Пам’ятний знак про швейцарські колонії

Мандруючи Малокаховським сосновим заказником ГУКівці несподівано натрапили на величезний камінь з двомовним написом:

«В пам’ять про трагічну долю Швейцарських колоністів, які принесли з собою на ці землі мистецтво виноробства та вирощування винограду, життя яких пройшло через експропріацію, катівні НКВД, розстріли. Поблизу цих берегів Дніпра в селищах Веселе і Нові Судаки, що були затоплені водами Каховського водосховища, жили і працювали сім’ї швейцарських колоністів. Цей пам’ятний знак встановлено навпроти затопленого мастку швейцарського виноградаря і винороба, вихідця з кантону Гларус, Юліуса Леонардовича Цвікі (Zwicky). Координати затоплених селищ: Веселе – п. широта  , с. довгота ; Нові Судаки – п. широта , с. довгота . від вдячних нащадків Цвікі (Zwicky) Юлій (старший) Цвікі (Zwicky) Володимир Цвікі (Zwicky) Юлій (молодший)

Zum Andenken an das tragische Schicksal der Schweizer Ansiedler Diese Dneprufer, die Siedlungen “Wesjoloje” und “Nowye Sudaki” bewohnten die Schweizer Kolonisten, die auf dieses Land die Weinbaukunst mitgebracht haben. Sie haben die Enteignung, die Folterkammer des Volkskommisarriats für innere Angelegenheiten, die Repressalien erlitten und ihre Häuser wurden durch das Hochwasser vom Kachowski-Stausee überschwemmt. Dieses Denkmal  ist neben dem ersoffenen Landgut des Schweizer, aus dem Kanton Glarus gebürtigen, Weinbauers-Julius Leonardowitsch Zwicky errichtet Die Koordinaten der ersoffenen Siedlungen, Wesjoloje – nördliche Breite 46°48´54´´ östliche Länge 33°26´38´´ Nowye Sudaki - nördliche Breite 46°47´29´´ östliche Länge 33°23´50´´ Von dankbaren Nachkommen Zwicky Julius (der Älteste) Zwicky Vladimir Zwicky Julius (der Jüngste)»

Знахідка підштовхнула до нових пошуків, цього разу – інформаційних. Ось що команда дізналася про знайдений камінь з брошури «Расцвет и закат швейцарських колоний Украины» (Запоріжжя, 2013):

      Для увічнення доброї пам'яті про швейцарські колонії Нові Судаки й Веселе на кошти родини Цвиків (Zwicky) встановлено Пам'ятний знак про трагічні долі швейцарців, які проживали на землях, затоплених водами Каховського водосховища. За системою географічних координат пошукової Інтернет Системи Google, пам'ятний знак розташований на 46,785854 градуси північної широти і 33,423446 градусів східної довготи, це приблизно на відстані 400 метрів від затопленої колонії Нові Судаки (північної широти; східної довготи) і 900 метрів до затопленого селища Веселе (північної широти; східної довготи). Географічне розташування Нових Судаків і Веселого відновлено та реконструйовано методом суміщення сучасної карти й карти Херсонської області 1924 року, картографічним агентством ГІС центру «Містобудівник» г. Запоріжжя. Пам'ятний знак про трагічні долі швейцарців встановлений в максимальній близькості до місць затоплення колоній Нові Судаки й Веселе, на перетині берегової лінії й "Жовтої дороги". "Жовта дорога" - це стара назва дороги, яка колись вела в Нові Судаки. На перетині цієї старої дороги з центральною вулицею Нових Судаків стояла школа. На сьогодні зберігся невеликий відрізок цієї дороги, починається він від селища Малокаховка й тягнеться майже до самої кромки води берегової лінії Дніпра. Інша частина «Жовтої дороги», на жаль, прихована тяжкими водами Каховського водосховища. У безпосередній близькості, з правого боку від місця встановлення пам’ятного знака, знаходяться залишки старого вербової гаю, а з лівого боку збереглися старі сосни, посаджені руками колоністів. Для нащадків колоністів із Нових Судаків і Веселого, напевно, це - найбільш пам'ятне місце, де можна душею відчути, як жили, раділи й сумували швейцарці України й царської Росії.

