Пам'ять на крові

Історію пишуть не лише в книгах. Найбільш значущі події знаходять своє відображення у пам’ятниках, пам’ятних знаках, обелісках, меморіальних дошках. Звичай встановлювати пам’ятники на честь героїв або громадських діячів існував у країнах стародавнього Сходу, Греції та Римі.  Пам’ятники увічнюють події, подвиги, але водночас закликають не забувати уроків історії.

Не дивно, що більшість пам’ятників Каховки присвячені кривавим подіям – революції й війнам. Хтось ними пишається, хтось – соромиться, а ще в когось при їх спогляданні серце стискається від пекучого болю… Чи всі ці пам’ятники мають право на існування? Вважати їх частиною історії чи пережитком ідеології? – питання досить суперечливі. Але процес декомунізації вже зніс з вулиць Каховки Леніна й Блюхера, на черзі – Фрунзе. Під питанням Дівчина в шинелі, а може, й Легендарна Тачанка…

А поки – маємо, що маємо…

Частина І. Пам'ять про Громадянську війну 1917 – 1921 рр.

     Каховка та її околиці - місця  жорстоких  боїв врангелевської, радянської й  партизанських  армій, що билися тут, захищаючи свої ідеали. Тисячі «червоних», «золотопогонних», «зелених» воїнів полягли  в степах під Каховкою у незабутньому 1920 році. Це – одна з кульмінаційних сторінок громадянської війни на теренах колишньої  Російської імперії. Бої, що розгорнулися  тут з 7 серпня по 28 жовтня 1920 р., стали найдовшою військовою операцією у Північній Таврії й увійшли в історію під назвою  «Каховський  плацдарм». Це – складна система військово-інженерних укріплень. Це – досвід  активної  оборони, котрий збагатив військове мистецтво. Це – наймасовіша танкова атака за всі роки громадянської війни, в якій брали участь 12 танків з боку Руської армії. Це – система протитанкової оборони, що була розроблена і здійснена під командуванням начальника артдивізіону 51-ої стрілецької  дивізії  Л.О.Говорова. Це – унікальна нічна кавалерійська атака, яка не мала аналогів в історії  тієї війни.    Досвід Каховського плацдарму вивчався в багатьох європейських академіях між двома війнами. Але це - і непоправні людські втрати. За 82 дня боїв за плацдарм загинуло більше ніж 5 тисяч червоноармійців. Російська армія Врангеля теж була знекровлена. Тільки одна Корнілівська дивізія втратила в Каховській операції 3200 осіб. От що писав у своїй книзі «Дроздовцы  в огне»  Антон Туркул, який почав свою участь у громадянській  війні з чина капітана  й став одним із  генералів офіцерської дивізії Дроздова: «Грудь всей Белой армии была на Днепре  разбита.  Отход на юг... уже не маневр, а отступление».  Перемога над Врангелем почалася в Каховці, тут же закінчилася історія колишньої Росії,  відбувся  поворот до нової країни, що стала комусь не  матір’ю, а мачухою. Але все-таки  - країною наших батьків і дідів, що дала життя нам, теперішнім... У Піонерському парку Каховки (який нині зветься Парком Слави) з 1929р. стоїть  скромний обеліск, під яким почивають бійці Каховського плацдарму. Сьогодні це – найстаріший пам’ятник Каховки, цього року відремонтований за власні кошти небайдужими жителями міста.

 

Народжена у вихорі битв громадянської війни тачанка (колись мирний ресорний віз Півдня Російської імперії, вперше застосована як потужна зброя загонами «зелених» - селянськими партизанськими загонами під орудою Нестора Махна) поєднувала міць кулеметного вогню зі швидкістю і маневреністю, тому дуже скоро стала грізним озброєнням усіх трьох воюючих сторін. Ось чому, коли в 1965р. зайшла мова про створення пам'ятника героям громадянської війни біля Каховки, в уяві багатьох постала саме тачанка, що стрімко летить на ворога. Динамічний, високохудожній пам’ятник, створений на Ленінградському заводі «Монументскульптура»  й по сьогодні захоплює всіх, хто з ним знайомиться. Виготовлений у 1967 році в Ленінграді на заводі «Монумент-скульптура», пам’ятник був доставлений до Каховки і змонтований на кургані поряд з пам'ятним знаком на місці командного пункту маршала СРСР Василя Блюхера. Автори монументу — скульптори Ю. Лоховінін, Л. Міхайльонок, Л. Радіонов, архітектор Є. Полторацький. Скульптура виконана із бронзи і має висоту 8 метрів. У «Тачанці» все підпорядковано руху - летять над степом коні, забираючи у вічність, у  безсмертя молодих людей з відкритими, мужньо-красивими обличчями.  

 

Каховчани не поспішають позбавлятися візитівки міста, обираючи його нове трактування. Чому б не вважати тачанку першим байком? 

Не менш унікальну «Дівчину в шинелі» теж можна вважати даниною пам’яті всім жінкам, що поклали на вівтар війни свою молодість і красу. А народився цей образ завдяки таланту Михайла Свєтлова, котрий написав «Пісню про Каховку» для фільму «Три товариша», що вийшов на екрани в 1935 році, уславивши наше місто на всю країну.  У свою чергу, каховчани увічнили ім’я поета, назвавши його іменем  мікрорайон. Пам'ятник відкритий 4 листопада 1983. Автори пам'ятника Фрідріх Мкртичевич Согоян, А. Г. Аветисян — заслужений художник Вірменської РСР; архітектори: Миргродський С. Н., Горбунко В. Г. Висота скульптури — 7 метрів. З назви можна зрозуміти, що присвячений він жінкам — учасницям радянсько-української війни. Місце, на якому встановлено пам’ятник, має назву Площа Героїв громадянської війни.

 

З боку Дніпра, на площі Свободи,  відкривається вид на пам'ятник Михайлу Васильовичу Фрунзе - радянському державному й військовому діячу, військовому теоретику, одному з основних воєначальників у Червоній армії під час Громадянської війни Бронзовий Фрунзе  дивиться на хвилі могутнього Дніпра, але чи це надовго?...

 За матеріалами І.Сошнікової