Там, де народжується гуцульський сир - біле золото Карпат

Команда учасників "FunRoute" у складі Каті, Артема, Віктора та   Ростика заручилилися підтримкою з боку учасників клубу "Інтеракт" та "Блогерів", а також кураторів Оксани, Наталії та Антона і всією чесною компанією прийнялися досліджували виготовлення автентичного сиру. 

Для карпатських вівчарів – літо – це період важкої та відповідальної праці. Вівчарство завжди було провідною галуззю на Гуцульщині. Полонинське господарство в Карпатах набуло значення етнокультурного явища зі своїми ритуальними особливостями, ієрархією серед пастухів, традиційністю літування овець та іншої худоби. З появою весняної трави на гірських пасовищах, відбуваються урочисті проводи чабанів на полонини. Секрети стародавньої професії вівчаря передаються з покоління в покоління, а сам процес випасання худоби має свої специфічні закони, які межують з магічними забобонами.  Бриндзю споконвіку готують виключно чоловіки, бо вівчарство — справа чоловіча. Так кажуть самі вівчарі. Колиби, де живуть вівчарі, знаходяться високо в горах, на полонинах та плаях.

Вийшли ми доволі зранку і вже на обід чекали отару з пасовища.

Зустрічав вівчар своїх підопічних під звук трембіти. Коли вся отара зібралася в стойло, їх по черзі почали  доїти. 

Приблизно, одна вівця дає молока від 100 до 200 грамів. Молоко проціджують через марлю, раніше це робили через марлю і читину (смерекове гілля) у великі дерев’яні чани-путери. Заквашують клягом — спеціальною сироваткою з молока, що вурдиться в шлунку молодого ягняти . Путери ставлять біля вогню і помішують рідину колотівкою – саморобною дерев’яною палицею із закрутками на кінці. 

У чанах з’являються згустки сиру, там їх і зліплюють докупи руками. Зібраний сир підвішують чи викладають на сонці. Це — будз. Його зберігають в колибах на полицях прикривши мішковиною, а шкоринка у нього як у хліба – товста і коричнева. Через тиждень вигрітий і вистояний будз перетирають із  сіллю. Оце якраз і є справжня бриндзя. 

Сироватку, яка лишилася у путері, вівчарі виливають у  казан і варять її півтори або й дві години. З сироватки утворюється ще один вид сиру — вурда. На смак вурда ніжна і просто розчиняється, якщо притиснути язиком до піднебіння.

Сам процес приготування бриндзі є надзвичайно цікавим та навіть чимось чаруючим.