Пам’ятний знак про трагічні долі швейцарців. 

Каховський район. Варто приїхати! 

Малокаховський сосновий заказник

Сосновий бір, або просто «СОСНИ», – одне з улюблених місць відпочинку багатьох каховчан. Чи є в місті й прилеглих населених пунктах людина, яка б хоч раз тут не побувала? В будь – якому випадку, ми таких не знаємо…

То як же правильно називається це уславлене місце? Яка його історія й особливості?

Ось що ми знайшли у книзі відомого каховського краєзнавця Алли Миколаївни Яблонської «Каховщина - любов моя» з фонду гімназійної бібліотеки:

«Під час будівництва Каховської ГЕС, коли були знищені багатющі плавневі зарослі, природа навкруги Каховки страшно збідніла. Щоб не порушувати еко­логічну рівновагу, було прийнято рішення в 1953 р. створити Каховське лісове заготівельне господарство. У золоті руки вручили долю лісгоспзагу, який обій­мав площу 20566 га і складався з 7 лісництв на території чотирьох адміністратив­них районів Херсонської області. Його перші керівники - Яким Олексійович Крижевський та Сергій Філіпович Янковський….

Каховський лісгосп відіграв велику роль у створенні лісів у пониззі Дніпра, серед яких було посаджено чудовий Малокаховський сосновий бір, що став дер­жавним заказником. Нині Малокаховський сосновий заказник на 177 га охоро­няється державою. Він виріс і став окрасою нашого краю.»

З цієї ж книги ми дізналися, що в заказнику є сосна, якій має бути близько 150 років! Вона варта того, щоб на неї подивитися!

Попереджаємо, що на шляху ви можете зустріти корів, кіз, мурашок, велетенських жуків, сумнівно їстівні гриби.... Вони тут  - вдома, ми – лише гості.

  

 

 У Малокаховському заказнику можна купатися, загоряти, відпочивати, смакувати власноруч приготованим шашликом (не забуваючи про техніку безпеки!)

 

Особливо смакує тут завжди свіжа, ароматна  випічка від #french_bakery_kakhovka

Чи знайшли ми саме ту сосну? Хіба це так важливо?

 

Повернемося до першоджерел:

«Коли ми заходимо до лісу, зупиняє­мося серед моїх улюблених красунь, крим­ських сосен, простягаємо вперед руки долонями догори і хором голосно звертає­мося до лісу: «Здрастуй, Дух лісу! Прийми нас у свою обитель. І нехай наша життєва енергія зіллється з твоєю і ми станемо, як одне ціле!» Зачаровано Стоїмо ще декілька секунд із заплющеними очима, відчува­ючи, як невидима могутня лісова енергія поколює «голками», входячи в наші доло­ні. Мир і спокій наповнюють нас, бо поруч із цією безмежністю та величчю багато мирських дрібниць блякнуть, і ми прилу­чаємося до високого життя Всесвіту.»

Малокаховський сосновий заказник, Каховський район. Варто приїхати!

ГУК подорожує Каховщиною. Чорнянка

Завдяки Каховському міськрайонному центру зайнятості ГУКівці отримали змогу побувати в с. Чорнянка. 

Адже якщо мандри кличуть, навіть злива не може стати на заваді! 

 

Відвідали Чорнянський краєзнавчий музей, що розташований у школі (Сергій Макарович Іщук - дуже цікавий оповідач!),

 

залишки маєтку Мордвінових, пов’язаного з родиною Бурлюків, місцеву церкву,

навідалися до «Золотого Фазана», садиби зеленого туризму... 

Кожен з цих об’єктів настільки цікавий, що заслуговує на окрему розповідь.

