З Оксанчиної тайстрини

БУКВА Ь

Знак мньики́й жиє в Польи́ні
Тай аж два го має ньи́ньо.
І єму жиєси всьико,
Але з ним усюди мньи́ко.
У гуцулів він приживси,
Де у и́нчих ни приймивси.
З нами добре єму жити,
Нам го мусай сокотити.

Оксана Йонаш-Тодер

*Ньи́ньо - батько;
*И́нчі - інші.

Зустріч Fun-Route з поетесою Оксаною Йонаш-Тодер, та знайомство з професією «поет». В ході зустрічі обговорені питання щодо творчої діяльності поетів. Профікемпівці отримали відповіді на запитання стосовно "музи". Як часто і який час припадає на написання одного твору? 

Хто такий поет? Поет є автором поезії. Свої думки він викладає у поетичній формі, супроводжуючи рифмою, метафорами, парадоксами та іншими мовними осередками. Поета в його творчості супроводжують на основі грецької міфології три з муз.

В ширщому розумінні поет - це той, хто за допомогою своєї фантазії може звичайні речі перетворити у надзвичайні.

На згадку про гарну зустріч, поетеса подарувала власну книжку з віршами-гуморесками «З Оксанчиної тайстрини», за що їй велике спасибі.

Біографія поетеси

17 серпня 1980 року в мальовничому гуцульському селі Костилівка (присілку Вільховатий), що на Рахівщині, з’явилася на світ рудоволоса дівчинка Оксанка в сімʼї Дмитра та Ганни Тодер, які в той час працювали в Костилівському лісництві: батько –лісорубом, а мати – контролером по лісозаготівлі. 

Шкільне життя розпочала за партою Вільховатської початкової, а після закінчення 2 класу перейшла до Діловецької загальноосвітньої школи, щоб мати можливість навчатися грі на баяні. Вона освоїла музичний інструмент, але збагнула, що це захоплення їй не до душі. Натомість захопилася римуванням. Перший свій вірш про осінь Оксана написала влітку напередодні початку навчання в 9 класі, який закінчила з відзнакою 1995 року. А надихнуло її до поетичних спроб кохання до високого русявого юнака Михайла Йонаша з с. Ділове, який і став її майбутнім чоловіком. Через два роки у них народився хлопчик, якому дали ім’я Дмитро, а ще через три – другий, якого назвали на честь тата. 

Поетеса всю себе присвятила сім’ї, але весь час продовжувала писати. 

У ранній поетичній творчості переважала інтимна лірика, частіше російською мовою. Чоловік, який працює будівельником, завжди підтримував її поривання, був для неї музою. Але писала вона лише в блокнот, і коло читачів її віршів обмежувалося найближчими рідними. Найпершими критиками є, насамперед, сестра та брат, які пов’язали своє життя з педагогічною діяльністю: сестра Ганна працює вчителем початкових класів у Рахівській ЗОШ № 2, а брат Дмитро – учитель української мови і літератури в лінгвістичній гімназії ім. Т. Г. Шевченка м. Ужгорода. 

Останні роки свої переживання і страхи виливала у гумористичних формах. Кілька років тому почала ділитися своїми поезіями в соціальних мережах. На диво для неї, відгуки і від колег по перу, і від просто любителів поезії були схвальними. З кожним новим віршем вона долала невпевненість у собі і шукала нових форм. 

Якось вона натрапила на поетичні твори, написані діалектною мовою, і сама спробувала написати гуцульським діалектом. Оксані ця ідея сподобалася, і вона почала все частіше писати дідівською мовою. Вся сімʼя підтримує її й допомагає: хто у виборі тем, хто в доборі діалектного матеріалу. Вірші, пройняті сільською тематикою, близькі кожному. Останнім часом поетеса пробує себе у формі переспівів української та світової класики. 

У творчих батьків і творчі діти. Молодший син теж з самого дитинства пробував римувати. Захоплення реп-культурою переросло у щось більше, і зараз тексти Міші під творчим псевдонімом DОСКЕR знають і слухають не лише односельчани.