Досліджуємо архітектурно-церковні пам’ятки Перечина

         Команда «Feketa’s children» з  радістю відвідала  містечко Перечин. Тому трішки з історії.

         Перші писемні згадки про Перечин зустрічаються в грамотах, описах володінь, податкових даних у 1399 році. Назву міста пов’язують з прізвищем землевласника Переча, про якого згадується в документах у 1266 р., як похідне від слів “перечити” або “перечиняти” (заново перебудовувати). З кінця 16 ст. в писемних джерелах латинської транскрипції село відоме під назвами “Perech”, “Perechnje”, “Pereche”.

            Перечин – це невелике містечко, яке розташоване серед мальовничих гір у долині перетину річок Уж та Тур’я. Одночасно є адміністративним центром Перечинського району, знаходиться за 20 км на північ від Ужгорода.

         Основне багатство краю - це його щирі , добрі і віруючі люди, які мирно співіснують, не зважаючи на широку палітру релігійних поглядів.

         Розпочнемо нашу екскурсію з римо-католицького костелу. Спочатку громада не мала свого храму, бо згуртувалася на початку 20 століття,  коли на роботу до Лісохімкомбінату (заснований  у 1893 році айстро-угорським акціонерним товариством «Бантлін» ) приїхало багато іноземців, які були римо-католиками за віросповіданням.

          Наше історичне дослідження: у 1905 р. італієць Франческо Гайотто придбав земельну ділянку біля підніжжя г. Гурка під будівництво костелу. Основним спонсором будівництва став Лісохімкомбінат, який виділив  10 тис. крон, а решту грошей склали віряни. Костел було освячено в день св. Августина в 1906 р. У храмі є справжній орган,  внутрішні частини якого виготовлені у 1920 – 1939 роках. Костел мав тридільний вівтар – центральний присвячено св. Августину, правий – Ісусу, лівий – Пречистій Діві Лурдській. В архітектурному плані будівля костелу належить до еклектики, яка виникла у буржуазній Франції, а згодом поширилась в Росії на початку 19 століття.

       Ми дослідили, що  еклектика – це напрям в архітектурі, який характеризується змішання стилів, різнорідних композиційних прийомів і елементів. Еклектика проявляється у невідповідності матеріально-технічної основи архітектурної споруди (функціонального призначення, конструкцій, будівельних матеріалів) її об'ємно-просторовій композиції.

        

        Довжина храму 24 м., ширина – 9 м, висота – 34 м. Костел має дзвіницю з двома великими дзвонами та одним малим.

        На  жаль, побувати в середині храму ми не мали змоги, бо наразі тривають реставраційні  ремонтні роботи.

        Команда «Feketa’s children»  дослідила   історію хреста, який знаходиться на території храму. Спочатку він, як і годиться, стояв біля дороги, аби вірники могли помолитися і вклонитися Хресту. Але коли у місто прийшла нова радянська влада і проголосила про боротьбу з релігією, хрест наказали прибрати. Громада не погодилися на такий акт вандалізму, і хрест перенесли ближче до костелу та поставили його з лівої сторони храму. На ньому – бронзове розп’яття Ісуса Христа, чаша як символ тіла і крові Христа. Викарбувані слова угорською  перекладаємо як : «Звеличуємо Тебе, Христе, і благословляємо, бо через свій хрест Ти відкупив цілий світ».

      Інша давня споруда – Свято-Миколаївський храм, який височіє на горі Гурка. За переказами старожилів храм спочатку був дерев’яним і розміщений був лівіше, там де зараз кладовище. У 1751 році згадують про дерев’яну греко-католицьку церкву Святого Миколая в Перечині.

       У 1763 році споруджено муровану базилічну церкву. Поруч – одноярусна дзвіниця зі старовинними дзвонами. Нам вдалося дослідити, що з 1867 року по 1902 рік у греко-католицькій парафії Святого Миколая служив священик Гавриїл Чопей. За його служіння зроблено внутрішнє оздоблення  церкви, придбано для церкви маєток і три дзвони.  1949 року церкву було передано Московському патріархату. Храм діючий, у ньому щонеділі та у релігійні свята здійснюються літургії.

