Нове знайомство в проекті: Oil City та майстер фотографії

Нещодавно наша команда Oil City пізнавала таємниці професії «фотограф» від знаного місцевого майстра Данила Голови. Пан Данило залюбки ділився своїми знаннями та зазначив, що для того, щоб бути хорошим фотографом потрібно враховувати багато складових та факторів, які впливають на якість світлин. А для цього потрібно зробити не одне і навіть не сто спроб фотографування. В сучасних умовах зробити це надзвичайно просто, адже не потрібно рахувати зроблені кадри як раніше. Та й дивувати пан Данило вміє:  зі свого кулька він витягнув раритетні колекційні фотоапарати різних марок і років випуску. Ми аж роти порозкривали, розглядали, обертали з усіх сторін, заглядали в середину, намагаючись зрозуміти як чином все це працювало. Звичайно, що учасники не оминули можливості приміряти на себе професію фотомоделей. Що ж сказати? Камера нас любить.  Пан Данило виявив бажання залишитись на репетицію наших сценічних виступів та попрацювати: майстер своєї справи вловлював найкращі моменти для фото. Фотки були просто бомбезні. Пан Данило пообіцяв зробити для нас справжню фотосесію як для команди загалом так і для кожного зокрема. Щиро дякуємо за приділений нам час.

  

Ваша команда Oil City

Про Міжнародний паломницький центр в Бориславі

Якщо Ви були в Бориславі та не відвідали церкву святої Анни, то з впевненістю можна сказати, що ви не були в Бориславі. Учасники профорієнтаційного проекту ПрофіКемп з команди Oil City після своїх досліджень знають, що це не тільки одна з найстаріших святинь нашого міста та історико-культурна пам’ятка місцевого значення, але й відомий Міжнародний паломницький центр. Історія храму є непересічною. Це історія випробувань часом, змінами режимів, воєн, віросповідань. Та давайте все по порядку.

Це колишній римо-католицький костьол святої Барбари, збудований на Волянці (сучасна вулиця Володимира Великого) в 1902 році за кошти парафіян та власників озокеритно-нафтових копалень. Храм споруджено в формі латинського хреста, що є характерним для епохи неоготики та неороманського стилю. Автором проекту був польський архітектор Станіслав Маєрський. Будівля орієнтована на осі схід-захід, завдовжки трохи більше 36 м, шириною понад 19 м, висота з хрестом складає 37 м. Храм оздоблений 10-ма великими вікнами з фігурними вітражами, стіни муровані з червоної шліфованої цегли, вхід обрамлений порталом з двома напівколонами. Відзначимо оригінальність вежі, де встановлений великий чотирьохсторонній годинник, який колись слугував орієнтиром часу для мешканців, бо це була найвища споруда в місті. Вежу завершує гостронаметовий дах, критий дахівкою. Для римо-католицької парафії храм слугував до 1946 року.

В повоєнні роки аж до 1963 року в цьому приміщенні знаходилась православна церква. А згодом богослужіння припинились взагалі, бо радянською владою храм використовувався як склад солі, мінеральних добрив, магазин меблів, похоронне бюро і краєзнавчий музей. В радянські часи віра практично була під забороною, відбувалися арешти, репресії, священників судили, вивозили в Сибір, багатьох депортували. Показовим є те, що двох священнослужителів католицького віросповідання Владислава Фіндаша та греко-католицького Віталія Байрака, які свого часу душпастерювали в цій святині, проголошено Блаженними священномучениками за христову віру.

Храм отримав нове життя в 1989 році. Спершу як церква святої Анни Руської Православної Церкви, а згодом, з 02 лютого 1990 року за рішенням громади як Українська греко-католицька церква святої Анни.

Наново святилище розписав відомий львівський художник Богдан Балицький, а решту храму — Богдан Панчишин. Іконостас спроектовано та виготовлено групою митців під керівництвом Івана Мельника, завідувача кафедри Львівської національної академії мистецтв. У 2018 році розпочато капітальний ремонт та чергову реставрацію церкви святої Анни, так як виникла загроза руйнації святині. Адже, через те, що в минулому тут зберігались міндобрива, стіни інтенсивно почали нищитись.  

