Відновлюємо традиції та звичаї - вечорниці напередодні свята Великомучениці Катерини

З досліджень команди Fun-Route - молодіжні складки, вечорниці досвітки в Україні були традиційно характерні для пізньої осені та зими. Особливо видатним вважалося свято святої Катерини — 7 грудня.

Fun-Route відновлює традиції та звичаї беручи участь у вечорницях. Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом століть і освячені віками. Звичаї народу – це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.

Фанроутівці дослідили, що Святу великомученицю Катерину дівчата вшановували як свою патронесу і вірили в їі сприяння майбутній щасливій жіночій долі. Навіть хлопці, шо прагнули знайти собі добру й роботящу суджену, напередодні свята постували й молилися святій Катерині про допомогу в цій важливій життєвій справі. Дівчата ж, сподіваючись на щасливе заміжжя, ворожили на долю, Вдосвіта зрізали кілька вишневих галузок і ставили їх у воду в хаті на покуті (під образами). Якщо до Нового року (святої Маланки — 31 грудня за ст. ст.) вишні зацвітали, це означало, що дівчина незабаром вийде заміж. Хлопці теж ламали вишневі гілки і ставили їх у глечику на покуті до Різдва. Якшо гілка добре розвивалася й зацвітала, то парубок вірив, що судилася йому дівка працьовита, гарна й любляча. Якщо ж вишенька розвивалася, але не цвіла, хлопець мав узяти дівчину нічим не примітну. Чия ж гілка всихала, тому судилася погана дружина — ледача, сварлива й негарна.

Профікемпівці спільно зі своїми друзями грали в ігри, в які грали наші дідусі та бабусі, а також згадували минуле нашого народу, пов'язане з традиціями. Головним завданням вечорниць,  полягає в тому, аби ці традиції не забулися, а примножувалися та продовжувалися. Міцний наш рід, жива в ньому пам'ять про минуле.  Тож бережім цю прекрасну, багату скарбницю: в ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня.

Звучали гуцульські гуморески та анекдоти: 
Гуцули і американці

Американці з гуцулами посперечалися, в кого старики довше живуть. Приїхали гуцули в Америку і в старому районі, в лікарні під крапельницею в реанімації знайшли 103-річного дідуся…
Поїхали американці в Карпати. Бачать з гори на великій швидкості старий гуцул спускається. Його зупиняють, питають, скільки йому років. Він відповідає: “102″. Американці з полегшенням зітхають, думають, що все – виграли. І тут один з них цікавиться:
— А куди ви так поспішаєте?
Старий гуцул відповідає:
— Від батька втікаю.
Американці переглядаються.
— А чому?
— Я діду нахамив.

А що там мене чекає у майбутньому?? щастя, радість, багатство, слава, перемога у проекті "Профікемп"?))