребі, де сирість. 

Ми полишали диво-казку з надією повернутися сюди через якийсь час,  щоб ще раз мати змогу помилуватися витворами рук людських та поринути у світ фантазії та уяви.

Всіх учасників проекту  дуже здивувало те, що в обійсті Василя Гоменюка час ніби зупинився, ми декілька годин провели у казковому минулому.  А раніше в Україні таких майстрів було не перелічити. Тому ми перейнялися глибокою повагою до народного майстра, який у вирі сучасного непростого життя зумів зберегти, розвинути старовинне ремесло і передати його своїм дітям.

Отож, ми сьогодні дослідили і розкрили професію різьбяра та одночасно пройшли новий маршрут, який є неодмінною родзинкою для млинівських мандрівників.