Наша церква святої Анни з 2012 року відома в Україні та світі як Міжнародний паломницький центр і зараз під склепінням храму для почитання виставлені мощі 720 – ти святих. Тут можна помолитися перед частиною Животворящого хреста Господнього, а також хрестів святих Петра і Андрія. Подібну колекцію трьох хрестів можна побачити ще тільки в Римі. Також в церкві можна поклонитися мощам всіх 12-ти апостолів та Пророка, Предтечі і Хрестителя господнього Івана. Однією з найвизначніших речей у храмі є ікона Божої Матері, яка називається цілителькою. В неї вмонтована риза святої Богородиці.

Зауважимо, що жодна писемна, аудіо чи відео розповідь не в силі передати чудотворну атмосферу благодаті, яка огортає людину під час безпосереднього відвідування храму святої Анни. Ваші відчуття спокою та умиротворення підсилять пізнавальні розповіді священнослужителів церкви про життя та муки святих. Отці прагнуть до того, щоб кожен з відвідувачів знайшов свого святого, відчув його фізичну присутність, подякував за своє ім’я та спробував осягнути його дорогу святості. Тож приїздіть до Борислава, до храму святої Анни як роблять це щороку десятки тисяч людей – хто за вірою, хто за зціленням, хто з подякою.

Обирайте туристичний маршрут, запропонований командою Oil City.  

До Вашої уваги наш відеосюжет

Oil City в медіа-просторі

Сьогодні ми живемо в медіа-культурі і залежимо від ЗМІ у нашому сприйнятті світу. Не є секретом, що зв’язок між членами суспільства підтримується і формується засобами масової інформації, при цьому повідомлення ЗМІ не тільки відображають, а й видозмінюють реальність. Тому достовірність фактів про кожний об’єкт, що упродовж року досліджувався Бориславською командою «Oil City», а це 10 основних об’єктів, що входять у туристичний маршрут, 6 об’єктів інфраструктури, задіяних у проекті, була перевірена.

Наш «ПрофіКемп» – це як величезна професіографічна екскурсія. Всі учасники команди мали можливість не тільки вивчати рідний край з історичної точки зору, а й познайомитися наживо зі світом професій, торкнутися кожної власними руками в майстер-класах та поспілкуватися з представниками різних сфер діяльності.

Ми бачили та вивчили надзвичайно багато! Ви просто собі не уявляєте, скільки цікавого у нашому регіоні! Логічно ж, цим цікавим треба поділитися з оточуючими. І як це зробити? Звичайно, ж, провести PR-кампанію.

Поряд з класичними засобами масової інформації, а це місцевий часопис «Нафтовик Борислава» і радіоредакція «Слово», ми використовували нові та сучасні ЗМІ, засновані на Інтернеті – власні сторінки Бориславської міської філії ЛОЦЗ та учасників команди в соціальних мережах Facebook та Instagram, сторінка проекту «ПрофіКемп» у Facebook, офіційні сайти Бориславської міської ради та Східницької селищної ради, блог «ПрофіКемп». Не забувала команда й про особисті спілкування з рідними, друзями, знайомими.

Отже, «МИ НА РАДІО»: започатковано рубрику «Профікемп: погляд у майбутнє», де учасники проекту розповідали про сам проект та мали змогу дебютувати у ролі радіожурналіста. Таким шансом скористалися Юрій Данилюк (розповідь про музей нафтової і газової промисловості та інтерв’ю з науковим співробітником музею Олегом Микуличем, Марта Мількович (розповідь про навчально-реабілітаційний  центр «Гармонія» та інтерв’ю з директором Наталією Тіщенко), Оксана Мрозек (інтерв’ю з завідувачкою Центральної бібліотечної системи Наталією Бараняк), Вікторія Яворська (інтерв’ю з директором Міського палацу культури Ігорем Мельником). А також в гостях у радіо «Слово» була директор БМФЛОЦЗ Галина Цибенко. Окрім цього, маємо розповідь команди про проект «ПрофіКемп» під час участі в «Андріївських вечорницях» та 2 передачі з історико-краєзнавчої конференції «Стежками рідного краю».

«МИ В ДРУКОВАНИХ ВИДАННЯХ»: на сторінках часопису «Нафтовик Борислава» опубліковано 3 матеріали  - «Літо в барвах Профікемпу» (учасниця проекту Марта Мількович), ««Oil City»: від глибини нафтових родовищ до новітньої історії Борислава» (нач.відділу активної підтримки безробітних БМФЛОЦЗ (Олена Шевченко); «ПрофіКемп: стежками рідного краю» (власний кореспондент газети).