          Наша розповідь про храмові споруди була б неповною, якби ми не згадали  про  ще нові, побудовані відносно недавно,  храми.

         31 липня 1991 року офіційно було зареєстровано оновлену греко-католицьку громаду у Перечині, яка  шукала споруду, де можна молитися.

     28 серпня 1997 року рішенням Перечинської селищної ради виділено ділянку під будівництво храму. 17 травня 1998 року владика Йоан Семедій освятив наріжний камінь під будівництво нового храму площею 550 квадратних метрів за проектом архітектора Степана Фекете, а також хрест біля майбутнього храму. З щирим бажанням прискорити хід будівництва вірники громади здебільшого самі трудилися на споруджені храму та вносили посильні пожертви. Упродовж п’яти років отець Юрій Лущак опікується будівництвом храму, він не тільки організовує роботу, а й бере активну участь у будівельних роботах. Вів будівництво Михайло Молнар. Малювання у вівтарній частині виконав художник Тарас Данилич. Ікона «Миколай Чудотворець» виконана на склі – художник В.Щур. Престол і тетрапод виготовили Павло і Петро Ходаничі у 2003 році, жертовник – у 2004 році. Іконостас створений Й.Волосянським, а ікони намальовані його донькою Ганною Бойко.

     Освятив новозбудований храм Святого Миколая Чудотворця владика Мілан 25 травня 2003 року.

     У 2011 році храм оздоблено образами хресної дороги. На фасаді – мозаїка двох святих церкви: Святого Миколая Чудотворця та Блаженного Священномученика Теодора Ромжі виготовлена у 2014 році. Виготовив цю мозаїку Василь Ганич, художник з Ужгорода. Від ідеї до її втілення пройшов рік роботи майстра. Чому саме мозаїка? Тому що для фасаду це більш надійно, бо скло – майже вічний матеріал. 

      До речі, перечинці перші в Закарпатській області подумали над тим, щоб створити впізнаний силует  з архітектурними пам’ятками міста. І три церкви були включені до цього логотипу.

                      Одним із визначних місць в м.Перечин  є «Хресна дорога».

       Від Свято-Миколаївського храму  ми піднімаємось вгору. Це ще один важливий об’єкт у Перечині – Хресна дорога на горі Гурка, звідки видно все місто та далекі околиці. Саме чудовий краєвид у будь-яку пору року приваблює сюди багато туристів і гостей міста. Біля підніжжя пагорба – старий цвинтар, повз нього впорядковано дорогу, налагоджено освітлення, встановлено підпорні стінки. Виконав ці роботи за власний кошт словацький підприємець Штефан Вальо, який вже 19 років веде бізнес у Перечині і бере активну участь у розвитку міста. До речі, 2009 року пан Вальо став «Почесним громадянином міста Перечин».

     До  художнього оформлення  15 каплиць, які світяться вночі, доклалися свої зусилля ще й перечинські родини. Кожна каплиця містить усередині майстерно виконану фреску, ікону, яка відображає шлях Ісуса Христа на Голгофу, а також написані тут імена жертводавців.

     

     Хрест на горі (висота якого 10 метрів)  який став символом віри, примирення, взаєморозуміння, взаємоповаги, оберегом для міста було освячено 24 березня 2002 року в першу неділю Великого посту. До Хреста тоді прийшли вірники трьох найчисленніших конфесій Перечина – римо-католики, греко-католики, православні. У Великодню п’ятницю 2008 року було освячено Хресну дорогу (Калварія), яка символізує останній мученицький земний шлях Ісуса Христа.   

     Спільна молитва прихожан різних конфесій: православного і греко-католицького, а також римо-католицького віросповідання разом зі  своїми настоятелями , коли вони йдуть хресною дорогою, підноситься до самого неба  за мир, любов, Божу благодать та розквіт нашої маленької батьківщини - Перечинщини.