Музей народного Владики Івана Маргітича

Fun-Route побували у стінах, де жив народний Єпископ Іван Маргітич. 

У 2010 році у Рахові було відкрито меморіальну кімнату-музей відомого закарпатського громадського й релігійного діяча, єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії Івана Маргітича.

Музей відкрито у приміщенні фари, що розташована біля найстарішої кам’яної церкви Рахова – Успіння Богородиці 1792 року.

Будинок священика збудований у ХІХ столітті. Саме тут, тоді ще молодий священик, Іван Маргітич проживав до 1947 року, доки фару не відібрали у церкви і в підвалі влаштували катівню для в’язнів НКВС.

Ініціатором створення музею є рахівський парох, отець Василь Носа, який був учнем знаного владики ще в радянські часи. Шість років він навчався у підпільній семінарії, засновником якої був двічі репресований єпископ. Отець Василь останній із учнів, якого Іван Маргітич висвятив «у підпіллі».

У кімнаті-музеї, де власне і проживав Іван Маргітич, можна побачити унікальні експонати – автентичні парафіяльні меблі, друкарську машинку, на якій владика друкував  заборонені у радянські часи матеріали, фотодокументи про життя Івана Маргітича, церковну метрику Святоуспенської парафії, в якій останні записи робив Іван Маргітич, його ризи, картини ХІХ століття, що знаходилися на фарі. Музей створювався силами всіх небайдужих мешканців міста, які дуже добре пам’ятають владику Маргітича, адже він першим почав греко-католицькі богослужіння у Рахові у часи здобуття Україною незалежності. Він мав  надзвичайний вплив на прихожан - каже отець Василь.

Наприкінці екскурсії команда Fun-Route залишила свої враження та побажання у книзі відгуків відвідувачів музею. Ми щиро вдячні отцю Василю за теплу атмосферу та духовне збагачення.

Біографія Івана Маргітича

Єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Іван Маргітич - народився 4 лютого 1921 року у с. Боржавське Виноградівського району на Закарпатті в селянській родині. Був старшим з братів, хоч і народився третьою дитиною у сім’ї, але сташі брати померли, мав менших двох братів і чотирьох сестер.

Під час навчання в Хустській гімназії мріяв стати місіонером в Африці чи в Азії, однак, у зв’язку з початком Другої світової війни цей намір не здійснив.

Після закінчення Хустської гімназії в 1941 року вступив до Ужгородської богословської академії. Після першого року навчання засуджений угорським окупаційним воєнним трибуналом на два роки тюрми суворого режиму за приналежність до українського підпілля.

У 1946 році в Ужгороді закінчив богословські студії. Ієрейські свячення отримав 18 серпня 1946 року (святитель єпископ Теодор Ромжа). Був помічником пароха в м. Виноградові. Відтак призначений адміністратором в м. Рахові, де прослужив до 10 лютого 1949 року.

За відданість греко-католицькій церкві Івана Маргітича переслідувала радянська влада: за релігійні переконання його саджали в тюрми, гнали в табори. Однак Іван Маргітич не полишав своєї справи. Понад 30-ть років служив «у підпіллі». Правив греко-католицькі богослужіння по всьому Закарпаттю.

10 вересня 1987 року у Львові прийняв єпископські свяченя (святитель – Єпископ Софрон Дмитерко). 25 січня 1991 року призначений єпископом-помічником Мукачівської єпархії і синкелом для українців Закарпаття. У зв’язку з досягненням 75-річного віку, Владика пішов на емиратуру.

Владика Іван помер під час Архієрейської Божественної Літургії, яку він служив в селі Пилипець Міжгірського району Закарпатської області 7 вересня 2003 року, на вісімдесят третьому році життя. Покійний прибув до цього села для того, щоб освятити новий престол. 

Похорон Владики Івана Маргітича відбувся, 10 вересня 2003 року в селі Боржавське Виноградівського району Закарпатської області. У крипті цього, збудованого Владикою Іваном храму, були захоронені його тлінні останки.