Можемо похвалитися, що наші рекламні буклети завдяки працівникам готельного комплексу «ТуСтань», як одного з  досліджуваних об’єктів інфраструктури, поїхали у Баку.

Проект ще діє. PR-кампанія триває!

Oil City в музеї нафтової і газової промисловості України

Багатства надр упродовж тисячоліть приваблювали шукачів, примушуючи у протистоянні з природою придумувати способи видобутку різних земних скарбів. Темний, брудний світ підземелля, створений важкою працею безіменних гірників, виявився вирішальним у розвитку життєдіяльності людини.

Борислав – одне з найбільш знаних українських міст у світі. І все це завдяки нафті, озокериту та природному газу. На жаль, світ давнього гірництва є маловідомим для широкого кола людей, адже багато історичних пам’яток зникають з культурного середовища. Тому сьогодні команда «Oil City» досліджує одне з відомих місць нашого міста – Музей нафтової і газової промисловості.

Музей вперше був створений в 1972 році спільно з Бориславською міською радою та нафтовиками в приміщенні Палацу культури нафтовиків і діяв там до середини 90-х років. З певних причин він на деякий період закрився. Але з 2003 року знову відродився та з 2006 року постійно функціонує в НГВУ «Бориславнафтогаз», що підпорядковується ПАТ «Укрнафта». Науковий співробітник музею – відомий громадський діяч, доктор історії, працівник НГВУ «Бориславнафтогаз» Олег Микулич. Тут зібрані унікальні експонати. Один з них – виготовлений ще в 70-х роках діючий макет дерев'яної бурової вежі з технологічним обладнанням для буріння на глибини понад 700-1000 м так званим «канадським» способом. А також дієвий макет старого, так званого, «киратного» способу буріння на невеликі глибини. Такий метод видобутку вуглеводнів використовувався у м. Бориславі та смт. Східниці ще за австрійських часів, завдяки йому могло працювати від 2 до 10 чи більше нафтових свердловин одночасно.

На стінах розміщена фотоекспозиція історії нафто-озокеритної та газової промисловості м. Борислава. В ній присутні різні етапи, адже вже упродовж більше як півтора століття в нас добувають корисні копалини. Разючими є світлини, присвячені найбільш продуктивній нафтогазовій свердловині «Oil City». Сакральні об’єкти, а в даному випадку неповторний вигляд старих копалень, бурового обладнання завжди був захопливим, не дивлячись на те, що гірниче розмаїття цієї сфери промисловості практично ніколи не милувало око кольоровими фарбами. «Галицька Каліфорнія» - саме так називали Борислав, що приваблював підприємців з багатьох країн світу.

А ви знали, що в техніці здобув широку відомість освітлювальний гас саме з бориславської нафти? Завдяки магістру фармації, досліднику і засновнику нафтової та озокеритної промисловості в Україні, Європі та світі, першому аптекарю в Бориславі з 1876 року Йогану (Яну) Зегу, доступними в користуванні стали залізничний ліхтар, нафтові господарські лампи, гірнича та гасова настільна лампи! А сам винахідник промислової переробки нафти з вікна своєї аптеки в Бориславі із задоволенням спостерігав, як винаходом користувалися люди.

На території музею розташовані великогабаритні промислові об’єкти просто неба, зокрема групова установка з видобування нафти, що складається з групового приводу, верстатів-гойдалок, глибинних насосів, старих - дерев'яного та металевих збірників. Наочний принцип роботи обладнання дав можливість побачити, скільки напомпували нафти в дерев’яний збірник. Керівник музею розповів команді про свердловину під назвою «БОДЕН КРЕДИТ» (сучасний її №665), пробурену ще у 1902 році та ліквідовану у 1965 році. Щоб «чорне золото» з неї не витікало на поверхню, навколо свердловини зроблений нафтозбірник.

Привертає увагу одна з двох, у м.Бориславі, металева клепана телефонна опора з початку XX століття висотою 10,5 м. Адже, з 1 січня 1900 року відкрито першу на Прикарпатті лінію міжміського телефонного зв’язку Дрогобич-Борислав-Східниця довжиною 24 км, а з 1 березня 1907 року розпочав працювати телефонний зв'язок з м.Львовом. Про це неповторне, а головне, діюче обладнання згадує у своїй книзі «Сентиментальні мандрівки Галичиною» (Львів, 2014) відома українська письменниця, лауреат Національної премії України  ім. Тараса Шевченка 2010 року з літератури Галина Пагутяк.

