Команда SolyvaMandry відвідали Свалявський Меморіальний парк

 В історії кожного міста є свої трагічні сторінки, про які нам треба пам’ятати.  SolyvaMandry  відвідали Свалявський меморіальний комплекс і дізналися історію цього парку. 

Страшна трагедія сталася вночі 15 березня 1915 року. Йшла Перша Світова війна і по залізниці весь час рухались ешелони з військами, котрі направлялись на східний фронт. На той час австро-угорським військам вдалось зупинити наступ російської армії, яка протягом вересня-жовтня 1914 року оволоділа великою територією Закарпаття, а вздовж річки Латориці дійшла майже до самої Сваляви. Це був славетний Брусиловський прорив. В 1915 році східний фронт знову перемістився в Галичину, куди і направлялись австро-угорські війська. Тої ночі, І5 березня, із станції Свалява вирушив ешелон з військом у напрямку Волівця. 

Неподалік станції Заньки 20 вагонів обірвались і почали стрімко котитися назад, набираючи шалену швидкість.
Як пізніше переказували ті, кому пощастило залишитися живими, вояки в товарних ваготах-теплушках вирішили, що почався контрнаступ російських військ, тому поїзд так швидко повертається назад. Поодинокі воїни, відчувши біду, вискакували з вагонів, хоч шансів не розбитися при такій швидкості руху було небагато. До того ж, як згадували, двері на вагонах зовні закривали на засуви, щоб запобігти дезертирству. На станції Свалява всі колії були зайняті ешелонами з військом, гарматами, амуніцією, коли вагони, що бігли згори, зіткнулися з маневровим паровозом, який стояв на їх шляху. Вибух нечуваної сили розбудив свалявців. Вибухнули цистерни з бензином, горіли вагони, люди... Поранених й обпечених зносили в госпіталь, де зараз СШ № 3.
В цій катастрофі загинуло більше 100 чоловік. У неділю на подвір'ї школи в ряд були поставлені труни і священики відправляли панахиду. Поховали загиблих на цвинтарі у Сваляві по вулиці Драчинській. Але пізніше вирішили закласти спеціальне військове кладовище, щоб віддати данину пам'яті й полеглим на фронті. Територію для кладовища відвели на узбіччі шляху, що веде до Голубинного. Раніше це було занедбане поле з ямами. Впорядковували нове кладовище військовополонені італійці. Вони підняли і вирівняли площу, викопали і перевезли останки із старого цвинтаря та перезахоронили їх на новому.

Багато років меморіальне кладовище часів І Світової  війни утримувалося у зразковому порядку. В середині 30-х років стараннями мецената — інженера фабрики «Сольва» Гемпла тут постав величний обеліск, до чотирьох сторін якого були прикріплені чавунні плити з рельєфними написами прізвищ загиблих і номерами могил, а на маківці обеліска у дні урочистостей у великій мідній чаші горів вогонь. 

Наприкінці 40-х років за кладовищем розташувалась якась мехколона. Водії не задовольнились скромним польовим путівцем, що вів повз кладовище в урочище Дем'янчі, натомість машинами утрамбували собі дорогу навпростець через кладовище. Саме тоді було покладено початок вандалізму Огорожа з живоплоту знищена, могили затоптані, а обеліск опинився на проїжджій частині. Навіть невеликі надмогильні камені з номерами поховань були по-варварськи знищені. У середині 50-х років вже радянські військові розстрілювали ці камені як мішені на полігоні, який облаштували собі на той час під горою Лисою. В той же період порушувалось питання про цілковите знищення, ліквідацію цього пам'ятника.

 Створеному Українському товариству охорони пам'ятників історії та культури тоді вдалось відстояти цю і деякі інші старожитності на території Свалявщини. Тоді ж було перенесено обеліск вглиб цвинтаря. Саме тут, за річкою Латорицею - виникла нова людська трагедія, теж пов’язана з війною, але вже з другою світовою.