ГУК «засвітився» в пресі

«ПрофіТур» мандрує рідним краєм

Щоліта гуртківці Млинівського центру обирають нові маршрути і вирушають у дорогу. У червні  керівники гуртків Валерій Куніцкий  і Тарас Онищук запропонували своїм вихованцям здійснити похід за маршрутом: смт. Млинів – с. Торговиця -  с. Підлозці -  с.Топілля –– с. Мстишин - с. Вербаїв -  с. Коршовець – с.Гірка Полонка – м. Луцьк з метою  дослідження та вивчення історичних, археологічних об’єктів рідного краю,   пізнання краси природи, а також   популяризації спорту та туризму. Знаючи, скільки позитивних емоцій та нової інформації приносить участь у поході, юні туристи з ентузіазмом прийняли пропозицію наставників.

          Розпочали із Муравицького городища, яке самотньо височіє на околицях Млинова. Далі  - с.Торговиця.  Попри неймовірну спеку кожен із команди тримався на висоті, адже готувалися до цього заздалегідь, тому подолали в перший день майже 30 кілометрів. Дивували дорогою зелені краєвиди, віддалені від цивілізації села, в яких ще досі мешкають люди. В першу ніч отаборилися на мальовничому березі р.Стир в селі Топілля. Наступного ранку вирушили у напрямку Луцька. Під палючим сонцем пройшли через Вербаїв, Коршовець, Гірку Полонку, де й заночували. Скрізь селяни дивувалися, мовляв, хто й що, куди мандруєте, пропонували допомогу. Приємно! Вкотре переконалися, що українці таки – привітний і доброзичливий народ.

          На третій день  походу група дісталася до кінцевої точки -   Луцька, відвідали, зокрема, замок Люберта, історично-культурний заповідник «Старий Луцьк», де познайомилися з місцевим умільцем, талановитим майстром, скульптором Миколою Головнем. З його слів та побаченого краєзнавці  зафіксували у щоденнику  багато цікавого про таємниці, які скриваються за стінами його обійстя.

Цей  дім перетворився на витвір мистецтва, оздоблений більш як 500 фантазійними скульптурами. Люди прозвали його «будинком з химерами». Майстер  називає своє творіння Вернісажем творчості.    Кожен знаходив тут щось своє: колекцію складають найрізноманітніші стилі і форми – багатогранність таланту автора вражає. Містичні істоти живуть на даху. Кам’яні русалки із драконами прикрашають огорожу довкола. На вході вартують два великих леви. Довкола будинку розкинувся цілий кам’яний сад. Живуть тут дерева, і «птахи», і «звірі», і «люди».

Після триденного походу із великим багажем знань, радісним настроєм та чудовими враженнями повернулися додому: 52 кілометри пройденого шляху стали справжнім випробування для кожного. Але воно того варте, адже активний туризм корисний для здоров’я, розширює світогляд, дає цінні знання про історію рідно краю, про що у підручниках не пишуть. 

Попереду нас чекають нові маршрути!  До зустрічі на сторінках блогу!

КОМАНДА «ЛюбоSvit" ВИВЧАЄ ІСТОРІЮ РІДНОГО КРАЮ У БІБЛІОТЕЦІ!

     Команда  «ЛюбоSvit»  продовжує   досліджувати та накопичувати  матеріали про  Олешківський край.

    Наразі профікемпівці знайомилися з книжковим та газетним матеріалом краєзнавчого характеру у читальній залі КЗ Олешківська центральна районна бібліотека. 

    Заступник директора по роботі з дітьми  Ямпольська  Любов Іванівна розповіла учням історію  районної  книгозбірні  від заснування до сьогодення,

 а бібліотекар  Ковель Тамара Миколаївна   ознайомила  гімназистів з матеріалами, представленими у краєзнавчому куточку «Мій край – історія моя».

    Історія рідного міста дуже цікава. Виявляється,  наступним після  сільського господарства, по кількості зайнятих людей та значимості для міста,  було мореплавство. Ще у 1834 році за Імператорським наказом було створено товариство вільних матросів в Олешках. А у жовтні 1884 року в Олешках було відкрито морехідні класи другого розряду. Більшість випускників Олешківських морехідних класів ходили на суднах помічниками та капітанами. І взагалі, мореплавство відіграло велику роль в розвитку та формуванні міста.

   Цю інформацію та ще багато цікавого та корисного для роботи у проекті учні знайшли на полицях  та в тематичних папках краєзнавчого куточку ОЦРБ.