Ось такий наш Борислав, цікавий та неповторний! 

Обирайте маршрут, запропонований командою «Oil City».

Об'єкт детально вивчала учасниця команди Марта Мількович.

До Вашої уваги відеосюжет. Приємного перегляду.

Oil City і знову гаряча новина

Нам дуже важко в це повірити, але так зійшлися зорі й нам вдалось розповісти про свій туристичний маршрут далеко за межами України. Партнери команди OilCity – готельно-відпочинковий  комплекс «ТуСтань», в рамках промоції курортного селища Східниця, здійснюють невеличку PR-кампанію нашого туристичного маршруту в Баку, на 18-тій азербайджанській міжнародній виставці «Туризм і подорожі».

Oil City та унікальні факти з історії Борислава

Незабаром фінал обласного конкурсу проекту «ПрофіКемп». Багато цікавого дослідила учнівська команда «Oil City». А разом з профікемпиками й ми, як куратори, дізнавалися про щось нове або згадували раніше почуте. Разом з начальником відділу оборонної роботи, цивільного захисту та охорони довкілля Бориславської міської ради Володимиром Петровичем Прідуном цікавим стало відвідування озокеритової шахти, хоч сьогодні вона вже є історією міста. Для мене це дослідження особливо близьке, оскільки батько пропрацював на підприємстві шахтарем упродовж 16 років. Спогад  тривалістю більше як 30 років…Саме в такому віці, як учасники проекту, я мала можливість спуститися під землю та побачити важку працю робітників видобувної галузі.

Борислав свою промислову озокеритову кар’єру розпочав у 1855 році завдяки львів’янину Роберту Домсу, що знайшов цю корисну копалину на розмитих берегах річки Тисмениця та почав виготовляти з неї свічки. Сама назва «озокерит» походить від двох грецьких слів – «озо»(пахну) та «херос»(віск).  У науковій літературі його називають гірським або земним воском. Забарвлення буває жовто-коричневого, зелено-коричневого та чорного кольору.

Спочатку земний віск видобували поряд з ропою, яку черпали відрами з ям-криниць. Тисячі робітників  як вдень, так і вночі, копали ями глибиною 100-150 м, щоб натрапити на «воскове золото». У 1860-х роках озокеритовий промисел Галицької Каліфорнії, як тоді називали Борислав, запрацював на повну потужність.  Адже завдяки розробці нафтогазових покладів було знайдено великі підземні запаси   озокеритоносної руди. Так продовжувалось упродовж 25 років.

У 1880 році  французька фірма побудувала першу шахту в районі Волянки, яка мала ім’я австрійського цісаря Франца-Йосифа. Видобуток почали вести шахтним способом. Гірниче господарство мало розгалужену систему підземних штреків, вибоїв довжиною до 1000 м з транспортною мережею. Наземна інфраструктура також була потужною, оскільки працювали підйомники, дробильне обладнання, майстерні, котельні. Як робочий інструмент шахтарі застосовували відбійні молотки. І тільки цим людям було достеменно відомо, що таке праця під землею. Адже озокеритова шахта відмінна від інших типів шахт наявністю постійного та шаленого тиску гірських порід, частим руйнуванням штреків, присутністю нафтових випаровувань та метану. Всі ці умови завжди створюють  небезпеку вибуху від найменшої іскри, тим самим загрожуючи людському життю.

Спеціальний екстракційний цех, що ввели в експлуатацію в Бориславському рудоуправлінні в 1953 році, докорінно змінив процес переробки озокеритної руди. Видобутий озокерит вже не треба було випарювати з руди, а в такий спосіб  вилучалося тільки 30-35 %. Методом екстрагування розчинниками (бензином) вдавалося отримати 90-95% озокериту.

В історії бориславського озокериту є унікальні факти. Цей природний матеріал  був використаний для ізоляції першого міжконтинентального кабеля між США та Європою, прокладеного під водами Атлантичного океану. Підводний кабель працює вже понад 100 років! Крім промислового використання озокерит ще з 18-19 ст. стали застосовувати для лікування суглобів, що є ефективніше за грязелікування. Науковці зауважили, що терапевтична дія мінеральної води «Нафтуся» значно підсилюється, якщо застосовувати одноразові озокеритові аплікації.  Уявіть собі, наше місцеве підприємство було єдиним у країні постачальником медичного озокериту! Також при переробці земного воску одержували церезин для косметології, пасту для покращення ізоляційних властивостей діелектриків.