Четвертий Український Фронт 13-го листопада 1944-го року виніс рішення, згідно якого на протязі трьох днів (до 16-го листопада) всі військовозобов’язані особи угорської та німецької національності віком з 18-ти до 50-ти років та всі, хто був на службі в Угорській поліції та жандармерії, повинні з’явитися в міську комендатуру для того, щоб почати роботи по ліквідації наслідків війни. Їх начебто мали відправити на відновлювальні «маленькі роботи». 
На околиці міста побудували пересильний табір, де утримували заарештованих.Вони перебували в жахливих умовах. Багато ув'язнених загинули від хвороб і голоду, інші померли під тортурами і в результаті масових розстрілів. Без будь-якого слідства і суду сотні простих людей замучено в табірному холоді та голоді і поскидано у великі ями вище військового цвинтаря. 

 Про ці події можна було говорити тільки з кінця 1980-х років. Комітет Товариства угорської культури Закарпаття 14-го жовтня 1989-го року оповістив про заклик на зведення пам’ятника на місті свалявського табору, на яку 29-го жовтня 1989-го року свалявська міська рада дала дозвіл. 

Затрати по будівництву та інші кошти, зв’язані зі зведенням пам’ятника, взяло на себе Товариство угорської культури Закарпаття. Перший камінь фундаменту було закладено 24-го листопада 1990-го року. Проект меморіального парку виготовила ужгородський архітектор Єва Асталош.  Частково готовий меморіальний парк було відкрито 27-го листопада 1994-го року. 

У 2004-му році парк збагатився ще одним пам’ятником, на солдатські могили першої світової війни були поставлені нормовані військові хрести. 

У цьому ж році, як результат багаторічної дослідницької діяльності, були готові мармурові таблиці з іменами жертв, які прикріпили на Стіну плачу. На чорні  плити занесено близько 15 000 імен. Заодно впорядковано й військове кладовище, огороджено декоративною кам’яною стінкою весь меморіальний комплекс. 

 Хоч на території всієї Закарпатської області є пам’ятники, які нагадують про жертви «триденних робіт», Свалявський меморіальний парк залишається тим місцем, де оплакуються тисячі угорців Закарпаття.

ПрофіГід: аналізуємо, підсумовуємо, плануємо, або наш фінал вже близько

Інноваційний проект з профорієнтації учнівської молоді - ПрофіКемп приніс нові барви в життя Сколівщини та учасників проекту. Упродовж майже цілого року юна команда ПрофіГід досліджувала нові стежки рідного краю, досі незвідані, але не менш унікальні ніж загальновідомі пам’ятки.

Щоб підсумувати вже пройдений шлях в проекті, накреслити плани на майбутнє та підготуватись до фіналу відбулась чергова зустріч учасників зі своїми кураторами – представниками відділу освіти, бібліотеки та центру зайнятості. Ознайомившись із завданнями фіналу, учні жваво обговорювали ідеї та думки котрі в них виникають з приводу сувенірної продукції, візитівок команди, презентацій рідного краю.

Дуже важливим є те, що бажання учасників команди поділитися своїми напрацюваннями з іншими є таким ж великим як і бажання перемоги. Саме тому ПрофіГідівці активно взялися за підготовку до останнього, вирішального кроку в цій важливій «боротьбі».

Цікаві сценарії, неймовірні жарти, чудові карти нашого краю та ще багато сюрпризів чекає на наших партнерів - учасників, членів журі та всіх-всіх присутніх. ПрофіГід обіцяє море позитиву, гарних вражень та багато сюрпризів.

Тавричата запрошують до творчості!

        Учасники команди почали виготовляти перші сувеніри. Дається це не легко, але якщо наполегливо працювати, то результат буде!

 

Зроби усвідомлений вибір свого професійного майбутнього!

        Завдяки  участі у «ПрофіКемпі» ми вже багато дізналися про різні професії, провели цікаві зустрічі з професіоналами, побували на майстер-класах фахівців, ознайомилися з деякими галузями виробництва.  Завдяки працівникам служби зайнятості, під час проведення Дня відкритих дверей служби зайнятості, дізналися як  слід правильно обирати майбутню професію, використовуючи формулу вибору професії «Хочу-можу-треба». Саме там нам порекомендували пройти  он-лайн тестування на платформі «Моя професія: Консультаційна мережа».

    Ми охоче погодилися, бо у багатьох із нас були сумніви та певна невизначеність щодо  вибору майбутньої професії та побудови власного професійного   плану. Вагалися  з порадою і  наші батьки, адже нелегко сьогодні спрогнозувати, які професії будуть затребувані у нашій країні років через 5-10, поки  ми здобуватимемо фах.  

         Спеціалісти з профорієнтації Перечинської районної філії Закарпатського ОЦЗ  зареєстрували нас  і надали можливість дистанційно пройти ці тести. Тестування виявилося не таким вже й простим, потребувало затрат власного вільного часу і певної концентрації зусиль. І ось, нарешті, всі члени нашої команди завершили профорієнтаційне тестування і з нетерпінням чекали на результат: формування комплексного звіту  та профорієнтаційну консультацію фахівця служби зайнятості.  

         За результатами консультування  кожен з нас отримав слушну пораду щодо вибору професії, оцінку своїх професійних інтересів та цінностей, психологічних здібностей до певних видів діяльності та рівня структури інтелекту. Когось вони трішки засмутили, когось, навпаки, здивували і змусили задуматися. А хтось казав: «Я так і думав. Мій вибір професії є правильним!».  Розголошувати його результати  для широкого загалу ми не будемо, але це  дало нам, учасникам команди «Feketa’s children», можливість перетворити вибір майбутньої професії на обґрунтований і цілком усвідомлений процес!

         Ми ще обов’язково дослухаємося до порад свої батьків та педагогів при прийнятті такого важливого рішення, але для того, щоб відстояти свій власний вибір, на руках у нас уже є важливий аргумент – результати тестування. Вважаємо, що краще зараз витратити до 3 годин вільного часу на тестування, а ніж зробити неправильний вибір і згодом про це шкодувати. Дякуємо за надану нам  можливість пройти  тестування та рекомендуємо  іншим випускникам шкіл до нас приєднатися!

        

Мультимедійні технології — нам на допомогу!

      Мультимедійне наповнення електронного туристичного путівника  — це складний  і копіткий процес, адже інформація має бути достовірною, чіткою, лаконічною, доступною, пізнавальною і  цікавою для користувачів мережі Інтернет.

    Завдяки мультимедіа теоретичний матеріал перетворюється на живу картину, видатні  постаті — на живих особистостей, а історичні події — на реальну минувшину.     Щоб удосконалити свої знання у використанні необхідних  програм для укладання

 електронного туристичного путівника Олешшям, профікемпівська команда «ЛюбоSvit» зібралася в Інтернет центрі КЗ Олешківська центральна районна бібліотека на майстер-клас «Сам собі режисер», 

      На занятті, яке провела з командою завідуюча сектору Інтернет центру Яблонська Ніна Юріївна,  учасники  проекту  вчилися працювати у програмі Windows Movie Maker.

   Ознайомилися з інтерфейсом цього відео редактора, навчившись імпортувати до програми відео, фото, аудіо файли, виконувати обрізку та склеювання фрагментів відео, додавати спец-ефекти, субтитри, відео переходи.

     Зацікавив учнів і один з популярних відео-конвертерів – Any Video Converter, який дає можливість змінювати формат відео файлів.

      Кожен учасник команди отримав завдання.

      Тож, працюємо  над наповненням путівника!