Після 1996 року видобуток унікального матеріалу припинився, і до 2003 року шахта працювала в режимі підтримки. Важко писати рядки, що Галицький озокеритовий промисел завершив своє існування.  На той час у молодій незалежній державі так склалися обставини, що стан промисловості погіршився. Продукція  стала досить дорогою. І для розширення ринків збуту треба було залучати інвесторів та закупляти нові технології для очищення.  Бориславська озокеритова шахта  -  це наша унікальна історія!

Олена Шевченко

Начальник відділу активної підтримки безробітних

Бориславської МФ ЛОЦЗ

І як завжди цікавий відеосюжет від учасниці команди Христини Демко. Подорожуте разом з нами та дізнавайтесь більше з командою Oil City. Приємного перегляду.

Oil City отримали першу рекламну продукцію

Надійшла ПЕРША друкована рекламна продукція туристичного маршруту, складеного командою Oil City. Учасники вже «на низькому старті» та готуються до активної PR-кампанії. Вже найближчим часом про «Туристичне Ельдорадо» зможе дізнатися ще більше людей. Куди підемо чи поїдемо в наших наступних дописах.

Oil City про перспективи розвитку бориславських джерел

В історії Борислава все якесь незвичне. Як географічна одиниця – місто існує не так давно. Але якщо переглянути історичні згадки про складові частини нашої місцевості, починаючи з Тустанович, історія сягає глибини століть. Це єдине місто в світі, яке виникло безпосередньо на нафтовому та озокеритному родовищах з численними цілющими мінеральними джерелами.

На превеликий жаль, наші лікувальні води, що знаходяться у гірській частині Борислава, не є такими дослідженими, як східницькі та трускавецькі. Але для очільників міста, майбутнє бачиться як розвиток туристичного та бальнеологічного регіону. Тому депутат міської ради Ярослав Струс та начальник відділу економіки Бориславської міської ради Лев Попель присвячують свій вільний час проведенню досліджень.

Дуже змістовною виявилася розповідь п. Попеля на зустрічі з командою «Oil City», що відбулася нещодавно в приміщенні центру зайнятості. Ми дізналися, що місцеві мешканці дуже добре знають про особливості наших мінеральних джерел типу «Нафтуся» ще з давен. Адже в Бориславі працював завод продовольчих товарів, на території якого випускалася мінеральна вода до 2012 року.

А тепер на хвилинку уявіть собі теплий день! Ви йдете по лісовій стежинці, навколо весело співають пташки, під ногами перші квіточки, повітря наповнене п’янким ароматом весняної свіжості… Ось так пройшовши 15-20 хвилин, ви потрапляєте до найвідомішого джерела в р-ні Тустановичі, зліва по дорозі в Трускавець. Вчений Любомир Михалевич досліджував цю «Нафтусю». Було виявлено, що мікробіологічні властивості води Борислава є дуже ефективними. Однак є проблема для детального опрацювання цієї території, оскільки джерело належить до іншої територіальної одиниці – села Модричі Дрогобицького району.

Значну допомогу у дослідженнях мінералізованих вод місцевим пошуковцям-аматорам надав гідрогеолог Анатолій Яковенко, який має карти, де відображені джерела та свердловини. Завдяки співпраці з державним підприємством «Західукргеологія» отримано гідрогеологічний звіт про наявність, хімічний склад та запаси деяких джерел. Кафедра мікробіології Львівського державного університету робить дослідження властивостей місцевої води. Також налагоджується співпраця з «Львівською політехнікою» щодо визначення хімічного складу джерельних вод.

В стратегії розвитку Борислава одним з пріоритетних питань стоїть розвиток міста як курортної зони та якісне використання земних багатств. Першим кроком є створення питтєвих галерей. Для цього ведеться активна робота з пошуку грантодавців та виділення коштів з місцевого бюджету. Окрім того, необхідно приділити увагу деяким пластовим (соленим) водам, що за своїми лікувальними властивостями є унікальними завдяки вмісту йоду, брому та органічних речовин. Колись озокеритові та нафтові поклади принесли славу Бориславу. Сподіваємось, що дослідження джерел мінералізованої води з часом позитивно позначиться на соціально-економічному розвитку нашого славного міста.

 Дослідження: Оксана Мрозек і її відеосюжет