Благодійний ярмарок

 

      Строкато, весело, гамірно, яскраво, неймовірно дружно і надзвичайно смачно, – ось так  проходив  благодійний ярмарок у Каланчацькій  ЗОШ №2., в якому активну участь приймали  і учасники команди «Fiesta». Цей рік не став винятком . Ще від самого ранку  діти, несли із собою, разом із портфелями, різноманітну смакоту, приготовлену вдома, – акуратно упаковану, загорнуту, розфасовану, готову до вживання, – аби відразу можна було розставити  на столи. Усі страви  були  з любов’ю і продумані,  і придумані,  і запропоновані      своїм однокласникам, вчителям, батькам.  Кошти, зібрані під час проведення благодійного ярмарку, були передані до Херсонської  дитячої клінічної лікарні на лікування онкохворих дітей.  

Команда «MunkachBand» - досліджуємо вірування, звичаї, традиції, та побут

Закарпатська обласна бібліотека для дітей та юнацтва провела чергове Skype-навчання для учасників команд "ПрофіКемп" Закарпатської області і наша команда «MunkachBand» долучилася до дослідження унікальних та самобутніх традицій і звичаїв Закарпаття. Перед учасниками команд виступила завідуюча експозицією Закарпатського музею народної архітектури та побуту . На сторінці музею «Ужгородський Скансен» постійно висвітлюється інформацію про один з найцікавіших експонатів, де ми маємо змогу глибше знайомитись та пізнати не лише експозицію музею, але й культуру нашого краю! Народні традиції та звичаї Закарпаття – це унікальне переплетіння культур українців, угорців, словаків, поляків, румунів, євреїв, росіян, а також німців та інших народів. Це й недивно, адже Закарпатська область межує з Румунією, Словакією, Угорщиною, Польшею. В окремих селах проживають етнічні німці, які і тепер пам’ятають свою мову, та бережуть традиції. Переплетення культур не приводить до етнічних конфліктів, навпаки всі мирно уживаються між собою. На відносно маленькому клаптику землі, яким є Закарпаття, можна відчути національний колорит багатьох народів проживаючих тут. Туризм відіграє значну роль у економіці краю. Місцеві жителі ставляться до гостей дружелюбно, та стараються, щоб відвідувачі з усіх кінців світу поїхали додому з купою гарних вражень. З давніх часів, на Закарпатті були поширені народні промисли: ткацтво, бондарство, гончарство,стельмаство, плетіння, теслярство, столярство, ложкарство, каменярство, гутництво, шевство, кушнірство та багато інших. Серед різноманітних виробів народних майстрів, художня вишивка займає одне з головних місць. Кожен район, та навіть село, мають свій особливості та притаманні тільки їм традиції вишивання. Особливу роль вишивка відіграє в святкових та обрядових предметах, а також в оздобленні одягу, житла, церковних атрибутів. Орнаменти, це цілий окремий світ, вони тісно пов’язані з символікою та сприйняттям навколишнього світу. Навіть сьогодні, багато Закарпатців бережуть та розвивають свої давні традиції. Тут переплелись релігійні, сімейні та календарні свята, а також залишки язичницьких вірувань та обрядів. Ми командою «MunkachBand» досліджували протягом проекту пам'ятнику середньовічної архітектури замок Паланок , невичерпне джерело народного фольклору. Відвідували експозиції у виставкових залах де знаходиться більше восьми тисяч експонатів, які об'єднані у тематичні експозиції: історичну, етнографічну, природи, старожитностей, писанки, старовинних меблів, кімнати тортур, замкової екуменічної церкви, культуру болгар Закарпаття, культуру єврейської громади Мукачева, дві картинні галереї, меморіальна кімната династії Ракоці, кімната Шандора Петефі. Музей закономірно став духовною скарбницею Мукачева. Мукачівський історичний музей та наша команда «MunkachBand» щиро запрошує всіх мешканців міста та гостей міста відвідати замок «Паланок» та поринути у часи Середньовіччя.